Верес вдруге продає гравця за гроші: здається, рівняни вчать нас правильному футбольному бізнесу

Здається, в Україні з’являється щось схоже на футбольний бізнес: Верес заробляє на футболістах, ставить спортивну мотивацію та вчиться жити за рахунок футбольної діяльності. Sport Arena розбиралася, чому саме рівненський клуб виявився комерційно успішним і наскільки це дозволяє клубу бути спокійним за своє майбутнє.

Влітку Верес продав 30-річного півзахисника Сергія Панасенка в Металіст, а вже зараз 29-річний універсал Євгеній Пасич на правах оплаченого трансферу перейшов у СК Дніпро-1 – команду-лідера УПЛ сезону 2022/23. На вітчизняному ринку, де навіть у кращі часи за сезон відбувалося 3-5-7 продажів гравців, це справжній прорив. В Україні донедавна було одиниці переходів футболістів за гроші. У поточному сезоні один тільки Верес зробив їх три.

Читайте також: Вернидуб знову з Луньовим, Пасич все-таки у Дніпрі-1. Усі трансфери УПЛ

Свою успішну трансферну діяльність, яка стає вже вагомою навіть на фоні річного бюджету клубу, Верес підкріплює комерційною активністю. Спонсорський пакет народного клубу складає 16 брендів. У клубу заповнені ексклюзивні (досить недешеві) позиції титульного, генерального та ексклюзивного бізнес-партнера.

Читайте також: Динамо може повернути з Колоса Кузика та Ісаєнка заради подальшої оренди у Зорі

Sport Arena розбирає оптимістичний досвід НК Верес (Рівне), звернувшись за коментарем до радника президента клубу Сергія Коваля та озброївшись цифрами та фактами щодо функціонування Вереса на шляху до самоокупності.

Футболісти в Україні тривалий час не були товаром

Що наробили з вітчизняним футболом ті часи, які нині називають «золотими»? По-перше, підсадили наші професіональні клуби на кадрове споживання – якщо раніше з провінції спокійно виходили майстри високого класу (як Веремєєв, Михайлов і Євтушенко – з Кропивницького, Трошкін з Єнакієвого, Рац, Яремчук, Косовський, Головко та десятки інших гравців), то в 2000-х ліниві спортивні директори та головні тренери почали комплектуватися винятково міксом легіонерів і вихованців академій топ-клубів.

Затрат на підготовку – нуль, гравець – як «перекотиполе». Сьогодні – тут, завтра – там. Він нікому особливо не важливий, але при цьому оплачуваний. Підйомні платилися в диких обсягах. Одна й та сама група футболістів кочувала від клубу до клубу, збираючи когорту «літунів», у яких у біографії бувало по 5-10 клубів, у жодному з яких вони особливо надовго не затримувалися й не робили важливого внеску в їхній розвиток.

Читайте також: Ващук: На сьогодні Дніпро-1 – флагман українського футболу, у Динамо колосальна проблема із забивним форвардом

Як наслідок, тривалий час футболісти в Україні не були товаром. Такі собі «закриті акціонерні товариства» ‒ покрутилися, зібрали виплати, поїхали далі. Від підйомних до підйомних поповнювали свої копилки гравці та їхні агенти. Мистецтвом вважалося підписати тривалий контракт, уже впродовж першого сезону набриднути тренерам і директорам, засісти в запас і через рік вільним агентом із достроковим розривом шукати нових дурників. Багатьом всю кар’єру вдавалося так попротирати штани.

Відповідно, знецінився сам товар під назвою «український футболіст». Він не коштував нічого. Його «виготовлення» не приносило дивідендів ні ДЮСШ, ні академіям, ні вже навіть агентам. В останні роки перед повномасштабною війною, якщо залишити за дужками легіонерів і найбільш топових українців у складі грандів, трансфери за гроші стали одиничним явищем. Всі кочували в якості вільних агентів – без зобов’язань, очікувань і перспектив.

