Aрсенал – Ліверпуль: нульова нічия як закономірність

фото thisisanfield.com
Враження від центрального матчу третього туру англійської Прем’єр-ліги.

Учорашній матч на Емірейтс Стедіум справедливо називають “грою двох різних таймів”, але набагато більше йому підходить вивіска протистояння двох різних підходів до гри в обороні. І хоч урешті ні Арсенал, ані Ліверпуль не змогли використати переваги своєї лінії атаки (і, що більш важливо, недоліки суперника в захисті), ще більш показовим прикладом розбіжностей у методах Арсена Венґера та Брендана Роджерса ця нульова нічия стати не могла.

Віддаючи належне терміну “філософія”, обидва менеджери, втім, повинні погодитися з тим, що, як спеціалістів, їх визначають не теоретичні бази чи умовні визначення, а насамперед те, як вони реагують на проблеми в міру їх появи, тобто власне на те, що відділяє філософське уявлення про футбол від власне гри в межах виснажливого сезону. Мова про те, що у вчорашньому ефірі Sky Sports вдало підкреслив аналітик Джеймі Карраґер. Коли його запитали, що, на його погляд, має на увазі Брендан Роджерс, коли він говорить про “необхідність домінації у просторі, а не у володінні м’ячем”, екс-захисник Ліверпуля щиро відповів, що не має жодного уявлення з цього приводу.

За аморфними термінами і показовою претензійністю менеджера Ліверпуля насправді приховувалась досить банальна проблема. Його капітан Джордан Хендерсон, ключова фігура в тактичних розташуваннях команди, отримав у першому матчі сезону пошкодження стопи, а у грі другого туру отримав його рецидив. Буденні речі, для усвідомлення яких не обов’язково хоч раз у житті виходити на футбольне поле: неприємний забій не приводить ні до чого критичного, проте заважає концентрувати вагу тіла на ногу. Хендерсон міг заручитися підтримкою тренерського штабу і вивести Ліверпуль на матч попри цю проблему (йдеться все ж радше про дискомфорт, а не біль), та зрозуміло, що в такому разі команда ризикувала втратити капітана на більш тривалий термін.

Саме цей чинник напередодні хвилював Роджерса найбільше. Йшлося не лише про втрату лідера – значно більше менеджера засмутило те, що перехід у грі проти Арсенала на нову тактичну схему за відсутності Хендерсона суттєво ускладнювався. В перших двох матчах сезону Ліверпуль називав той же варіант стартового складу за побудовою 4-2-3-1, який фактично переслідував дві мети: якомога швидше адаптувати команду до взаємодії з новим нападником Крістіаном Бентеке і, що більш важливо, прищепити їй організовану гру в обороні. Перше завдання, пов’язане з розширенням варіантів мерсісайдців в атаці, ілюструється статистичними даними: в минулому сезоні голкіпер Сімон Міньйоле виконав своє 14-е успішне введення м’яча з вільного удару на початку жовтня, цьогоріч же стільки разів зачепитися за м’яч Бентеке зумів за перші 180 хвилин сезону. Те ж, що стосується гри в захисті, Роджерс вирішив виправити за рахунок максимального спрощення взаємодії лінії оборони. Після напруженого минулого сезону перманентних експериментів і рокіровок новий інструментарій захисників Ліверпуля здається зразком простоти: висловлення довіри парі центральних захисників Шкртел – Ловрен і чітка вказівка фланговим оборонцям уникати синхронності в своїх діях (тобто якщо правий фулбек Натаніел Клайн здійснює оверлап, то на лівому фланзі Джо Гомес залишається чатувати – і навпаки) дали свої плоди у вигляді двох поспіль “сухих” матчів.

