Змінитись чи померти. Новий формат чемпіонату України

Фото football.ua
Шахтар звик досягати своїх цілей. Ще не так давно не треба було нічого особливо робити задля цього. Тільки в голові керівників клубу виникала ідея, вона тут же матеріалізувалась в життя. Останні події в країні призвели до того, що Шахтар та його господар втратили свою важливість. Тепер життя не йде в ногу з їх бажаннями. Але […]

Шахтар звик досягати своїх цілей. Ще не так давно не треба було нічого особливо робити задля цього. Тільки в голові керівників клубу виникала ідея, вона тут же матеріалізувалась в життя. Останні події в країні призвели до того, що Шахтар та його господар втратили свою важливість. Тепер життя не йде в ногу з їх бажаннями. Але ж бажання нікуди не поділись.

Не так давно можна було вивчити кампанію Шахтаря по дискредитації усіх відразу від утікача Олександра Зінченка через Динамо до тренера збірної України. Про це говорило багато експертів та усі телеканали. А першою інформацію запустили у світ «джерела» з структури Шахтаря, які говорили, що Динамо намагається купити Зінченка. Потім пішло-поїхало.

Нова головна тема українського футболу стосується зміни формату чемпіонату України. 12 команд, розділення потім на дві частини та збільшення кількості цікавих матчів. Про це також говорять усі: представники клубів, телевізійники та навіть керівництво ПЛ десь погоджується. Знову ж таки, це все медіа-кампанія, яку організував та запустив Шахтар. Маніпуляція як засіб масової комунікації. PR-служба Гірників наразі працює набагато краще будь-якої іншої частини клубу, включно з командою.

Усе робиться дуже красиво. Україні потрібен новий сильний чемпіонат. Усі ж погоджуються, що теперішній турнір мало кому цікавий. А ніхто нічого не пропонує. І тут усі враз хочуть чемпіонат з 12-ти команди та розділення на дві частини. Ці слова лунають звідусіль. Людина, яка не має своєї думки з цього приводу, але вважає нинішню ситуацію неприйнятною, через деякий час починає підтримувати подібну ідею, оскільки чує лише її та не чує інших варіантів.

Шахтар звик досягати свого. У кожного в українському футболі своя роль. Динамо намагається завжди бути осторонь серйозних процесів, оскільки негоже топ-клубу влазити у справи плебеїв. У ще одного клубу з великим статусом в Україні – Дніпра – також своя роль. Він очолює рух опору. Але по своїй суті він нагадує рух опору на інтернет-сайтах. Дніпро завжди усім незадоволений, проте довести щось не може. Чи, швидше, навіть не хоче. Говорити завжди простіше та легше.

***

Повернувшись до теми матеріалу, насправді легко довести, чому пропонований Шахтарем/ТК Футбол (дивно, що у них один власник, чи не правда?) формат більше вигідний клубу, ніж ТВ. Можна легко уявити ситуацію, коли Мірча Луческу підходить до умовного Рината Ахметова та говорить: «Наші погані результати пов’язані зі слабкістю чемпіонату». Треба щось робити. Олександр Денисов теж міг подібне сказати на зустрічі з власником. Але на його слова відреагували б зовсім інакше.

Шахтар хоче сильний чемпіонат, але при цьому сам штучно його робить слабким. Ні, не слабким. Легшим для себе.

Більше того, Мірча Луческу після матчу з ПСЖ прямо сказав, що його команда програла через різницю в силі домашніх турнірів. Зробити внутрішні змагання більш конкурентноздатними дуже непросто. Перш за все треба збільшити кількість матчів з сильними суперниками, яких насправді залишилось не так багато.

Але позиція Шахтаря у цьому випадку дивна сама по собі. Луческу одночасно жаліється на низький рівень турніру, а тим часом забороняє половині складу Зорі грати проти своєї команди. Чи половині складу Металіста. Шахтар знаходить місце, де можна зіграти якнайдалі від Луцька та Львова, аби гравці суперника не могли відновитись після тривалого переїзду. Шахтар хоче сильний чемпіонат, але при цьому сам штучно його робить слабким. Ні, не слабким. Легшим для себе.

Проте безпосередньо для успіхів у Європі (а це основна амбіція Шахтаря, по якій боляче вдарили цієї осені) команді потрібно більше серйозних матчів з сильними суперниками. Давайте говорити прямо: більше матчів з Динамо.

Взяти у спільники телебачення було б логічним рішенням у якихось інших реаліях. Кажуть, у такому форматі буде більше цікавих матчів. Проте у відсотковій частині ситуація не дуже зміниться. Окрім ще двох матчів Динамо – Шахтар ми отримаємо ще два матчі Сталь – Олімпік у нижній половині чемпіонату. Якщо телебачення лякає, що відмовиться від показу непотрібних матчів у великому чемпіонаті, то чи справді подібний поєдинок буде більш цікавих хоч комусь?

Взагалі незрозуміло, за що будуть боротись команди там. Зрозуміло, їх палицею буде можливість вилетіти. А морквиною? Надати сьомій команді право зіграти у єврокубках буде великою несправедливістю щодо шостої команди. Тоді умовній Ворсклі краще бути зайняти сьоме місце, а не грати у верхній половині.

З точки зору кількості матчів, інтересу до чемпіонату та особливо зароблених на телеправах грошей нічого не поміняється. А от Шахтар (та Динамо також мможна сюди записати) отримають більше матчів з сильними суперниками. А слабкі суперники отримають більше матчів зі слабкими. Це розвиток Шахтаря, а не взагалі українського футболу.

