Змінитись чи померти. Кубок України

Шахтар - Тернопіль: матч, що нікому не треба, фото shakhtar.com
Sport Arena розпочинає цикл матеріалів про проблеми українського спорту та пропонує шукати способи їх вирішення.

Відсутність реформ – фраза 2015 року в Україні. Про це говорять на телебаченні відомі особистості та на лавках звичайні бабусі. Тренд року. Тренд країни.

При тому, що жодна нормальна людина не може бути задоволена владою, шлях до реформ дуже важкий. Реформи по свої суті – це зміна усталеної системи, а система в свою чергу з’являється тільки тоді, коли більшість влаштовує конкретна ситуація.

Більшість людей прості: слабкі та дурні. У даному сенсі немає різниці навіть коли хтось розумний, а при цьому слабкий чи дурний, але сильний. Все одно він підходить, аби бути кимось керованим. За дивним збігом найпопулярнішою темою для творів зі шкільної програми з української літератури та сучасним кінематографом США є рабовласництво/кріпацтво. Їх спільна риса у тому, що більшість невільників були згодні зі своєю долею, а деякі навіть задоволені тим, що завжди наїдені та не мерзнуть взимку. Так, вони не бачили іншого життя, аби оцінити його принад. Героями були ті, хто вказували шлях.

Саме на це намагаються давити ті, хто хоче щось змінити. Але навіть найгірша система, яка тримається певний час, важко піддається перелому. Системою задоволені тисячі, незадоволені сотні, готові змінити десятки, міняють одиниці. Красиво говорити, що вся Україна піднялась на Революцію гідності. Звісно ні. Але слабкими та дурними людьми завжди легко керувати, навіть заради благородної цілі. Велику Жовтневу революцію близько 100 років тому у Російській Імперії зробив десяток ентузіастів, але вони запропонували систему, за якою потягнулись прості люди.

Проблема відсутності реформ в Україні не в тому, що колишня система повністю влаштовує нову владу. Суспільство також до неї звикло, люди не просто готові миритись з усім, а підтримують її на будь-якому рівні.

Наприклад, боротьба з хабарами ведеться на рівні того, що органи влади беруть ці хабарі. Але у спортивному світі є чудове правило: в неточній передачі винен завжди той, хто дає. Так і тут. Ти свідомо сідаєш за кермо на підпитку, свідомо порушує закон, потім свідомо намагаєшся відкупитись від покарання, але винним виходить тільки той, хто бере хабара за те, щоб «розібратись на місці». Та ж сама ситуація, коли треба «прискорити процес», «подякувати за… «, «оцінити роботу». Ті, хто дають хабара, частіше за все мають ще більші дивіденди.

Майже у всьому світі органи охорони правопорядку можуть запросто називатись органами покарань. Замість того, аби запобігати злочинам, за них просто карають постфактум. Безперечно з форм правління тільки теоретична анархія настільки розвинена, щоб її учасники обходились без покарань, але мало кого цікавить шлях до неї. Анархія ж з грецької «відсутність влади», а потреба влади – одне з найголовніших бажань звичайної людини.

Органи правопорядку не готові створювати можливості до запобіганню злочинів навіть на найнижчому рівні. Історія з власного досвіду. Один знайомий потрапив до в’язниці за розповсюдження наркотиків. Так, він винний та повинен понести покарання за свій злочин, цьому ні він, ні його друзі не суперечили. Проти під час операції по затриманню було виявлено весь шлях поширення від найнижчої ланки до верхівки цього невеликого картелю. Проте за грати потрапив лише мій знайомий.

Наявність справедливості та рівноцінні умов для усіх – ось чого треба вимагати, коли бажаєш реформ. Це вже зовсім інша тема для розмови (й так вже відхилились від початкової), але різноорієнтовані люди, коли доходити до їх суті, виявляються соціалістами…

***

Спорт та футбол в Україні нічим не відрізняються від інших сфер діяльності. Тут також прагнуть реформ, яких немає. Для тих, хто «в темі», не є таємницею, що відповідь занадто проста. Навіщо боротися з суддівським свавіллям, з підставними віком на дитячому рівні чи модною тепер грою на тоталізаторі, якщо це є невід’ємним атрибутом системи та вигідно багатьом. Вигідно багатьом не лише на рівні головних обличь ФФУ та власників клубів, але й внизу системи.

А найголовніше – реформи має проводити той, хто не є частиною системи. У найвеселішій розповіді про боротьбу рабів «Джанго звільнений» вирішальний постріл фільму зробив не колишній раб.