Наш ринок між тим конче потребував валютних вливань, а їх, на відміну від 90-х, практично не було. Якщо в бідну декаду футболісти коштували хоча б щось – переходили за 10 тисяч доларів, за металопрокат, за два екскаватори, за комплект форми плюс газонокосарку, то після шику УПЛ 2000-х вільні агенти не вартували нічого. Останнім часом навіть підйомні давалися, часто, в рахунок авансу зарплати, не окремою бонусною виплатою.

І ось Верес продає другого футболіста за гроші – в чому секрет клубу та завдяки чому зароджується позитивна тенденція? Розповідає радник президента НК Верес (Рівне) Сергій Коваль.

Всі гравці Вереса мають цінники, недоторканих нема

‒ Розкажіть, як взагалі з’явилася ідея переформатувати роботу так, щоб клуб ішов ближче до самоокупності? Хто став ініціатором цього курсу і що сюди входить, крім поверхні, яка видна всім (трансфери за гроші).

‒ Ідея з’явилася на одній із наших стратегічних сесій: щорічних зібраннях команди менеджменту, які проводилися до війни і навіть частково під час війни. Така думка була озвучена президентом НК Верес Іваном Надєїним у форматі основної стратегії – стійкість. Це у нас є такий термін, який описує стратегію розвитку на 5 років.

Стійкість передбачає фінансову та організаційну стабільність в епоху турбулентності. Іншими словами, це прагнення всіх діючих осіб забезпечити нормальне існування та прогрес клубу в незалежності від однієї особи – власника клубу. Це означає, що незалежно від можливостей власника, ми повинні існувати в рамках реального бюджету: не літати і хмарах, однак щоразу намагатися робити щось для розвитку клубу. Аби у випадку форс-мажору ми могли пережити турбулентність.

В цілому, ми далекі від ідеалу, але робиться багато кроків у правильному напрямку.

‒ Завдяки чому стали можливими трансфери за гроші? Адже гравці у Вереса не найбільш топові. Скажімо так, у нас навіть найкращі футболісти не завжди продаються, а ви зуміли двох досвідчених півзахисників, велика частина кар’єри яких пройшла в нижчих лігах, продати в досить сильні клуби.

‒ Це комплексне питання, яке включає багато факторів. Це і селекція в рамках бюджету, але повністю узгоджена з головним тренером. Кожну кандидатуру особисто затверджує Юрій Миколайович, тому він розуміє, як і кого він буде використовувати. Це і хороша атмосфера в колективі, яка дозволяє всім бути ланками однієї структури і розкриватися гравцям по максимуму. Це фінансова стабільність, дотримання взятих на себе зобов’язань зі сторони керівництва. Це і налагоджена робота з агентами, аналітиками, скаутами. А також виважений підхід до юридичної та фінансової складової контрактів.

‒ Ви умудрилися продати гравців у віці 29-30 років, хоча кажуть, що це на нашому ринку неможливо. Завдяки чому?

‒ Це говорить про те, що якісні футболісти насправді повинні цінуватися незалежно від віку. Можливо, у Вереса нема зірок, але кожний футболіст працює на максимуму своїх можливостей, б’ється в кожній грі, тому потрапляє на радар інших клубів.

Наприклад, під час початку повномасштабної війни пропозиція з Румунії була у Когута, якому, нагадаю, 35 років, однак він відмовив, адже є патріотом клубу та України, хоча його якраз були готові відпустити безкоштовно. Богдан у свій вік є зразком професіоналізму та ідеального підходу до праці.

Так, як і Михайло Шестаков і всі вікові хлопці у команді. А враховуючи дефіцит гравців на ринку за відсутності легіонерів такі досвідчені професіонали з характером мають свою ціну на українському ринку.

‒ Чи на сьогодні Верес є самоокупним, якщо взяти ось ці трансфери та очікувані гроші за пул?

