Україна відбірна – Україна в плей-оф

uefa.com
Національна команда України видала найкращий за останні, напевно, два роки матч, але радість варто все-таки приберегти до вівторка.

Ми зробили навіть не один, а вже два кроки до мети. При досить серйозних кадрових втратах, при сумнівній формі кількох важливих гравців Україна довела свою перевагу над Словенією, зігравши настільки переконливо, що у нас склалося враження – можна навіть краще.

Загальний ігровий малюнок українців будувався на строєному центрі півзахисту. Ми вже відзначали, що трійка хавбеків у Фоменка не статична, вона зазвичай міняється, ніби трансформер, під конкретні потреби. Так, ми втратили багато. Степаненко, без сумніву, найкращий опорний півзахисник старого стилю в нашій країні. Його жорсткості, уміння вигризати м’ячі не вистачало. Власне, легкуватий центр і призводив до того, що Ракицький та Хачеріді мусіли іноді гасити необов’язкові пожежі біля власних воріт. Але ключова втрата – це, звичайно, Ротань. Напевно, найкваліфікованіший і найрізноплановіший наш центральний напівзахисник. Його переваги – уміння зіграти як на оборону, так і на атаку, показна «двоногість», хороші стандарти – мусіли компенсувати відразу кілька чоловік.

Фоменко мав кілька варіантів, однак у підсумку вибрав далеко не найочевидніший. Рибалка як центровий і мобільні «двійники» Гармаш і Сидорчук покликані були всі відібрані м’ячі відразу ж перенаправляти в атаку. Серед них трьох Рибалка має, здається, найкращий дальній пас. Гармаш і Сидорчук, разом із тим, повинні були розганяти швидкі атаки своєчасними розрізними передачами середньої й ближньої дальності. Вони з цим справлялися добре, методично запускаючи в дуже хороші проходи та дроблячи габаритних словенських захисників.

Маючи таких опонентів, як Цесар та Іличич, було б наївно вв’язуватися з ними у силову боротьбу. Видно було, що вони з радістю загальмували наш наступ за рахунок ближньої опіки, однак на відкуп їм був відданий єдиний Селезньов. У чіпкій боротьбі він вимотував суперників, але, разом із цим, відтягував на себе увагу на користь наших півзахисників.

Багато очікували ми від Коноплянки та Ярмоленка. Ще восени наша громадськість була пригнічена не найкращою формою наших найзірковіших виконавців: Євген все ще боровся за визнання в своєму новому клубі, а Андрій залишився у Динамо, отруївся і, здавалося, мав не надто багато мотивації на внутрішній арені. Проте матч проти словенців показав, що якраз наявність цих двох гравців – наша головна перевага. Навіть при не найкращому матчі Коно, у якого у найвідповідальніший момент м’яч валився з ноги, навіть при не найбільшій ефективності його гри, Євген все одно робив свою справу. Відчувалося, що головним завданням оборони словенців було не прозівати раптового ривка наших крайніх хавів з завершальним ударом – надто багато сил вони витрачали якраз на ранню зустріч суперників, що, з іншого боку, додавало волі Селезньову.

Пошук шляхів до воріт словенців виявився досить продуктивним: наші здвоєні фланги знайшли можливість перебивати суперників, а кілька передач Федецького і Шевчука (!) явно поставили суперників у глухий кут. З часом масований наступ як через фланги, так і через центр призвів до логічних наслідків. Кутових ми подали приблизно в десять разів більше, ніж суперник. І хоча габарити суперників робили верхову боротьбу важкою, розхитати їх українці змогли. Відіграна подача Коноплянки, перервана Хандановичем, стала результативною через пасивність словенців. Навіть не поборовшись за підбір, вони дозволили Ярмоленку і подумати, і пробити. У матчах більш високої відповідальності й напруги (Лізі чемпіонів, наприклад) такої розкоші діждатися можна рідко.

Єдиний прикрий момент матчу – деяка нервозність нашої оборони. І справа не лише в фірмових уже картках – хоч і це є проблема, яку вже давно треба було вирішити. Головне – навіть не найбільш висококласні словенські форварди, ніби граючись, використовували розриви у нашому захисті. І мова не про один момент, а про п’ять, а то й сім. На наше щастя, той же Новакович у відповідальний момент демонстрував низькі технічні навички. Але хто сказав, що з десятого моменту йому б не пощастило? Оцю нервозність, дрібність у виносах потрібно побороти, і допомогти має, передовсім, психологічна робота тренерів. Тому що за самою технологією оборонної гри Хачеріді й особливо Ракицький відіграли добротно. Значить, справа у концентрації, впевненості в собі, холоднокровності.

Десь із середини першого тайму очевидною стала потреба в другому голі. При хороших атаках, при відверто кращій оснащеності групи атаки Україна надто довго відкладала з остаточним вирішенням долі матчу. І якби не гол Селезньова, який вкотре продемонстрував своє непересічне чуття голу, ми могли б і догратися. Із хороших вражень щодо нашої атакувальної гри – це якраз друга гольова комбінація. По суті, в другій результативній атаці наші збірники задіяли усю «дугу» півзахисту. Від Гармаша в центр Сидорчукові, той правіше – Ярмоленку. Пас на хід Федецькому – своєчасно і вирішально. А далі – справа техніки і Селезньова. Відчувалося, що всі троє центрхавів отримали персональний наряд на підбір і вчасний удар з другого темпу. Особливо порадував Рибалка, котрому просто треба було стати автором голу дальнім ударом. Тепер лишається гадати, наскільки змінить гру нашої збірної повернення Степаненка. І чи буде потреба міняти півзахист, який уже вистрелив на «Львів-Арені».

Головне – пам’ятати: ми занесли кулак, але так і не завдали удару Fatality. Третій гол, який, будемо відвертими, знімав би майже всі запитання, завис у повітрі. Механічно Україна на нього награла, однак у тому, напевно, і є різниця між тими командами, які заходять на фінальні турніри з парадного входу й тими, хто намагається прошмигнути у «чорний хід». Десь не вистачило холоднокровності, десь – майстерності. І в підсумку рахунок такий, що змушує пригадувати історію. І не лише Францію-2013: згадаймо, як Сен-Етьєн «поховав» велике Динамо 70-х, призвівши у підсумку до руйнування тандему Лобановський-Базилевич.

Але зараз нема причин думати про погане – не тільки нам, але навіть футболістам з тренерами. Матч довів головне – середній клас збірної України вищий, запас міцності є. І у будь-якому випадку завдання на другий матч значно легше, хоч і не менш відповідальне.

Артур Валерко, Sport Arena

Добавить комментарий
Сейчас обсуждают
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?