Do a Yaya

Александер Теттей щойно відзначився розкішним голом, який у підсумку став переможним для Норвіч Сіті у матчі проти Саутгемптона, і цей момент можна було б описувати дуже довго. Як він зловив м’яч! Яка траєкторія! А наскільки важливим цей удар став для його команди! Та для того, щоб віддати голу належне, норвежцеві вистачило одного порівняння. «Я зробив “Яя”», – не без ознак самовдоволення заявив Теттей у післяматчевому інтерв’ю. І зрозуміло все стало навіть тим, хто пропустив повтори результативного удару.

Могутній постріл, який зазвичай приходить нізвідки, не залишає жодного шансу голкіперу і стає вирішальним у протистоянні, – за п’ять років в Англії Яя Туре привчив місцеву публіку до таких трюків. Понад те, за цей час капітан збірної Кот-д’Івуару встиг стати синонімом виступів, які прийнято називати “домінуванням”. Якщо Туре перебуває в оптимальній формі та доброму гуморі – м’яч у нього не відібрати, а індивідуальний прохід ніяк не зупинити. Про це в Прем’єр-лізі донедавна знав кожен. Та зараз приклад півзахисника Манчестер Сіті здебільшого викликає дещо інші асоціації – лінивий і честолюбний, останнім часом Яя вмикається в гру лише тоді, коли вважає це за потрібне.

“Це смішно”, – не приховує свого розчарування експерт Sky Sports Джеймі Карраґер, аналізуючи виступ сорок другого номера у матчі проти Арсенала, поки найбільшій грі Ман Сіті в цьому сезоні. Колишній захисник Ліверпуля жартує: для прогулянки, яку Туре влаштував собі у тій зустрічі, йому бракувало лише тростини і плаща. Та це був не прояв лінощів і не свідчення того, що один із найкращих півзахисників в історії Прем’єр-ліги здає свої позиції – хоча про це, звісно, мова йде також. Що це насамперед було, так це підтвердження того, що іпостась егоїста продовжує визначати Туре значно більше, ніж повноваження лідера і виконавця світового класу. І це безпосереднім чином впливає на успішність Сіті.

Понад годину ігрового часу Арсенал насолоджується перевагою, яку з ігрової трансформує у фактичну майстер Месут Єзіл. Одинадцятий номер Гармашів створює обидва голи – і робить це із зон, які за собою залишає номінальний опорний півзахисник Туре. Виняткову індивідуальну майстерність івуарієць, втім, зберігає навіть у такі моменти, тому, вирішивши долю одного епізоду за допомогою ефектного удару, він вмикається і одну за іншою починає організовувати атаки Сіті. “Яя керував грою команди в заключні двадцять хвилин? Це ніяка не новина, адже він починає грати лише тоді, коли відчуває, що може забити гол”, – не дивується Карраґер. Останні хвилини зустрічі на Ашбертон Ґроув, утім, визначає не фінальний штурм, на який гостей надихає капітан, а момент, у якому в Туре м’яч відбирає легковаговик Тео Волкотт.

Ще більш показовий епізод можна виділити у матчі Манчестер Сіті, який відбувся на тижні. У протистоянні з Евертоном в півфіналі Кубка Ліги на Яя чекала дуель з надією збірної Англії Россом Барклі, і найбільш вдало її резюмував момент наприкінці зустрічі, коли півзахисник Ірисок прямо перед штрафним майданчиком залишив грізного суперника в дурнях. Спіймати супротивника на очікуванні і покласти його на п’яту точку – саме те, чого Барклі хотів навчитися у самого Туре. Англієць не приховує: улітку він вирішив уважно вивчити стиль гри півзахисників, яких він вважає зразками для наслідування, і серед Єзіла, Пола Скоулза та Зінедіна Зідана він виділяв і Яя. У середу послідовник випередив кумира за кількістю відборів, виграних дуелей та ударів по воротах.

Про що тут говорити, якщо навіть фірмові гарматні постріли футболіста, який чотири рази визнавався найкращим гравцем Африки, останнім часом втрачають своє значення. Гол Яя у ворота Арсенала, цілком можливо, стане одним із фаворитів при визначенні найкрасивішого м’яча сезону, однак він не дозволив Манчестер Сіті здобути бодай один заліковий бал. Понад те, не менш чарівний гол у матчі против Суонсі, що таки став переможним, урешті-решт було зараховано на юного Келечі Іеначо, який підправив траєкторію його удару. У порівнянні з минулим сезоном, не кажучи вже про видатний сезон 2013/14, Туре відчутно здав за середнім показником забитих голів, кількості ударів та відборів.