‒ Самоокупним ‒ наразі ні, хоча ми до цього всіляко йдемо. Однак нагадаю, що наш клуб за свої кошти будує базу, а також планує вкластися в академію. Тому затрати значні, однак вони, в першу чергу, є капітальними, тобто спрямовані на майбутнє клубу, на ту саму стійкість. На операційне існування клубу ми в ідеалі можемо заробляти, хіба що окрім премій, які на себе бере Надєїн. Однак треба розуміти, що деколи гроші потрібні «станом на вчора», а платіж на рахунок може зайти через тиждень чи навіть місяць, тому для цього є президент і інші партнери клубу, які є такими стабілазіційними факторами у бурхливі дні.

‒ Який відсоток бюджету складатимуть ось ці продані футболісти?

‒ Продаж футболістів взагалі важко запланувати, адже ми не можемо знати, хто і коли вистрелить, яка пропозиція прийде. Ми можемо приблизно очікувати платіж від телеправ, планувати гроші на розвиток за програмою солідарності УЄФА, прикидувати надходження від букмекерів в якості головного спонсора. Але планувати дохід від трансферів майже неможливо. Можна лише впевнено сказати, що такі надходження дозволяють збільшувати розхідну частину, тобто, наприклад, провести більш якісні збори, витратити гроші на компенсацію за молодого таланта чи модернізувати автобус. Що теж є позитивом. В ідеалі трансфери для малого клубу можуть становити від 10 до 60-70% від дохідної частини бюджету.

‒ На вашу думку, ось ці трансфери за гроші — це випадковість чи тенденція? Що треба, щоб в Україні зріс відсоток продажів футболістів, а не просто переходів вільних агентів?

‒ Наразі це тенденція, адже відчувається дефіцит якісних футболістів. Всі клуби хочуть зберегти місце в УПЛ або потрапити туди, от знову ринок підігрівають амбітні Полісся та Карпати. Я думаю, при працюючому ринку нормальним є перехід за кошти, адже в Україні багато років був аномальний перегин в кількості вільних агентів, який суттєво відрізняється від Західної Європи.

Хороший та якісний футболіст повинен мати свою ціну, хай можливо не мільйон, як у Франції чи Бельгії (про топ-4 чемпіонати промовчу), але й не за пляшку віскі він має торгуватися.

Хай це буде 20, 50, 100 тисяч умовних одиниць. Хай якісь гроші і відсотки з майбутніх трансферів – але ринок має працювати на оплатній основі. Це стимулюватиме дитячі школи, інвесторів, локальні клуби. Адже якщо якийсь клуб із умовної Херсонщини (дай їм Боже миру) зможе продати гравця за 15 тисяч у Верес, а Верес через сезон продасть за 150 тисяч гравця в Зорю чи Динамо – то так буде добре всім, а головне – всьому нашому футболу.

‒ А коли ви вирішили взяти крен від збільшення зарплат до великих преміальних і чи дає це свій ефект у плані мотивації?

‒ Про це президент давно мріяв; частково це працює, але більшість футболістів при нагоді все рівно просять про збільшення зарплатні:) Така вже природа гравця ‒ хочуть мати менше, але гарантовано, ніж потенційно більше, але яке треба заробити. Клуб шукає компроміс між бажаннями футболістів і власними фінансовими можливостями.

‒ Чи Верес має ще якісь статті прибутків, крім телетрансляцій та трансферів? Членські карти, спонсорство, що ще може бути…

‒ Звичайно, має. Верес активно працює на ринку, тут треба, до речі, відзначити В‘ячеслава Шевчука, який часто за рахунок свого значного авторитету і зв’язків допомагає клубу покращувати фінансові умови комерційних та спонсорських угоді. Зараз з’явився цілий комерційний відділ, який активно працює над залученням спонсорів.