Утім, Роджерс розумів, що для того, аби додати до них і третій клін-шит, власне злагодженої гри в обороні може виявитись недостатньо. Тактична побудова 4-2-3-1, яку визначають два центральні півзахисники (у матчах зі Стоком і Борнмутом – Хендерсон і Джеймс Мілнер), спрацювала з поміркованим успіхом, та зустріч з Арсеналом готувала випробування зовсім іншого рівня. Лінія оборони Ліверпуля, яка, насправді, тільки починає награватися, потребувала підтримки ще одного захисного рубежу, і забезпечити його можна було кількома варіантами. По-перше, Червоні могли повернутися до минулорічної схеми з трьома центральними захисниками. Зрештою, новачок Гомес і так схильний триматися ближче до пари центрбеків, а гравець, якого він посадив на лавку, Альберто Морено, міг би скористатися шириною флангу. Акцент же на фланги за участі вінгбеків міг би відвернути увагу Арсенала від вузької гри в центрі поля і довіритися двом центральним півзахисникам замість трьох. По-друге ж, Роджерс міг наситити центр поля за рахунок ще одного хавбека, орієнтованого на гру у відборі, і перейти таким чином на схему 4-3-3.

Врешті рішення не ризикувати Хендерсоном спонукало менеджера Ліверпуля обрати другий варіант, проте той факт, що місце в центрі поля поруч із Мілнером та Емре Джаном Роджерс довірив Лукасу Лейві, все ж став несподіванкою. Річ у тім, що до послуг бразильця тренерський штаб мерсісайдського клубу був змушений звернутися як до крайнього варіанту. Лукас не потрапляв до заявки Ліверпуля на перші два матчі сезону і навряд чи опинився б у ній учора, якби не пошкодження Джо Аллена та Хендерсона. Усе дуже просто: Лейва є обмеженим футболістом, обов’язки якого на полі включають єдиний вектор – відбір і контроль м’яча. Очевидний ризик із ставкою на футболіста, який у цьому сезоні не провів жодної хвилини на полі, виправдав себе за рахунок того, що його партнери за середньою лінією змогли нівелювати цю різницю в класі. Спускаючись подекуди в зону між двома центрбеками, Лукас давав Мілнеру і Джану можливість виконувати ролі динамічних півзахисників, а сам обмежувався більш тривіальними завданнями. Саме з ініціативністю сьомого і двадцять третього номерів Ліверпуля відповідного пов’язувалась стартова активність гостей Емірейтс – їхні проходи в межах перших трьох хвилин надали можливість Бентеке пристрілятися до воріт Арсенала.

Як на це реагувала команда Венґера? Почати варто з того, що, як і Роджерс, напередодні менеджер Арсенала повинен був готувати план на гру з урахуванням серйозної кадрової проблеми. Хвороба капітана Пера Мертезакера і проблеми зі спиною його партнера за центром оборони Лорана Косельни не залишили французькому спеціалісту іншого вибору, крім ставки на незіграну пару Калума Чеймберса та Габріела (до цього вони виходили разом лише один раз). Вантаж відповідальності, отже, в такому разі взяли на себе два виконавці – Петр Чех і Франсіс Кокелен. Необхідність вкотре підкреслювати значення нового першого номера Канонірів відпала після його інстинктивного сейву наприкінці першого тайму – Бентеке довелося розводити руки від розчарування.

Ще більшої важливості за таких обставин набувала роль Кокелена, єдиного номінального опорного захисника у складі господарів поля. Француз взяв на себе повноваження футболіста, який альтруїстично відмовляється від роботи на атаку заради оборонних функцій (до слова, саме в цьому його відмінність від того ж Лукаса – Кокелен чітко знає, що від нього вимагається, проте виховання в системі Арсенала робить його більш універсальним виконавцем). Однак, якщо у матчах на кшталт протистояння з Крістал Пелас минулого тижня його працездатність і постійне налаштування на боротьбу викликає захоплення, то ігри проти прямих конкурентів навантажують на його плечі нереальний обсяг роботи. Інколи, як це засвідчив січневий матч проти Манчестер Сіті, цього вистачає – перемогу на Етіхад можна назвати зразком виїзного виступу Арсенала. Інколи ж, як учора, Кокелен намагається вкусити шматок, який він не здатен перетравити.

фото thisisanfield.com
фото thisisanfield.com

Показовий момент: 14-я хвилина матчу Арсенал – Ліверпуль, хаос у штрафному майданчику Канонірів змушує Кокелена двічі кидатися в підкат. Франсіс ризикує спершу фолом у межах штрафного, а, блокуючи постріл, і травмою – і все через те, що Чеймберс легковажно віддав м’яч Коутінью, а Габріел не зумів зупинити його прохід. Не менш яскравим у цьому контексті є й епізод, про який ми вже згадували, видатний сейв Чеха після удару Бентеке. Річ у тім, що можливість знайти бельгійця прострілом з лівого флангу Роберто Фірміно отримав після обрізки правого захисника Арсенала Ектора Бельєріна. Правильно розпорядитися м’ячем молодий іспанець не зміг після того, як отримав пас від Кокелена.

