Не зупинятися

Клаудио Раньери, Getty Images
Sport Arena розповідає про головну сенсацію сезону англійської Прем’єр-ліги, Лестер Клаудіо Раньєрі.

“Бігти, бігти, бігти – чому б нам не продовжити наш забіг?”, – розмірковує менеджер Лестер Сіті Клаудіо Раньєрі. На цьому схильний до яскравих паралелей італієць, втім, не зупиняється: “Ми, як Форрест Ґамп. Лестер – Форрест Ґамп. Ось вам і заголовок, тримайте!”. У цьому сезоні він уже порівнював свою команду з альпіністом, а свою кар’єру – з японською фотокамерою. Проте у цьому випадку Раньєрі перевершив самого себе.

Зрештою, відкриваючи влітку цю коробку цукерок, він гадки не мав, що в ній знайде.

Дивовижна історія: перед початком сезону Лестер був одним із фаворитів букмекерів на виліт із елітного дивізону, а Різдво мідлендська команда зустріла на вершині турнірної таблиці. Рік тому Лисиці здавалися безнадійним претендентом на пониження в класі, тепер же всі змушені визнавати їх повноцінним претендентом на титул.

“Мені подобалось, коли мої команди опинялися на першому місці поблизу Різдва та Нового року, але я завжди розумів, що чемпіони визначаються значно пізніше”, – скепитики неодмінно згадають ці слова сера Алекса Ферґюсона. Проте важко сперечатися і з твердженням про те, що жодна команда не може очолити турнірну таблицю Прем’єр-ліги – певна річ, на настільки пізньому етапі чемпіонату, – виключно за збігом обставин. П’ять із останніх шести різдвяних лідерів англійської першості врешті-решт ставали чемпіонами.

Раньєрі, одначе, це не хвилює. “Радість від того, що ми зберігаємо перше місце, належить нашим вболівальникам. Футболістам же варто сконцентруватися на тому, щоб здобути 40 залікових пунктів і виконати завдання на сезон”, – заявляв італієць після перемоги над Челсі, що дозволила Лестеру відірватися чинного чемпіона Англії на двадцять очок. У конференц-залі Філберт Вей ці слова викликали сміх, але зрозуміти позицію менеджера легко – немає жодного сенсу чинити тиск на своїх підлеглих.

Чітке усвідомлення того, хто ти і де знаходишся, яке не завжди є ознакою простоти; незвичне поєднання скромності та гідності – власне, це те, що завжди виділяло Раньєрі як менеджера.

Автобіографія Раньєрі – властиво, єдина і присвячена здебільшого періоду роботи з Челсі – вже в назві обігрує кличку, яку в англійській пресі йому дали після перших звісток про контакти Романа Абрамовіча та Жозе Моурінью. У книзі колишній захисник Палермо нічого не приховує і з цього приводу. Раньєрі пригадує епізод після останнього матчу сезону 2003-04, коли він піднімав келихи з власником лондонського клубу: намагаючись підтримати розмову, Абрамовіч запитав у нього, коли футболісти повернуться в розташування команди після відпустки, але підігравати роботодавцеві той не збирався. “Коли це вирішить новий тренер”, – спровокував незручну паузу Клаудіо. Певна річ, за мить вона залишила місце для усмішки. Все було зрозуміло.

Залишивши Челсі зі сльозами на очах, Раньєрі попрацював протягом наступних десяти років у чотирьох різних країнах і повернувся цього літа до Англії. Зважаючи на те, наскільки суперечливим був його останній досвід роботи і – що більш важливо, – наскільки раптовим виявилось звільнення попереднього менеджера, реакція на призначення була передбачуваною. “Лисиці вирішили запросити повну протилежність скандального і агресивного Найджел Пірсона” – реакція, яка в липні здавалася найбільш стриманою.

Доводити свою компетентність новий наставник почав із першого ж матчу. Розгром Сандерленда зробив півсправи, ще більше на руку Раньєрі зіграв вдало розставлений у післяматчевому інтерв’ю акцент – перемогу його підлеглим, розповів схвильований італієць, допомогла здобути пісня, яку в роздягальні увімкнули перед матчем. Поклін місцевим ідолам, рок-гурту Kasabian, – для того, щоб сподобатися місцевій публіці ще більше, Клаудіо міг хіба що з’їсти у кадрі пачку чипсів всесвітньовідомого бренду лестерського виробництва або, скажімо, процитувати твіт Ґарі Лінекера.

Він чітко розумів, куди потрапив і що від нього вимагалося.