Співпрацюємо з УПЛ, треба відзначити колег на чолі з Євгеном Диким, які шукають різноманітні шляхи допомоги клубам. Це і робота з міжнародними інстанціями по залученню ґрантів. Є унікальна історія з бізнес-клабом – об’єднанням локальних спонсорів, малого та середнього бізнесу, які допомагають клубу і отримують ряд преференцій. Це і програма лояльності, це унікальний фан-шоп, що недавно змінив розташування і тепер розміщений в самому серці Рівного. Це робота з акціонерами, адже Верес, як пам’ятаєте, перше публічне акціонерне товариство. Одним словом, клуб шукає всі можливі та легальні способи заробітку.

‒ Чи всі гравці клубу з цінниками? Чи є такі, кого не продасте ніколи?

‒ Всі гравці мають цінники, недоторканих нема. Наприклад, дуже цікавим є нападник Микола Гайдучик, який є класним у верховій боротьбі та підіграші партнерам, він влітку, вважаю, має бути цікавим клубам. Це і Дахновський, який вже декілька років прогресує і навіть є в лонг-лісті одного солідного європейського клубу. Це і молодий захисник Вовченко, це і Кльоц, і Гена Пасич. Ми відкриті до пропозицій і агенти гравців про це чудово знають. Більше того, ми не піднімаємо планки до захмарних цифр, готові комунікувати та шукати компроміси.

І що заробив на трансферах Верес?

За нашими даними, в поточному сезоні НК Верес (Рівне) здійснив три оплачених трансфери ‒ два на вихід, один на вхід. Суми переходів і покупки залишаються комерційною таємницею, проте, озброївшись інсайдерською інформацією, ми можемо натякнути: сумарно це більше, ніж вартість продажу Тотовицького з Колосу в Шахтар, але менше, ніж взаємозаліковий грошовий еквівалент переходу Кабаєва в Динамо.

Наразі суто трансферна діяльність принесла грошовий оборот, еквівалентний 8-10 частині річного бюджету Вереса. Чи може бути більше? Безперечно. Верес останнім часом прокачав кар’єру відразу кількох гравців – про Дахновського, Вовченка, Гайдучика гучно заговорили, а такі футболісти, як брати Пасичі, Кучеров і особливо Кльоц просто-таки перезавантажили свої кар’єри у Вірта. За нашими даними, три клуби УПЛ і ще три – з нижчих ліг предметно обговорюють цих футболістів.

Проте діяльність на ниві трансферів – не єдине, чим може заробити сучасний футбольний клуб. Якби не ковідно-військові перипетії, Рівне зараз би переживало небувалий футбольний бум, що призвело б до аншлагів на оновленому стадіоні та комерційного процвітання Veres Place та партнерських програм. Уже нині клуб співпрацює з 16 брендами в рамках спонсорства. Програми лояльності включають знижки та бонуси в низці закладів міста й області. Більше того, одна з комерційних установ, розширюючи свою регіональну присутність, на Рівненщині саме співпрацю з НК Верес визначила як пріоритет у просуванні свого бізнесу в області.

Читайте також: Інгулець, Ковалець, молодець

Проте важливі в кейсі Вереса не самі по собі суми, а великий почин, який вони знаменують собою. Верес є передовиком у роботі з партнерами, діяльності фан-шопу, здобутті вболівальницької лояльності, а тепер і в комерційній реалізації футболістів. Поки інші ліниво витрачають кошти олігархів або плачуть про те, що «футбол тепер не той», у складні часи рівненський клуб стрибає вище голови, не просто утримуючись в УПЛ із середнім бюджетом колишньої Першої ліги, а розвиваючись – відкривши оновлений стадіон, будуючи базу та академію.

Хочеться, щоб інші клуби теж дійшли до розуміння важливості цієї роботи. Щоб УАФ затвердила при самій атестації обов’язковість функціонування в клубах фахівця з маркетингу та повний перелік його мінімальної активності зі звітністю в Києві. Примус до цивілізації – єдиний шлях розвитку наших клубів. І коли держава вийде з війни, футбол повинен бути не в руїнах, а в готовності прийняти вболівальників, дати їм видовище й відчуття присутності, акумулювати навколо себе всі провідні бренди країни.

Ігорь Дашков, Sport Arena