***

Чому нещодавні вибори президента ФФУ не мали надто великого значення? Все просто. По своїй суті Федерація має виконувати дві функції: не заважати розвитку футболу в країні та освоювати гроші, які виділяє ФІФА на розвиток футболу. Принаймні це в теорії. В Україні традиційно роль держапарату надто вважлива та грошовита. (Де ще з приватного сектору з радістю йдуть працювати до органів влади?) У нас люблять говорити про допомогу та розвиток, а насправді просто заважати.

Після зменшення кількості команд у Прем’єр-лізі ще минулого сезону в Україні вирішили змінити формат Кубка. Матчів стало більше, команди почали розводити на сіяних та несіяних, команди з нижчим рангом мають перевагу домашнього поля. Живий приклад того, як кожне рішення перетворює й так не найцікавіший турнір на щось жахливе. Матчі-відповіді 1/8 фіналу Кубка України перетворились на якісь товариські нікому не потрібні зустрічі.

Про інтерес до турніру збоку глядача говорить не кількість людей на трибунах. Навіть не початок ледь не найцікавішого матчу Сталь – Гірник о 14:00 у робочий день. Інтерес варто оцінювати тим фактом, що для ФФУ Кубок України важливий тільки на фінальній стадії. До 1/16-ї турнір проходить під егідою ПФЛ, потім під егідою УПЛ, а фінал уже бере на себе ФФУ. Усе інше – не наш рівень, немов лунає з кабінетів Будинку Футболу. Тільки Динамо – Шахтар. Теперішній формат турніру, до речі, створений саме так, щоб не дай боже ці команди не зустрілись раніше фіналу.

Представники ФФУ можуть говорити, що не їх функцією є проведення турнірів. А якщо будуть ще претензії, то можна нагадати про футбольні топ-країни Іспанію чи Італію, де грають по два матчі. Хіба усе має бути по англійській системі? У цьому випадку так.

До тамтешньої Футбольної асоціації в усі роки було не найкраще ставлення, але свій Кубок вони пестять і плекають. Першим розроблюється календар саме цього турніру, його матчі граються виключно у вихідні, й переносяться ігри чемпіонату, а фінал Кубка закриває сезон в Англії. ФФУ не може, не має, а буквально повинна взяти під крило Кубок України. З нього справді можна створити цікавий самобутній турнір. Це підходить для тих функцій, які покладені на ФФУ по розвитку масового футболу.

Кубок України має стати справді Кубком УКРАЇНИ (нагадування слів Артура Валерка). В ньому треба дозволити грати усім охочим з багатьма раундами відбору та рівноцінними шансами зіграти один з одним. Посів – це взагалі знущання над турніром. Яке значення мають місця в минулому сезоні УПЛ до Кубка? Це настільки зовсім інший турнір, що хочеться обов’язково додати слова класика для цього випадку.

Звичайно, клуби та Прем’єр-ліга хочуть збільшення матчів, адже 26 ігор в чемпіонаті – це занадто мало. Проте не варто навіть думати, чи сильно раді можливості зіграти матчі-відповіді Шахтар та Динамо проти Тернополя та Оболоні-Бровар. Яку користь ці матчі можуть принести хоч комусь? Хіба що Андрій Борячук тепер може розповідати про голи за першу команду Гірників.

Для збільшення матчів треба створювати штучні турніри. Приміром таким міг бути Кубок УПЛ: 14 команд, кілька груп з подальшим плей-оф та можливість переносити дати восени, зважаючи на матчі збірних, що зараз далеко не на кожну команду Прем’єр-ліги впливає. Той же Шахтар без збірників цілком міг би зіграти офіційний матч Кубка Ліги з Олімпіком чи Олександрією у вільну дату. У Португалії подібним турніром добре затуляють дірки в календарі, а потім ще й вручають приз в кінці сезону. Там у середніх команд також немає шансів поборотись з Порту та Бенфікою за важливі трофеї.

Замість цього вирішили з Кубка України зробити штучний турнір. Зважаючи на великі проблеми професійного футболу, Кубок міг стати масовою подією, який викликав би інтерес збоку пересічного любителя футболу. Так, гра ДДинамо – аматорська-команда-з-Віниччини не зібрала б Олімпійського та глядачів біля екранів телевізорів. Але будь-хто зможе розкрутити проект, який і так усім цікавий.

Кубок України повинен бути найважливішим та найцікавішим турніром країни. Принаймні так повинні говорити хоча б його організатори. А зараз це просто змагання по тому, хто пізніше потрапить на Динамо чи Шахтар.

Ігор Бойко, Sport Arena

Добавить комментарий
Сейчас обсуждают
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?