Sportarena

Побити нас за методикою Лобановського

Він однаково близький і нам, і білорусам – тільки вони на постерах частіше зображують його в формі національної збірної, а ми переглядаємо знімки з легендарних матчів київського Динамо. Він – це Олександр Хацкевич, особистість, яка об’єднує футбол України та Білорусі.

Побити нас за методикою Лобановського - Футбол

Александр Хацкевич, фото dynamo.kiev.ua

Саме він виставить національну збірну Білорусі на поле в матчі відбору до чемпіонату Європи, котрий відбудеться на Львів-Арені.

Хацкевич – не менш наш, ніж їхній. У Динамо він не просто провів найкращі роки гравецького життя – він став тут сформованою особистістю, отримав нові знання й досвід. За великим рахунком, Олександр прибув у Київ футболістом сформованим, відомим, перспективним, але до ніші провідних увійшов уже саме тут. Після складного періоду адаптації, коли вони з Белькевичем довго шукали себе у команді Лобановського, вони стали не просто «гвинтиками» у системі Метра – а справжніми, повноцінними, багато в чому незамінними членами колективу.

Учнями Лобановського.

Обидва після каденції у київській команді встигли пограти за кордоном, однак повернулися у Динамо і стали тут молодими тренерами. Валентин Миколайович, на жаль, пішов від нас – його тренерська пісня лишилася недоспіваною, і ми можемо лише гадати, яким тренером вийшов би колишній футболіст із задатками геніальності. Хацкевич продовжує розвиватися, але вже зараз видно, що він і в тренерській роботі лишається тим же, ким він був і на полі. «Вольовий, рішучий, подекуди навіть жорсткий», – такими словами його характеризують ті, хто встиг попрацювати під орудою Олександра-тренера. «Тренер думаючий, уміючий знаходити золоту середину, здатний на розумні компроміси та пошук чогось нового», – це вже оцінка Хацкевича від білоруських колег, з якими доводилося обговорювати перші кроки молодого тренера на чолі національної збірної Білорусі.

Таким він був і в Динамо, де прийняв разом із Белькевичем вчорашніх школярів, котрих провів до першої ліги. Почавши із виводу Динамо-2 з низів турнірної таблиці першої ліги, Хацкевич довів команду до п’ятого місця на проміжному етапі зимової перерви минулого сезону. Дехто із його підопічних «екстерном» пройшов всіма щаблями клубної системи й за півтора-два роки прорвався у Прем’єр-лігу. Безсумнівні успіхи з молодіжним та резервним складами киян робили Хацкевича помітною фігурою в тренерському цеху України та Білорусі. І коли вкотре відправляли у відставку чергового головного тренера мінського Динамо, коли черговий середняк нашої ліги шукав нового наставника – його ім’я час від часу виникало серед потенційних кандидатів на ту чи іншу вакансію.

Але навіть при цьому призначення Хацкевича на посаду головного тренера національної збірної Білорусі багатьма сприймалося радше як компліментарний «аванс» для молодого спеціаліста – тим більше, що на той час був вільним загальний улюбленець Гончаренко, та й про іноземного фахівця як можливий варіант ніхто не забував. Але головне, що, напевно, щемило самолюбство білорусів – старший тренер резервної команди київського Динамо призначався наставником головної команди їхньої країни. Безвідносно щодо того, хто він є насправді.

Саме звідси, можливо, й проростала дещо несподівана і несправедлива щодо Хацкевича реакція білоруської преси: смакуючи чутки, що серед кандидатів на пост головного тренера збірної Білорусі був «сам» Марадона, місцеві газетярі переймалися зарплатою Олександра, замість того, щоб говорити про його тренерські якості.

А між тим, Хацкевич – кандидатура цілком підходяща для білоруської збірної. По-перше, він сам за неї грав і своєю грою заслужив право вважатися однією з легенд тутешнього футболу. По-друге, як для 41-річного фахівця, мав уже чималий тренерський досвід (за сім років кар’єри встиг по очолювати і молодіжні команди, і юнацьку збірну, і вищолігові колективи). По-третє, як виходець із футболу іншої країни, міг стати рівновіддаленим від білоруських грандів, щоб по-новому подивитися на місцевий футбол.

Ми – незадоволені виступами нашої збірної у поточному відборі, адже багато хто ще до старту (навіть і не задумуючись про силу, а не імена суперників) встиг записати за нами друге місце. Проте що казати білорусам, які за чотири тури до фінішу групи відстають від прямого потрапляння на Євро-2016 вже аж на 11 очок? Тож нема жодного сумніву, що до нас приїде над мотивований, особливо небезпечний суперник.

І дуже важливо його оцінити по заслугах – хоча, можливо, навіть самі білоруси не оцінюють належно потенціал свого футболу. Попри те, що їхній чемпіонат не належить до найбагатших та найпрестижніших, загалом-то він досить рівний, і навіть загальновизнаний місцевий гранд БАТЕ не може сказати, що з легкістю виграє золоті медалі на одній нозі.

А найголовніше – навряд чи міг бути у білоруської збірної незручніший для українців тренер, ніж Олександр Хацкевич. Недавній динамівець, який, до слова, працював і в тренерському штабі національної команди України, чудово знає можливості, переваги та слабкі сторони нашої збірної. З цієї точки зору було зрозуміло від самого початку, що білоруси отримають величезну перевагу. І цей матч – чи не останній шанс білорусів зачепитися за третє місце – буде надважливим матчем особисто для Хацкевича. Це його можливість перемогти нас за методикою Лобановського. І його особистий тренерський Рубікон.

Sport Arena


Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)

Источник: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Рейтинг букмекеров
#букмекерописаниебонусоценкасайт
1 Фаворит обзор 10 000₴ + 300 FS
5
РЕГИСТРАЦИЯ
Или аккаунт Sportarena