Вікно можливості

Педро, фото ChelseaFC
Sport Arena розмірковує про божевільну суєту останнього дня футбольного трансферного вікна.

Чи коштує 19-річний Антоні Марс’яль 70 мільйонів євро? Чи буде останній сезон Давіда де Хеа на Олд Траффорд вартий 30 мільйонів фунтів, не кажучи вже про додаткові видатки у вигляді репутаційних втрат? Зрештою, найбільш цікаве запитання останнього тижня – чи пошкодує Луї ван Гаал про несподівану відмову запропонувати контракт нападнику Сток Сіті Джонатану Волтерсу? Барвисту мозаїку цьогорічного трансферного дедлайну складали питання такого штибу, проте не менш цікавим, ніж відповіді на них, насправді є загальний причиново-наслідковий зв’язок: настільки божевільним останній день міжсезоння робить сам марафон трансферів, а чи, може, власне дедлайн провокує футбольний світ на таку поведінку?

На перший погляд абсурдне, врешті подібне формулювання починає набувати чітких обрисів раціональності. Річ у тім, що як остання можливість підсилити склад трансферний дедлайн пропонує очевидну вигоду. Менеджер Челсі Жозе Моурінью, до прикладу, схильний називати міжсезоння не “трансферним вікном”, а “вікном можливості”. Він знає: поки воно залишається відчиненим, у нього буде шанс внести кадрові зміни. Вперше про це заговорив Моурінью після того, як його команда з розгромним рахунком поступилася прямому конкуренту Манчестер Сіті – Челсі миттєво відреагував підписанням двох футболістів на проблемні позиції лівого захисника і правого вінгера.

У цьому випадку, щоправда, йдеться не про останні миті реєстрації нових футболістів перед дедлайном, та й Челсі – віддаючи належне впливу брудних російських грошей на правила гри на трансферному ринку – наразі навряд чи може вважатися прикладом невдалої кадрової політики. Цього літа клуб Жозе Моурінью прогадав насамперед із марними сподіваннями на Фінансовий фейр-плей, який до певного часу стримував інших футбольних важковаговиків і виправдовував ставку Челсі на широку систему орендованих футболістів. У контексті ж впливу суєти дедлайну на рішення клубів варто згадувати про інші команди. Як жартують вболівальники Манчестер Юнайтед, звістці про провал у перемовинах щодо повернення де Хеа до Мадрида вони зраділи не лише через те, що команді вдалося втримати найкращого гравця минулого сезону, а й через те, що таким чином клубне керівництво не отримало на руки зайві 30 мільйонів фунтів. В останні години міжсезоння, як показує нещодавній досвід із Анхелем ді Марією і Радамелем Фалькао, менеджменту Юнайтед такі суми довіряти не варто.

Фалькао, Google.com
Фалькао, Google.com

Порівняння поведінки команди Луї ван Гаала на трансферному ринку зі звичками шопоголіка досі вважається проявом несмаку, але, наближаючись до позначки в 300 мільйонів фунтів, які нідерландський спеціаліст встиг витратити в Манчестері, такі паралелі вже не дивують. Ясна річ, МЮ може виправдовувати необхідність цих інвестицій назрілою ще після виходу сера Алекса Ферґюсона на пенсію кадровою перебудовою. Понад те, настільки активно грати на ринку Юнайтед дозволяють роки поміркованої трансферної політики і заощаджень, а також, значно більшою мірою, новий спонсорський контракт з Adidas.

