Кафкіанський процес

фото manutd.com
Sport Arena розповідає про подолання Манчестер Юнайтед безгольової серії.

У менеджера Манчестер Юнайтед Луї ван Гаала більше спільного з американським коміком Стівеном Колбером, ніж може здатися на перший погляд.

Розповідаючи свого часу про особливості творчого процесу, новий ведучий “Late Show” поділився цікавою думкою: “Фінальним продуктом завжди є жарти, але з таким же успіхом ними можна назвати і намір. Ти завжди повинен мати певний намір… Власне, процесом процесу є процес”. Та, якщо на подібну тавтологію Колбер наважується свідомо, то, будуючи свою філософію навколо цього ж слова, ван Гаал таке враження, не завжди віддає собі звіт з приводу постійних повторень. Урешті, заявивши на прес-конференції перед матчем із ЦСКА про те, що нещодавні результати свідчать про прогрес його команди, нідерландський спеціаліст розсмішив публіку так, як не зміг би найбільш досвідчений комік. Останні три матчі МЮ зіграв в нульову нічию.

Певна річ, скоріш за все, ван Гаал мав на увазі результати його команди на довгій дистанції. Власне, минулої п’ятниці він вже порівнював цьогорічне становище Юнайтед із минулорічними показниками, серед яких він виділяв не лише успіхи в турнірній таблиці, а й скорочення кількості травм. Та в будь-якому разі помітно, що на території результатів Луї почуває себе не надто впевнено – і справа не стільки в безтрофейному минулому сезоні, скільки в тому, що він схильний звертати увагу на інші категорії. Основоположною для нього є категорія “процесу”.

Вдаватися в екскурс історією голландського футболу ми зараз не будемо, відзначивши лише те, що менеджер Манчестер Юнайтед відносить себе до філософської течії тотального футболу в найбільш обережному його прояві. Володіння м’ячем – базу всієї філософії “Барсаяксу” – він схильний використовувати, перш за все, для мінімізації ризику. Найбільш наочно цей підхід (і різницю між традиційними побудовами гри за схемою 4-3-3) ілюструє той факт, що центральні півзахисники, які оточують опорного хава, у ван Гаала ніколи не опиняються в атаці вище за вінґерів – здебільшого вони відповідають за контроль м’яча. А вже це, своєю чергою, надає команді кермо керування матчем. Розрахунок у цьому випадку простий: володіючи м’ячем, команда рано чи пізно заб’є, а отже й переможе. Гол Дияволів у ворота Саутгемптона, забитий після затяжної комбінації у 45 пасів, може сприйматися в цьому випадку енциклопедичним прикладом.

Щиро задоволеним результатами Юнайтед у цьому сезоні Луї здається саме тому, що він переконаний: шлях до прогресу проходить через процес. Пояснювало це і відносну спокійність менеджера в тому, що стосувалося затяжної безгольової серії його команди. Так, ван Гаал визнавав, що йому набридли розмови про найкращу позицію Вейна Руні, але при цьому продовжував робити ставку на капітана в ролі центрального нападника. Переконання в тому, що голи рано чи пізно прийдуть, відігравало в цьому провідну роль, але не варто було виключати й політичний підтекст: довіривши Руні капітанську пов’язку і назвавши його незмінним гравцем стартового складу, голландець повинен був визнати свою помилку, щоб позбавити десятого номера його статусу.

Сьогоднішній матч проти ЦСКА, незважаючи на те, як він буде оцінений в англійській пресі, ван Гаал сприйме як підтвердження того, що він мав рацію. Володіючи м’ячем в межах 70% ігрового часу і не дочекавшись першого удару по своїх воротах до середини другого тайму, зрештою МЮ дотиснув суперника – і переможний гол, певна річ, забив Руні. Вписалися в ідеальний сценарій Луї, щоправда, й зовсім необов’язкові деталі: починаючи з того, що в стартовому складі він усе ж наважився на зміни, і закінчуючи тим, що на фінальний штурм його команду надихнуло скандування домашнього стадіону. “Ми – Юнайтед! Ми хочемо атакувати!”, – заводити Червоних дияволів цієї кричалкою на Олд Траффорд за останні півтора року вже звикли.