Перший матч сезону окреслив те, на який Лестер варто чекати вболівальникам. Перестріляти суперника, пропустивши при цьому два необов’язкові м’ячі, – веселішої команди від серпня в Прем’єр-лізі не з’явилося. Суботня зустріч з Ліверпулем стала для Синьої армії першим у цьому сезоні матчем із нулем у графі забитих м’ячів. Відображається це й на статистичному рівні: лише Манчестер Сіті (власне, сьогоднішній суперник Лисиць) може зрівнятися з командою Раньєрі за кількістю забитих голів. Водночас навіть Суонсі, який від зони вильоту відділяють якісь два пункти, пропускає рідше.

Багато цікавого розповідають й інші статистичні дані. Якщо ми вже почали порівнювати Лестер із аварійним Суонсі, то можна сказати ще й про те, що в цьому сезоні Лебеді віддали на понад три тисячі більше успішних передач, ніж Лисиці. Лідер Прем’єр-ліги за цим показником Манчестер Юнайтед зробив понад удвічі більше вдалих пасів. Власне, за даними ресурсу WhoScored, наразі мідлендці є найгіршою командою елітного англійського дивізіону за загальною кількістю пасів і середнім відсотком успішності передач. Однак річ ще й у тім, що до минулого туру Лестер забив стільки голів, скільки Суонсі і МЮ разом узяті.

Частіше, ніж націленість своєї команди на ворота, Раньєрі виділяє лише її командний дух. Візитівкою Лестера стала фантастична серія камбеків на початку осені, що дозволила команді вирвати перемоги у протистояннях із Астон Віллою та Вест Бромвічем, а також відігратися у зустрічах із Тоттенгемом, Борнмутом, Стоком і Саутгемптоном. Жодна команда у цьому сезоні не виграла більше очок при відставанні в рахунку.

У нещодавньому ж матчі проти Евертона Лисицям вдалося нівелювати еквалайзер Ромелу Лукаку і довести зустріч до перемоги попри фінальний штурм Ірисок. Те, як команда витримувала тиск Челсі після гола Лоїка Ремі, заслуговує на окрему згадку. Ці ігри (як, власне, і матчі проти Норвіча та Вотфорда) довели, що не гірше, ніж вигризати результат, хлопці Раньєрі вміють його і зберігати – у кожному з цих матчів Лестер досяг успіху в тому, щоб відрізати супернику шлях до повернення.

Клаудіо, проте, буде першим, хто визнає, що він не прищепляв команді цю жагу до перемоги – він лише допоміг її зберегти. Команда, яка здійснила безпрецедентний стрибок від дна турнірної таблиці до фінішу на комфортному чотирнадцятому місці, вже мала сильний командний дух і виняткову атмосферу у роздягальні. Власне, саме вони дозволили колективу згуртуватися навколо тафґая Пірсона у вирішальний момент і саме їх Раньєрі зараз використовує за призначенням.

Та якщо в минулому сезоні це все було спричинено тиском ззовні, прямою загрозою вильоту, то зараз команда використовує ті самі методи вже позитивно. “Для чого нам зайвий тиск?, – запитує Раньєрі. – Ми повинні грати вільно і отримувати від цього задоволення. На нас дивиться цілий світ, тому ми повинні продовжувати грати так, як ми це робили. А тиск ми залишимо для [більших] команд”. Перемогти Лестер у цьому сезоні вдалося лише двом командам – Арсеналу та Ліверпулю. Єдиною іншою командою, яка програла в цьому сезоні не більше двох матчів, є Тоттенгем Маурисіо Почеттіно.

До вересневого матчу Лестера проти Арсенала Шпори були останньою командою, якій вдалося перемогти на Філберт Вей, створили лондонці проблеми Лисицям і в цьому сезоні. Вихованець Манчестер Юнайтед і колумніст The Independent Данні Хіґґінботам переконаний – цей факт не є випадковим. За його словами, головною перевагою Тоттенгема у цьому протистоянні є динамічна пара центральних захисників Альдервейрельд-Вертонген, в якій обоє мають досвід гри на позиції флангових оборонців. Річ у тім, що акцент Раньєрі на тактичну побудову 4-4-2 дозволяє одному з нападників (здебільшого Джеймі Варді) витягувати у зону фулбека когось із центральних захисників, змушуючи його почуватися не надто зручно. А бельгійські захисники Шпор, на відміну від своїх візаві, на бровці себе почувають значно більш упевнено. Тоттенгем був однією з небагатьох команд Прем’єр-ліги, у воротах якої не відзначився Варді.

Що підкреселює цей приклад, так це те, що критично важлим для Лестера є постійний пресинг, яким суперника навантажує вся команда. Певна річ, той же Варді здавався зразком ефективності і працелюбності ще весною під керівництвом Пірсона, робив колишній менеджер і відверту ставку на загальнокомандну витривалість і швидкість. Проте з Раньєрі на чолі Лисиці звели всі ці ігрові аспекти до абсолюту.