Це все, певна річ, викликає запитання не до самого півзахисника Арсенала, а до тих людей, які змушують його постійно наражатися на такий ризик. Незіграність пари Чеймберс – Габріел у цьому випадку нічого не пояснює, як не пояснює це і нетипова для флангових оборонців Канонірів необережність. Партнер Кокелена Санті Касорла? А як же той факт, що тріумф на Етіхад був забезпечений саме взаємодією іспанця з Кокеленом? Важко не погодитись з думкою провідного англійського аналітика Ґарі Невілла про те, що Арсенал не зможе виграти титул, продовжуючи робити ставку в центрі поля на футболіста на кшталт Касорли. Невілл наводить приклади Неманьї Матича, Моргана Шнедерлена і Фернандіньо – і зрозуміло, що у Венґера виконавця такого ж класу немає.

Та при цьому варто віддавати собі звіт у тому, яку саме роль в побудовах французького спеціаліста виконує Санті. Продовжуючи порівняння з командами, які, як і Арсенал, декларують намір поборотися за титул, Касорлу варто зіставляти не з умовним Матичем, а з Сеском Фабрегасом, тобто з футболістом, відповідальним не за контроль, а за темп. Як і колишній капітан Арсенала, Касорла забезпечує команді спортивний інтелект, який не завжди синонімічний виключно творчому аспекту. Футбольний зір і досвід іспанця роблять його незамінним виконавцем з точки зору планування командних дій: він здатен не лише розрізати оборону суперника пасом, як він це вчора зробив у моменті з незарахованим голом Ремзі, а й, якщо того вимагає ситуація, віддати перевагу поперечній передачі. Втримати м’яч і контроль над ходом гри – те, що у Касорли (за підтримки Кокелена, певна річ) виходить в умовному матчі проти Пелас, утім, не завжди працює у “великих” іграх. Та зрозуміло, що це теж не його провина.

Історії Кокелена та Касорли доводять, що Арсенал продовжує страждати від тактичної наївності, а це, безумовно, є проблемою суто тренерською. Що найбільш прикро для вболівальників Канонірів придбання нового опорного півзахисника в останні дні трансферного вікна, навряд чи зможе миттєво вирішити цю проблему. Той же Невілл не приховує свого розчарування, критикуючи Венґера за надмірну впертість у відмові від посилення центру півзахисту, але більшу увагу звертає на те, що навіть за наявних ресурсів француз міг чинити інакше. Невже проблеми з центром захисту не могли бути вирішені більш обережним варіантом у центрі поля? Невже він не передбачав перехід Ліверпуля на схему з трьома хавбеками? Невже, врешті, повільні Шкртел і Ловрен не отримали б більше проблем у протистоянні з реактивним Тео Волкоттом? Відповідь Венґера виявилась передбачуваною: “Я не розумію, як це може пов’язуватись з моєю впертістю”.

Певна річ, менеджер Арсенала має рацію, коли наголошує на тому, що в другому таймі найкращі моменти були створені його командою. Настільки ж очевидно, щоправда, і те, що Ліверпуль мав усі шанси вирішувати долю цього протистояння ще до перерви. Говорити ж про перевагу в другій половині зустрічі у цій ситуації Венґеру не зовсім доречно через те, що більш пасивна гра суперника по перерві скидалася на свідомий крок Роджерса. У роздягальні Ліверпуля розуміли: свої нагоди вони вже втратили, тому в другому таймі варто зіграти більш обережно. Таким чином тріо півзахисників Червоних своїм розташуванням почало більше нагадувати лінію, а не трикутник за зразком першого тайму, а низька лінія оборони заручилась підтримкою працьовитих вінгерів – власне, саме через це новачок Фірміно зрештою залишив на полі місце для Джордона Айба. Тактичний маневр Роджерса знову захопив Венґера зненацька, але це був той варіант, коли боксер може потішитися не проведеним ударом, а своєчасним клінчем.

Добавить комментарий
Сейчас обсуждают
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?