Проблема поєднання традиційного стилю МЮ із акцентом на широкі флангові атаки та філософії ван Гаала постала у перший же день роботи Луї в “Театрі мрій”, і зараз, насправді, йдеться про більш тривіальні речі. Проблема не в тому, що, власне, голландець пропонує Юнайтед. Насамперед вона полягає у тому, що футбол, який у Манчестері намагається прищепити ван Гаал, досі як слід не працює.

Провідний аналітик Sky Sports Ґарі Невілл захоплюється рівнем організації гри МЮ в обороні і називає виступ лінії захисту Юнайтед у нещодавньому дербі зразковим, однак і в цьому можна помітити певний елемент розбалансованості. Зрозуміло, що вихід пари опорних півзахисників Каррік-Швайнштайґер багато в чому був вимушеним через пошкодження Морґана Шнейдерлена, та невже ЦСКА, який свідомо віддав м’яч супернику, справді потребував такої протидії в центральній зоні? Ще більш показовий приклад: донедавна всі рішення ван Гаала, спрямовані на налагодження гри в атаці, стосувалися всіх без винятків позицій на полі, крім, власне, позиції центрального нападника. Дійшло до смішного: повернення в пару до Кріса Смоллінґа гравця першого пасу Дейлі Блінда почало сприйматися як намір менеджера відновити безпосередність у діях футболістів групи атаки, що епізодично проявлялася на старті сезону.

Сьогодні, втім, ван Гаал наважився й на більш помітні зміни. Він усе ж вирішив повернути Руні на позицію центрального атакувального півзахисника, звільнивши таким чином місце на вістрі атаки для Антоні Марсьяля, який останні кілька тижнів помітно незручно почував себе на лівому фланзі. Хуан Мата, відповідно, матч проти ЦСКА почав на правій бровці, а ліворуч з’явився 22-річний Джессі Лінґард.

Саме вихованець Юнайтед отримав дві найкращі можливості вивести господарів Олд Траффорд уперед, але в першому випадку йому завадив своєчасний вихід Іґоря Акінфєєва, а в другому постріл Джессі прийшовся вище воріт. Значно більш красномовно про атакувальні потуги МЮ говорить той факт, що до певного моменту найчастіше серед футболістів Дияволів по воротах пробивав лівий захисник Маркос Рохо. Четвертий удар аргентинця зафіксував на початку другого тайму цікаву статистику: на десять пострілів Юнайтед суперник не відповів жодним.

Природно, що “процес” МЮ винагородився забитим м’ячем тільки після того, як гості все ж налякали манчестерську публіку. На 78-й хвилині Сейду Думбія вискочив на вільний простір перед воротами Давіда Де Хеа, але не зміг пробити іспанця і з двох спроб. Врятувавши свою команду від поразки в суботньому матчі проти Крістал Пелас, іспанець знову це зробив. За мить Лінґард зачепиться за вертикальну передачу на правому фланзі і переправить її в центр на вільного Руні. Капітан відсвяткує переможний гол з полегшенням на обличчі, але формально для нього нічого не зміниться. Важко уявити сценарій, за якого на масовану оборону Вест Бромвіча в суботу Луї наважиться знову кинути вістря атаки у вигляді Руні.

Кульмінаційним у матчі, проте, залишиться момент, коли ван Гаал за нічийного рахунку зніме з гри центрального нападника Марсьяля заради виходу Маруана Феллаїні. Залучення до процесу футболіста типажу бельгійського півзахисника погано узгоджується з тим, що нідерландський фахівець називає своєю філософією. Намір при цьому, щоправда, залишається простим: Феллаїні виходив для того, щоб дотискати втомленого суперника і забивати вирішальний гол. У критичний момент лицемірити вже не вийде: процес процесом, а вчетверте поспіль закінчувати матч “нулівкою” не хочеться.

Ярослав Друзюк, Sport Arena

Добавить комментарий
Сейчас обсуждают
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?