Конечно, Вася

Звична необхідність людини на все навішати ярликів іноді має цікаві наслідки. Так у футболі часто за допомогою найбільш яскравих представників певної групи вид гравців класифікують за іменем. Не обов’язково це мають бути зірки. Швидше за все це не будуть зірки, зважаючи на їх невелику кількість. Василь Кобін вже точно не зірка. Колись він був на шляху до цього статусу, проте потім повернув не туди. І тепер василями кобінами можуть називати тих виконавців, що ладні роками сидіти у запасі сильної команди, а не шукати свій шанс на постійну ігрову практику.

Іноді поняттям «золота клітка» зловживають. Кобіна у Шахтарі вже точно ніхто не тримав, він буквально зсередини себе замурував. Змирився зі своєю роллю дублера.

Безперечно, у футбол мають грати не тільки зірки. На кожного великого футболіста у світі припадає десяток посередніх та непримітних. Так само й в житті, де яскравий талант видно лише на фоні сірого оточення. У футболі існує правило: чим важливіший гравець для команди, тим слабший у нього має бути резервіст. Василю Кобіну не пощастило, йому довелося конкурувати за місце у складі з Даріо Срною. Особливу важливість Срни для Шахтаря неможливо переоцінити, тому Кобін діставались крихти зі столу.

У минулому абзаці немає ніякої помилки, насправді в момент переходу Кобіна до Шахтаря він вважався конкурентом Срні. Влітку 2009 року Гірники переживали ледь не найкращі миттєвості своєї історії, вони щойно виграли Кубок УЄФА, й шукали можливості підсилення складу. 24-річний лідер та капітан Карпат Василь Кобін вважався гарним підсиленням. За нього донеччани віддали невеликі гроші та відправили двох глибоких резервістів, у яких не було шансів у першій команді – Артема Федецького та Дениса Кожанова.

Історичні процеси особливо цікаві, коли їх згадуєш з часом. Тоді Шахтар, вважалось, ледь не обдурив Карпати таким трансфером. Тоді Кобін справді вважався підсиленням складу для Шахтаря. «Знаєте, коли три роки тому я переходив із Закарпаття в Карпати, то мені також деякі говорили, що я роблю дурниці. Мовляв, в основу я не проб’юся. Але ж на ділі я одразу став гравцем основного складу. Тут головне, не комплексувати, а вірити в себе і в свої сили».

У першому своєму сезоні за Шахтар Кобін відіграв 24 матчі. Навесні 2010 року він взагалі вважався гравцем основи, почергово виходив на правому та лівому фланзі захисту, постійно потрапляв до складу збірної України. Хоча Кобін сам говорив про віру у власні сили, найголовнішим у роботі з Мірчею Луческу завжди була довіра тренера.

Той сезон був перехідним в історії Шахтаря. Деякі гравці залишили команду, донеччани не змогли пробитись до групового турніру Ліги чемпіонів, що дозволило підтягнути до основи багатьох виконавців. Але якщо Ярослав Ракіцький з того часу почав грати в старті та прогресувати, то для Кобіна сезон став золотою порою у Шахтарі. За наступні чотири сезони він відіграв ті ж 24 матчі. Коли Луческу навіть починав думати про ротацію складу, Срна був останній у списку на відпочинок. А Кобін, відповідно, був останній у списку на вихід на поле.

Не можна сказати, що Кобін спокійно мирився зі своєю долею резервіста, але він й особливо не пручався. Інші гравці у таких випадках чіпляються за будь-який шанс змінити команду, але Кобін багато запрошень ігнорував. Або інколи забагато хотів.

Влітку 2012 року Таврія отримала великі гроші на посилення складу. У команді вже виступали деякі імениті гравці на чолі з Сергієм Назаренком. Новий головний тренер Олег Лужний забажав бачити в команді Кобіна, якого запрошували на правах оренди. Проте він забажав умови як у Назаренка. Резервіст Шахтаря та основний гравець збірної України на домашньому Євро — не дивно, що навіть у тій Таврії йому відмовили.

Ще кілька таких запрошень пройшли повз Кобіна. Іноді сам Шахтар відмовлявся відпускати Василя. Певним чином він був важливим гравцем для команди. Все ж Срні потрібен був відпочинок, свої три-чотири виходи за сезон Кобін набирав. Матчі з Іллічівцем ніхто не відміняв.

Але й на більше у Шахтарі він не міг розраховувати. Луческу ледь не після кожного матчу Кобіна говорив критичні слова. Кожен вихід на поле був для гравця святом, а в такі дні хочеться чути приємні слова. Після одного такого матчу з тим же Іллічівцем Луческу взагалі відправив Кобіна до резервної команди.

Василь змінив команду тільки влітку 2014 року, але чомусь повірив імені Металіста. Уже не перший рік усі купуються на це ім’я, хоча за ним немає нічого. Кобін лише півроку відіграв за харків’ян, а потім, не отримавши ні копійки грошей, ще деякий час пограв у Білорусі.

Цього року Шахтареві знову знадобився в команді Кобін. Молоді гравці справляють гарне враження, проте вони не готові конкурувати з Срною. А роль дублера для хорвата ніхто краще Василя не виконував. Він знає всі репліки та рухи, нехай й не здатен їх повторити. І він згоден на свої п’ять матчів за сезон.

У часи фінансового божевілля Кобін завжди вибирав стабільність, що й говорити тепер. Шахтар хоча б платить. А футбол в його найромантичнішому значенні вболівальника? Для футболістів все одно це перш за все робота.

Традиційно можна задати мільйон запитань, які б починались зі слів «а що якби». Вони спонукають говорити на найулюбленішу тему людей: ні про що. Кар’єра Василя Кобіна склалась саме таким чином, як могла скластись. Завжди є можливість того, що все могло відбутись інакше. Але воно ніколи не відбувається інакше. Тільки у фантазіях є другий шлях, по якому можна було піти. Там Кобін стає зіркою, а не задовольняється роллю резервіста Срни.

А кожен актор з гордістю скаже: маленьких ролей не буває — бувають маленькі актори. Краще Василя Кобіна роль Василя Кобіна не зіграє ніхто.

Ігор Бойко, Sport Arena