Показовим у цьому випадку приклад Манчестер Юнайтед робить не лише підписання контракту з Антоні Марс’ялем. Величезний клубок із нагальних кадрових проблем, нерозсудливої щедрості і необхідності відповідати вимогам ринку тільки починають розплутувати на Олд Траффорд, але цей клопіт розуміють й інші клуби англійської Прем’єр-ліги. Крім ірраціональних чинників на кшталт божевілля трансферного дедлайну на трансферну політику англійських команд впливають і більш об’єктивні фактори. Умови нового телевізійного контракту АПЛ, які з урахуванням надходжень від іноземних трансляторів досягнуть захмарних 8 мільярдів фунтів, надають представникам найбільш популярного чемпіонату в Європі можливості нового рівня, проте вони не можуть не впливати і на загальний стан справ на континентальному ринку. Так, це означає, що умовний Суонсі може переконати футболіста штибу Андре Айю, а Астон Вілла і Вест Гем здатні спокусити гравців, що увійшли до символічної збірної за підсумками минулого сезону чемпіонату Франції. Однак означає це і те, що, виторговуючи того ж Марс’яля, МЮ був змушений у межах тижня втричі піднімати свою пропозицію.

Після згадки про цей факт величезним є ризик повернутися до теми компетентності рішень менеджменту Манчестер Юнайтед, однак більш доцільно простежити те, як Червоні дияволи взагалі вийшли на 19-річного француза, що встиг відзначитися на найвищому рівні десятьма голами. У деталі роботи скаутів МЮ вдаватися не варто: зводиться рішення наважитися на ризик із Марс’ялем до двох причин. По-перше, до безпрецедентного дефіциту нападників – попит на бомбардира у розквіті сил наразі значно перевищує пропонування, і на Олд Траффорд про це знають якнайкраще. По-друге, манкуніанці отримали рішучу відмову Саутгемптона з приводу можливого продажу Садіо Мане, а невизначеність ван Гаала щодо його перспектив змусила клуб припинити подальші спроби переконати сенегальця.

Садио Мане, Getty Images
Садио Мане, Getty Images

Прозаїчні на перший погляд, насправді ці причини засвідчують дві важливі тенденції, що будуть безпосереднім чином впливати на європейський футбол найближчим часом. Пошук форварда, який гарантуватиме команді двадцять голів на сезон, повинен стати проблемою не лише МЮ і Арсенала, а й решти провідних континентальних команд. Ситуація ж із Мане свідчить про те, що прірва між представниками Англії в Лізі чемпіонів і клубами рангом нижче, продовжить скорочуватися. Зберігши Джона Стоунза і Саїдо Бераїно, Евертон і Вест Бромвіч відповідно зробили заяву на підтвердження цієї тези. Іронія ж полягає у тому, що відсутність гучних угод в останні миті трансферного вікна була забезпечена, в першу чергу, принциповою позицією клубів так званого другого ешелону – при всій безглуздості подібних ярликів Евертон і ВБА закінчили минулий сезон на 11-ій і 13-ій позиції відповідно. Зрозуміло, втім, що просто так сильні світу цього свої цілі не відпустять, а історії того ж Стоунза і Бераїно (можна згадати і про Віктора Ваньяму) вже вплинули на становище цих гравців у своїх клубах.

Ще більш негативним післясмаком трансферного дедлайну виявляться наслідки акліматизації новачків за місяць після старту сезону. Найбільш чітко цю проблему визначив керівник дортмундської Боруссії Ганс-Йоахім Ватцке: “Великі клуби виходять на ринок 30 чи 31 серпня з сумами в 20, 30 і навіть 50 мільйонів євро, провокуючи справжній бедлам. Як менеджер ти запитуєш себе – для чого у такому випадку нам узагалі потрібна передсезонна підготовка, якщо в останній моменти ти втратиш чотирьох виконавців і придбаєш чотирьох нових?” Єдиним виходом із цієї ситуації бачиться закриття трансферного вікна до старту сезону, але й це рішення може викликати певні труднощі: календарі європейських чемпіонатів не передбачають синхронного початку сезону, а ущільнення міжсезоння здатне тільки підвищити градус божевілля перед його дедлайном. Важко уявити, наскільки далеко клуби будуть готові зайти заради останньої можливості виправити кадрові проблеми. Так чи так “вікно можливості” буде продовжувати зберігати свій вплив на футбольний світ.

Добавить комментарий
Сейчас обсуждают
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?