Лихо з розуму

Славен Билич, standard.co.uk
Sport Arena ділиться враженнями від лондонського дербі Тоттенгема та Вест Гема.

Славен Білич має репутацію великого егоцентриста, і це не може впливати на його імідж футбольного менеджера.

Сьогоднішній матч проти Тоттенгема хорватський спеціаліст називав особливим не тому, що зустріч зі Шпорами приречена нагадати йому про дебют у футболці Вест Гема, двадцятирічний ювілей якого колишній захисник незабаром відсвяткує. Важливість цієї гри він підкреслював інакше: перш за все, це лондонське дербі, яке набирає ще більшої ваги через сусіднє розташування команд у турнірній таблиці. Власне кажучи, до тринадцятого туру команди з північної та східної частини столиці Англії підійшли з таким самим очковим доробком. Однак не менш важливим для Білича цей матч був і через те, що він повинен був відзначити перший виступ його команди в цьому сезоні без найкращого гравця у складі – у попередньому турі чемпіонату Молотобійці на три місяці втратили Дімітрі Пайє.

“Кожного разу, коли Пайє отримує м’яч, він несе загрозу, – пише менеджер Вест Гема у регулярній колонці для London Evening Standard. – Він примушує футболістів навколо себе грати краще”. Білич не приховує: в особі футболіста збірної Франції його команда втратила найбільш креативного виконавця. При цьому, щоправда, хорват визнає, що ширина складу в його розпорядженні не дозволяє йому скаржитися на пошкодження одного гравця. Наскільки великим не був би внесок цього гравця у командні успіхи.

Лише один підлеглий Білича відіграв до сьогоднішньої зустрічі більше хвилин у матчах Прем’єр-ліги, ніж Пайє. Ніхто не міг зрівнятися з Дімітрі за кількістю пунктів за системою гол+пас, жоден партнер не склав йому конкуренції за кількістю створених моментів. Власне, в Англії француза за останнім показником зараз випереджає лише чарівник Месут Єзіл. І це все при тому, що колишній гравець Марселя проводить свій перший сезон на Туманному Альбіоні.

Описуючи роль Пайє у своїх побудовах, Білич заходить навіть далі. У тій же колонці для LES хорватський менеджер Вест Гема пише про те, що для стилю гри його команди втрата двадцять сьомого номера є “найбільшим ударом, який тільки можна уявити”. Що він має на увазі, так це те, що обов’язки Пайє на останній третині поля не обмежуються створенням гольових нагод. Пайє миттєво став архітектором усіх атак лондонської команди, і його участь у кожній з них у цьому сезоні була безпосередньою. Спокійна впевненість француза надихала партнерів на холоднокровні дії в штрафному майданчику суперника, висока культура пасу ж надавала ідейному потенціалу прикладний характер. Пайє буквально диктував дії команди поблизу штрафного. Це робило його найбільш авторитетним представником острова Реюньйон після Олів’є Ґранжана.

Надважливий досі, у матчі проти Тоттенгема Дімітрі Пайє повинен був стати головною надією Вест Гема. Річ у тім, що манера гри, яку Шпорам продовжує прищеплювати Маурісіо Почеттіно, своєю базовою засадою визначає максимально швидке повернення м’яча після його втрати. Забезпечується це якомога більшою компактністю в лініях команди і готовністю футболістів створювати чисельну перевагу на будь-якому клаптику поля. Протидіяти настільки агресивній стратегії, переконував напередодні зустрічі Білич, можна лише одним чином: перший пас після виходу в атаку повинен бути обережним і точним. Спуститися в глибину поля і у стислі строки спокійно віддати передачу під пресингом – те, що Молотобійцям міг забезпечити саме Пайє. Врешті-решт Вест Гему забракло саме цього.

Підлеглі Білича досягли успіху у стримуванні стартового натиску Тоттенгема, зробивши це за допомогою активних дій футболістів групи атаки. Перший ешелон захисту гостям Вайт Гарт Лейн намагався забезпечувати не лише Енді Керролл, а й три футболісти, що умовно розташовувалися під ним – Діафра Сако, Мануель Лансіні та Віктор Мозес. У певні моменти виведенню м’яча з половини поля Шпор пресингом намагався завадити і капітан Марк Нобл. Однак злам у матчі зазначив епізод на межі першої третини тайму: Крістіан Еріксен надав сенсу затяжній атаці господарів різким проходом уперед, протиснувши таким чином Мозеса і центрального захисника Вінстона Ріда. Врешті команда Почеттіно виконала подачу у воротарський майданчик і окреслила свої плани на гру. Більше Шпор було не стримати.

Оборонні позиції Вест Гема почали хитатися через усе більший тиск супротивника і незлагодженість у діях захисників, однак зрозуміло, що це був лише наслідок битви, яку гості програли в центрі поля. Одна справа, якщо велетня Ріда протискає Еріксен, а Аарн Крессвелл не встигає підстрахувати центральних оборонців. Врешті, навіть гол Гаррі Кейна Білич може спробувати списати на невдалий рикошет після удару Деле Аллі. Та якщо команда не може вивести м’яч із небезпечних зон, наражаючи цим самим себе на все нові хвилі атак суперника, то йдеться вже про загальну проблему.

Мануель Лансіні, якому тренерський штаб Вест Гема за відсутності Пайє довірив позицію десятого номера, отримає схвальні відгуки за вражаючий гол у ворота Уґо Льоріса, проте насправді багато в чому саме він став винуватцем розгрому Молотобійців. Більш тонкий гравець, ніж француз, аргентинець помітно некомфортно почував себе за обраної Біличем тактики на гру і, зрештою, саме він не зміг забезпечити команді протиотруту до агресії Тоттенгема. За прикладом Пайє, Лансіні спускався в центр поля у пошуках м’яча і розвитку атаки з глибини, але при цьому невиправдано часто помилявся при першому пасі – саме в тому, від чого залежали шанси його команди на успіх.

Гравець Шпор Аллі, про якого ми вже згадували, водночас запропонував зразок того, як в умовах подібних протистоянь повинен проявляти себе центральний півзахисник. Натхненний дебютним м’ячем у складі збірної Англії, 19-річний футболіст отримав більш вільну позицію і при позиційних атаках Тоттенгема подекуди опинявся навіть вище, ніж номінальний центральний атакувальний півзахисник Муса Дембеле. Справжній мотор команди – сьогодні Аллі встигав працювати за обома векторами і проявив себе як справжній гравець стилю box-to-box.

Цікаво, що у своїй попередній колонці Білич звертав увагу саме на цього футболіста. Менеджер Вест Гема писав про те, що зустріч із Тоттенгемом Почеттіно пропонує йому зовсім інший виклик, ніж той, який він приймав у минулому році на чолі Бешикташа, і в цьому є заслуга насамперед Аллі. “Тоді у Шпор був лише один плеймейкер, Крістіан Еріксен, – розмірковував Білич, – тепер же у них [в особі Деле] є ще один виконавець, що здатен власноруч створювати атаки”. Дивувався Білич і впевненості одного з головних відкриттів сезону: “Він продовжує грати так, ніби досі виступає в третьому дивізіоні”.

Фінальний свисток у Північному Лондоні засвідчив украй рідкісну подію: після того, як виявилося, що він мав рацію, Славен Білич вирішив надто не радіти.

Ярослав Друзюк, Sport Arena

Добавить комментарий
Сейчас обсуждают
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?