Дніпро 2.0

Рівно рік тому дніпропетровський Дніпро стартував у груповому етапі розіграшу Ліги Європи. Стартував на головній спортивній арені країни, приймаючи грізний міланський Інтер. Стартував після вильоту з кваліфікації Ліги чемпіонів. Стартував з великою торбою проблем, але в доволі бойовому складі. Стартував блідо, сіро і навіть песимістично. Стартував з мінімальної поразки, цілком заслуженої мінімальної поразки.

Рік тому цей результат сприйняли за належне. Все ж Інтер вважався фаворитом групи і планувалося, що Дніпро візьме своє у матчах з Карабахом та Сент-Етьєном. Тоді на післяматчевій прес-конференції Мирон Маркевич заспокоював журналістів і пояснював сіру гру своєї команди необхідністю вводити в гру основних виконавців, які пропустили певний проміжок часу: «Вони наші основні гравці, але поки не готові в повній мірі. Але ми повинні їх ставити, щоб вони швидше набрали форму. Нам ж ще в чемпіонаті грати».

З того моменту пройшов рівно рік. Знову вересень, знову стартовий тур Ліги Європи, знову італійський клуб приїжджає в Україну. Цього разу не в Києві, а в рідному Дніпропетровську, місцева команда приймала гостей з Риму. Цього разу проблем у Дніпра, очевидно, менше не стало. Цього разу гості не виглядали явний фаворитом, навіть попри те, що брали участь у кваліфікації Ліги чемпіонів. Цього разу усе мало б бути по-іншому.

По-іншому таки насправді було. Зовсім інший статус тепер у Дніпра, зовсім інший склад. Про що тут говорити, якщо вчора на поле Дніпро-Арени вийшло лише чотири виконавці, які грали у матчі проти Інтера в Києві. По-іншому було практично все, окрім гри. Так, команда Мирона Богдановича відіграла солідніше, показала характер, і не виглядала переляканими юніорами, як рік тому. Але разом з тим, синьо-біло-голубі відіграли практично так же беззубо і безініціативно попереду. Цього разу на прес-конференції Мирон Маркевич практично повторив свою минулорічну промову, закликаючи дати час новим гравцям і заспокоюючи журналістів: «Хочу сказати, що у нас повно новачків. Зрозумійте правильно, ми їх пробуємо, випускаємо. Дайте хоч трохи часу».

Тренерському штабові дніпропетровців насправді не позаздриш: третина основного складу перейшла в інші клуби, рівноцінних футболістів практично не було придбано, ніяких цілей перед командою не ставлять, преміальних за минулий сезон не виплатили. Навіть герой учорашнього вечора, Євген Селезньов після матчу дозволив собі критичні вислови у сторону керівництва: «Сподіваюся, ці проблеми з клубом вирішяться. Важко було мотивувати себе. Я капітану вже сказав зранку, що якщо буде так продовжуватися… Далі не буду говорити». І це все відбувається після недавньої заяви головного тренера про можливу відставку, якщо не буде змін. Поєднавши усі ці фактори докупи, стає страшно навіть здогадуватися про справжній рівень проблем у стані фіналіста Ліги Європи.

Що залишається робити Мирону Богдановичу у таких умовах? Ліпити хороший матеріал з тих підручних засобів, які у нього є. Подібне завдання Маркевич виконував минулого року: тоді він довго і нудно закликав керівництво придбати декількох виконавців — в підсумку нікого нового не отримав, натомість зміг сколотити наявних гравців і створити єдиний механізм. Очевидно, що цього року Дніпро не буде робити ставку на комбінаційний, тотальний футбол – для цього у них банально нема виконавців. Натомість старий лис Мирон пішов уже протоптаною стежкою – стежкою прагматичного, контратакуючого стилю гри. Побудова нової команди почалася ще в чемпіонаті України і перший результат був отриманий у матчі проти Шахтаря, коли Дніпро вміло не дав Гірникам розвернутися, а сам чітко використав свої моменти. Учора ж ми побачили нові штрихи побудови модифікованого прагматичного Дніпра. Того Дніпра, який на перше місце ставить контроль за центром поля. І саме тому, що Лаціо зміг виграти центр поля, рухатися швидше і забирати усі підбори, українська команда так слабо виглядала у першій 45-хвилинці. Того Дніпра, що готовий терпіти увесь матч в очікуванні свого моменту, адже він обов’язково буде. Того Дніпра, який набрався досвіду і став куди більш впевненим у своїх силах. Нехай зараз дніпропетровський клуб далекий від досконалості і допускає якісь помилки в захисті, але так було і на початку минулого сезону. Сезону, який став найкращим у новітній історії синьо-біло-голубих.

Однозначно, побудова нового Дніпра тільки починає набирати оберти. Правий Мирон Богданович, коли каже, що у Римі його команда буде грати по-іншому. Грати десь так, як вона грала у Мілані минулого року. Бо все у нашому житті повторюється, цикл йде за циклом. Явно не Маркевич винен у тому, що новий цикл у його Дніпрі наступив уже цього року, але він зробить все від нього залежне, аби синьо-біло-голубі виступили не гірше, ніж минулого року. І питання тут не стоїть у якихсь цілях на сезон чи чомусь подібному, адже вище всього стоїть власна честь і гідність.

«Гра забувається – результат залишається»,- стверджував один великий український тренер. Цю фразу вчора на прес-конференції повторив і Маркевич. Але куди більше у цьому випадку підійшла б його власна фраза: «То таке. То футбол». Бо це справді футбол. І, пам’ятаючи чим завершилась історія Дніпра навесні 2015 року, хочеться «не сидіти подавленими», а повірити тренерському штабові і гравцям. Бо навіть коли перед ними не ставлять ніяких завдань – вони можуть. І вчора Дніпро це довів. А гра? Та то таке. Вона прийде.

Sport Arena