Очікуваний подив

Сьогоднішній матч на Ашбертон Ґроув не міг не викликати спогади про останню зустріч Арсенала та Манчестер Сіті. Розповідаючи про необхідність Пушкарів витримати баланс, ми пригадували, що у січневій грі на Істлендс досягнути успіху команді Арсена Венґера вдалося завдяки безпрецедентній ставці на гру другим номером. На подив Мануеля Пеллегріні, повторити той сценарій менеджер лондонців спробував і сьогодні.

Лідер Манчестер Сіті Давід Сільва напередодні матчу вирішив зробити комплімент своєму партнерові Рахіму Стерлінгу, назвавши його найкращим літнім новачком команд Прем’єр-ліги, проте до стартового складу англієць сьогодні не потрапив. Тренерський штаб Містян довірився на лівому фланзі півзахисту номінальному центральному півзахиснику Фабіану Делфу, і в фазі захисту тактична схема манкуніанців нагадувала побудову 4-4-2. Правий вінґер Кевін Де Брюйне і Делф спускалися по флангах досить глибоко, а центральний атакувальний півзахисник Сільва, своєю чергою, забезпечував разом із Серхіо Агуеро перший ешелон оборони команди. Та якщо обережне налаштування гостей не стало одкровенням, то Арсенал у цьому плані здивував і публіку, і, схоже, Ман Сіті.

Арсен Венґер вирішив не форсувати підготовку лідера атак Канонірів Алексіса Санчеса, зробивши ставку на той же склад, що й у попередньому турі. Та сюрпризом став не кадровий вибір французького спеціаліста, а той факт, що його команда зробила акцент на компактність в своїх діях і віддала врешті супернику 63% володіння м’ячем.

Показовий момент не змусив на себе довго чекати. Вже на другій хвилині Агуеро наважився на індивідуальний прохід через центральну зону, проте захисник Арсенала Лоран Косельни наздогнав “Куна” і, відібравши у нього м’яч, постарався розпочати контратаку своєї команди. За кілька хвилин протидіяти супротивнику Пушкарі вирішили вже за допомогою гри на випередження – інший центрбек господарів Пер Мертезакер прочитав розвиток позиційної атаки Сіті і в підкаті зупинив спринт Де Брюйне.

Та згодом наставнику господарів довелося виходити до бровки і прикрикувати на підлеглих. На відміну від попередніх матчів, коли об’єктом критики Венґера виявлявся Аарон Ремзі, цього разу він був змушений висловлювати невдоволення загальними діями середньої лінії Арсенала. Річ у тім, що команда Пеллегріні вельми вдало розпоряджалась трикутником у центрі поля, постійно змінюючи гравця на вершині імпровізованої геометричної фігури. Той же Делф у районі 15-ї хвилини зустрічі досяг успіху у переведенні атаки Містян в активну фазу, виконавши замість очікуваного кросу передачу в розріз на Яя Туре.

Сіті володів ініціативою, але загалом академічні атаки міг перетворювати на небезпечні моменти лише тоді, коли знаходив по-справжньому оригінальні рішення. На заході першої тридцятихвилинки ігрового часу Ніколас Отаменді розрізав центр поля розкішною передачею, її на правий фланг дотиком п’ятою переправив “Кун”, а звідти Де Брюйне увірвався до штрафного майданчика. Сімнадцятий номер повинен був відкривати рахунок у зустрічі, і в той момент гол не можна було б назвати таким, що суперечив би загальному ходу гри.

Однак у наступній же атаці Арсенал зумів зробити гольовим свій перший удар по воротах. Як і Сіті за мить до того, найбільш небезпечний момент господарі створили після прояву ініціативи захисником: Косельни виконав розрізний пас, м’яч транзитом через Месута Єзіла потрапив до Тео Волкотта, а той фантастичним пострілом відправив його у ворота. У компенсований же до першого тайму час Єзіл виконав свій п’ятнадцятий асист у сезоні – після жахливої обрізки Ельякіма Манґала німець створив гольову нагоду для Олів’є Жиру.

Пішовши на перерву за переваги в рахунку, на початку другої половини зустрічі Арсенал зустрів в особі Манчестер Сіті дещо іншого суперника. Пеллегріні постарався виправити свою помилку зі стартовим складом і замінив активного, але неефективного на лівому фланзі Делфа Стерлінгом. Та якщо Містяни після виходу на поле сьомого номера почали атакувати навіть більш широко, то Пушкарі відреагували забезпеченням ще більшої компактності. Принаймні це у команди Венґера виходило у перші декілька хвилин по перерві – поки матч не перейшов у вкрай активну фазу.

На шанс Агуеро після подачі Де Брюйне зі стандарту Арсенал відреагував одразу кількома моментами: Джоел Кемпбелл у межах кількох хвилин змарнував одразу дві нагоди забити третій м’яч, після цього ж за справу взявся Ремзі. Валлієць знову викликав на себе праведний гнів наставника постійними підключеннями вперед, але для зв’язування гри Канонірів в атаці він усе ж робив дуже багато. Активність Ремзі не залишила жодного сумніву – втримувати рахунок будь-якою ціною господарі Ашбертона наміру не мали. Тому й коли за десять хвилин до фінального свистка Туре осінив чарівним моментом загалом посередній виступ, здалося, що перевага лондонців опинилась під сумнівом.

Навіть більше, ніж суто стратегічні міркування, про які ми говорили спочатку, Арсенал у цьому матчі виділило якраз те, що команда змогла врешті відстояти цю перемогу. Дивовижна річ: свідомо наважившись на повторення плану, який до цього вже спрацював, Венґер здивував свого візаві і захопив його зненацька. Тактична гнучкість і, що навіть більш важливо, воля до перемоги – безумовно, можна назвати ознаками команди, гідної титула.

Ярослав Друзюк, Sport Arena