Якщо зараз кожен матч Олімпіка підозрілий, що буде у випадку їх виступу у другій половині сезону такої ліги…

***

У Федерації футболу України своя крайність – масовість. Повноцінний чемпіонат у два кола не просто з 14, а 16 командами. Такий турнір розширить географію змагань, зробить більшим кількість учасників. Але це негативно вплине на середній рівень. За рахунок більшої кількості слабкіших зробити щось сильнішим неможливо. Давня істина: більше не значить краще.

У випадку збільшення кількості команд до 16 Алекс Тейшейра може забити усі 50 м’ячів за сезон, а для Даріо Срни треба бути купувати спеціальну барокамеру, щоб він був готувався до 10 матчів на сезон. У інших допомога капітана-ветерана просто не знадобиться.

Аби прийняти правильну формулу проведення чемпіонату, треба відразу визначитись, яким має бути футбол – професійним чи масовим. Це два абсолютно різних підходи. Федерація футболу має культивувати масовий футбол. Але оскільки у нас всі звикли не просто до швидких результатів, а до показушних швидких результатів, то підміняють поняття. Наприклад, у кінці наступного року керівництву Федерації буде непросто пояснити громадськості, чому у вищій лізі стало менше команд, а з’явились нові зниклі клуби. Тому ФФ лізе у професійний футбол. Аби показувати свої результати. Масовість створюється знизу, але не з найвищого дивізіону. Але якщо займатись своєю прямою діяльністю, то цього ніхто ніколи не помітить та не оцінить.

Професійним футболом мають займатись клуби. І професіонали. З останнім, зважаючи на успіхи Прем’єр-ліги, є величезні проблеми. Коли розбирати фразу «треба щось робити», то в українському футболі головне слово «щось», а не «треба».

***

Мабуть, справді ділення на професійний та масовий футбол можливе тільки у здоровій ситуації. Приклад, американські баскетбольні турніри NBA та студентський NCAA. В Україні тепер треба шукати компроміс. Проте компроміс зазвичай означає найкраще з можливих вирішень проблеми, тоді як у нас шукають найпростіше. Великі клуби хочуть 12 клубів та два етапи, ФФУ хоче 16, сходяться на 14. Це хибне уявлення про компроміс. Насправді, ФФУ потрібно вимагати 18 команд, а великим клубам 10. І тут вже легше шукати компроміс.

Підхід має бути новим, оригінальним та кардинальним. Новий здоровий український футбол має народитись з попелу, а не з відбудованих руїн хворої системи.

Наприклад, оптимальний варіант для телебачення, для уболівальників, для топ-клубів, для інтриги — 10 команд. Тут справді кожен матч матиме значення, буде боротьба за кожну позицію, з’явиться інтерес глядачів. Ігри будуть цікаві телеаудиторії та навіть якимось закордонним партнерам.

10 команд це мало? З точки зори масовості так. Але спробуйте знайти в Україні зараз хоча б 10 здорових клубів. У американських лігах аби кого у професійний спорт не беруть, й тут треба довести, що ти спроможний протягом року платити гроші та не закритись посеред чемпіонату. З початку нового сезону треба набрати 10 таких команд. З нуля. Якщо Металіст на це не здатен, у Прем’єр-лізі йому нема чого робити.

Проте створення жорсткого відбору до найвищого дивізіону не означає, що інші мають просто ганяти м’яча по дворах. За прикладом Німеччини поряд з умовною бундеслігою створюється друга бундесліга. У ній будуть грати клуби, які ще не готові до найвищого рівня, але хочуть туди потрапити. Це чудова ліга для умовної Олександрії кількарічної давнини, яка серйозно готувалась до виходу у вищу лігу, аби не пасти там задніх та бути фінансово спроможною. В історії клуба вже були випадки, коли доводилось зніматись через фінансові негаразди або вилітати через власну ігрову неготовність. Останні кілька років Олександрія фактично готувалась до того, щоб її взяли у закритий клуб.

10 команд це мало? З точки зори масовості так. Але спробуйте знайти в Україні зараз хоча б 10 здорових клубів.

Клуби у цю умовну «другу бундеслігу» також мають проходити відбір, нехай і не такий жорсткий. Їх може набратись 10, 14, 16 або навіть 20. Найголовніша умова, щоб ліга входила до об’єднаної системи з найвищою лігою. Щоб вони грали за однаковими правилами та розвивались однаково. Наприклад, спільний ТВ-пул та розподілення якихось спонсорських грошей. Шахтар не захоче тягнути умовну Сталь? Так він же хоче сильний чемпіонат…

У перехідних умовах треба провести два-три чемпіонати. Особливо звернути увагу на розвиток «другої бундесліги», адже у вищому дивізіоні при професійному підході все й так буде дуже добре. І потім при появі достатньої кількості сильних та стабільних клубів спортивно-штучним способом збільшувати кількість команди.

***

Тобто система може виглядати таким чином.

Прем’єр-ліга УПЛ: 10 команд, 4 кола, вилітає одна команда + одна в плей-оф.

Вища ліга УПЛ: 12 команд, 4 кола, виходить 1+1, вилітає дві команди.

Вища ліга ПФЛ: ?? команд

Регіональні ліги ПФЛ: безкінечна кількість команд.

Зі справжнім розвитком клубів ситуацією треба буде управляти. Через умовних п’ять років у двох найвищих рівнях має виступати по 18 підготовлених до цього клубів. Підготовлених. А також створена чітка система так званого низового футболу, як у Англії, Німеччині чи Франції.

Ігор Бойко, Sport Arena

Добавить комментарий
Сейчас обсуждают
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?