Здавалося б, у цьому немає нічого дивного, адже наприкінці цього сезону івуарійцеві виповниться 33 роки. До вікового Рубікону, проте, Туре підходить нехоче і, схоже, без чіткого усвідомлення того, що його найкращі роки залишилися позаду. Що більше ти досяг, то важче тобі миритися з втратою сил. На початку сезону Яя звернувся до Мануеля Пеллегріні з проханням залучати його до всіх без винятку матчів, та після серії проблем із м’язами участь півзахисника в тому ж Кубку Ліги довелося обмежити. Максималізм, який не личить спортсменам на заході ігрової кар’єри. Та переоцінює свої можливості чинний чемпіон Африки лише тому, що звик бути першим. Особливий вид зарозумілості.

Пригадується популярний анекдот про генерала Франко, який у цьому випадку доречний навіть без натяку на велику іспанську діаспору блакитного Манчестера. Звістка про смерть диктатора надходить прямо під час засідання його міністрів. У залі миттєво починає панувати тиша. Після тривалої паузи її наважується порушити один чиновник: “Ну гаразд, а йому про це хто доповість?” Навіть поступово втрачаючи свій вплив, Яя залишає за собою статус останнього диктатора Істлендс – і мирно передавати владу наміру він не має.

Якщо Манчестер Сіті домінує на полі, то робить це виключно завдяки зусиллям сорок другого номера. Жарт про те, що Туре схожий на створеного в футбольному симуляторі виконавця, якому гравець нескромно надав максимальні показники за всіма можливими категоріями, залишається жартом. Але правда полягає в тому, що лише одиниці досі можуть посперечатися з африканцем у тому, що стосується балансу між технікою та фізичною міццю. Дірка, яку він рано чи пізно залишить за собою в Ман Сіті, буде навіть більшою, ніж його корпус.

Та менеджмент манчестерського клубу жахливо помиляється, якщо досі не задумувався про те, як він збирається компенсувати цю втрату. Річ у тім, що в такому стані, націленому тільки на збереження індивідуальних досягнень, Туре є не лише головною силою, а й головною проблемою Сіті. Будь-який інший футболіст, що наважився б настільки відверто визначати свої пріоритети, був би покараний менеджером, однак команда Пеллегріні надто залежна від Яя – нехай йдеться навіть про роль у ядрі, який крім нього складають Джо Харт, Венсан Компані, Давід Сільва та Серхіо Агуеро.

Колишній партнер півзахисника за Блакитним місяцем Френк Лампард називає речі своїми іменами: ставку на Туре тренерський штаб Пеллегріні продовжує робити тому, що чилієць не довіряє привілей розпоряджатися м’ячем його найближчим конкурентам, Фернандо та Фернандіньйо,. У минулому сезоні в Сіті Лампс фактично виконував роль дублера Туре, регулярно підміняючи його в ролі півзахисника, який, так би мовити, грає на м’ячі, тому підстав не довіряти йому немає.

І хто ж у такому разі доповість генералові, що він відійшов?

Цілком можливо, у цьому питанні Містяни до останнього будуть сподіватися на переконливість Роберто Манчині, але, насправді, по завершенню сезону діяти варто представникам Сіті. Все дуже просто: як доводить той же матч проти Арсенала, у великих іграх Туре більше не можна довіряти місце в опорній зоні, не завжди в цьому сезоні працює і варіант із переміщенням півзахисника на позицію під нападником – розгрому в матчі проти Тоттенгема, наприклад, манкуніанці зазнали з Яя у ролі верхньої вершини трикутника в центрі поля. Понад те, присутність Давіда Сільви – і гарантія того, що в центрі іспанець завжди буде ефективнішим, ніж на бровці – скорочує і такі варіанти. Врешті, 100 млн фунтів на Кевіна Де Брюйне і Рахіма Стерлінга Пеллегріні влітку витрачав не для того, щоб марнувати на периферії Сільву.

І ось це вже навіть більш суттєвий акцент. Із закріпленням Сільви, Де Брюйне та Стерлінга у стартовому складі Туре повинен отримувати все менше можливостей, здатен обмежити ігровий час півзахисника і енергійний Фабіан Делф. Стежити ж за тим, як англієць не знаходить собі місця на правому фланзі за схемою 4-2-3-1, всім прихильникам вихованця Лідса було просто фізично боляче. Зрештою, якщо процес еволюційної зміни поколінь на Істлендс провалиться, Манчестер Сіті завжди зможе вийти на ринок, скажімо, за Полем Поґба – можливо, найбільш очевидним спадкоємцем Туре. Хто-хто, а той «утнути “Яя”» зможе без проблем.

Ярослав Друзюк, Sport Arena