Ідея італійця проста: команда повинна розташовуватися на полі максимально компактно, при цьому завдяки видатним швидкісним даним одразу кількох виконавців вона повинна миттєво вибігати в контратаки. Порівняння з пружиною здається схожим на кліше, проте вигадати кращу аналогію буде складно. Ніхто в АПЛ не може зрівнятися з Лестером за кількістю забитих голів після повноцінних контратак.

І в цьому теж можна угледіти мудрість Раньєрі. Пояснити, чому його команда діє саме так, вельми просто – тому що він тверезо оцінює її можливості і добре усвідомлює її проблеми. Лише Вест Бромвіч і Сандерленд, команди Тоні П’юліса та Сема Аллардайса відповідно, в середньому володіють м’ячем менше, ніж Лестер. Ще більш показові дані: у перших тринадцяти матчах сезону Лисиці дев’ятнадцять разів упіймали суперників в офсайдну пастку. Свідчить це тільки про одне – лінія оборони команди розташовується максимально глибоко. Якраз зручно для того, щоб підловити опонента на помилці.

Настільки ж зручно, щоправда, й для того, щоб мінімізувати загрозу біля своїх воріт. Надзвичайний прогрес капітана Синьої армії Веса Морґана пов’язувати варто саме з цим. Як і його незмінний партнер Роберт Гут, ямаєць більш упевнено почуває себе поблизу воріт. Віддаючи ж перевагу на флангах оборони працьовитим Річі Де Лату (після пошкодження бельгійця – Данні Сімпсону) і Крістіану Фуксу, які тісно пов’язані з фланговими півзахисниками, Раньєрі намагається забезпечити перевагу на крилах атаки. Хіґґінботам підтверджує: “Ключовим у футболі є створення чисельної переваги на кожній ділянці поля”. Однак при цьому варто виділити й те, як менеджер намагається компенсувати слабкі місця своєї команди. При всій “яскравості” Лестера цим не можна не захоплюватися.

Не можна не захоплюватися і дуетом, який робить гру колективу в атаці. Про вплив Варді на тактичну побудову Синіх ми вже згадували, не потребує нагадувань і феноменальний рекорд нападника, що зміг відзначитися голами в дванадцяти матчах Прем’єр-ліги поспіль. Вісімнадцять балів Джеймі за системою “гол+пас” за менш ніж півсезону – показник без перебільшення винятковий. Власне, саме форвард збірної Англії відповідальний за те, що Лестер є однією з найкращих команд на Острові за точністю ударів.

Проте двадцять балів Ріяда Мареза (13 голів і 7 асистів) вражають навіть більше. За останні кілька місяців алжирець подбав про те, щоб про Лестер не говорили як про команду однієї зірки; зрештою, в минулому сезоні саме дубль Мареза у ворота Саутгемптона фактично гарантував команді збереження прописки в еліті. Не буде перебільшенням повісити на вінґера ярлик найбільш небезпечного футболіста Англії – Джеймі Карраґер, здається, порівнює його удари лівою ногою з технікою Ліонеля Мессі лише напівжартома.

Та що найбільше вражає у Лестері, так це те, що навіть головні зірки команди нерозривно пов’язані з роботою на колектив. Не знайти більш показовий епізод, ніж момент у матчі проти Вотфорда на початку листопада: штатний пенальтист Марез заробив пенальті і вже готувався його виконати, але врешті віддав це право Варді, який продовжував намагання побити рекорд Рууда ван Ністельроя. До слова, жодна інша команда чемпіонату не пробивала у цьому сезоні стільки пенальті, скільки це робив Лестер. І це при тому, що за загальною кількістю зароблених фолів Сині є одним із аутсайдерів.

Можливим поясненням цього може стати те, що до штрафного майданчика суперники банально не встигають порушувати правила на підлеглих Раньєрі. Йдеться ж, по-перше, про вкрай блискавичну команду, по-друге, про команду, яка робить серйозний акцент на верхові вертикальні передачі – можливий контакт зазвичай просто не відбувається. І це вже заслуга не лише Мареза та Варді, а й Данні Дрінквотера та Нґоло Канте, звичних виконавців передач за спини захисників, та Марка Олбрайтона – вінґера, який має у цьому сезоні стільки ж результативних передач, як Крістіан Еріксен, і вдвічі більше за Філіпе Коутінью.

Паралелі з відомим персонажем фільму Роберта Земекіса Клаудіо Раньєрі вирішив провести тому, що йому поставили вкрай незручне запитання. Менеджера запитали, чи вистачить у його підлеглих сил для того, щоб витримати планку, яку вони поставили. Враховуючи те, що гра Лестера відштовхується насамперед від фізичної підготовки футболістів, можливий спад форми через перенавантаження здатен виявитись для команди критичним. Та поки здається, що їхні сили невичерпні, Лисиці будуть продовжувати бігти. У цьому сезоні їх вже занадто часто списували з рахунків.

Ярослав Друзюк, Sport Arena

Добавить комментарий
Сейчас обсуждают
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?