Happy End

Матч Арсенала та Ліверпуля у першому колі ми порівнювали з боксерським поєдинком, що завершився не акцентованим ударом, а своєчасним клінчем. Нульова нічия на Ашбертон Ґроув стала наслідком двох кардинально різних таймів, у кожному з яких домінувала інша команда, але насправді її результат виявився закономірним. Та якщо у серпні обидва суперники вирішили приховати проблеми в захисті вкрай обережною грою, – що очікувано вплинуло на гру в атаці, – то сьогодні хитка оборона перетворила зустріч на яскраву, але бездумну перестрілку.

Напередодні матчу англійські оглядачі надавали перевагу звертати на кумедну деталь – до виїзду на Анфілд Арсенал підходила в незвичних для себе обставинах, адже команда Арсена Венґера мала меншу кількість травмованих футболістів, ніж суперник. Подібний обмін ролями не міг не римуватися із зустріччю кількамісячної давнини: у третьому турі тренерський штаб Канонірів недорахувався двох основних центральних захисників, Пера Мертезакера та Лорана Косельни. Сьогодні ж Юрґен Клопп був змушений довіряти в основі двом доступним центрбекам у його розпорядженні – новачок Стівен Колкер урешті знадобився виключно для того, щоб допомогти вирвати нічию.

Викликаючи відчуття недомовленості, серпневий матч, очевидно, не став зразковим виступом у виконанні обох команд; варто було списувати ці умовності й на типову для старту сезону невизначеність. На поле господарі поля виходили з чітким наміром залишити свої ворота незайманими, і це їм вдалося не стільки через вдалі дії резервістів Калума Чеймберса і Габріела, а завдяки тому, що в Ліверпуля виникли проблеми з реалізацією своїх моментів. По перерві ж свої моменти втратив уже Арсенал. Та як гра, як протистояння двох колективів, які намагаються виконати окреслені зазделегідь плани менеджерів, він був значно сильнішим, ніж те, що Анфілд побачив сьогодні..

Коли всі без винятку шість голів у грі забиваються або внаслідок індивідуальних помилок, або прояву індивідуальної майстерності, про матч як про змагання двох команд говорити недоречно. Обрізка Тео Волкотта приводить до першого м’яча Роберто Фірміно, але Ліверпуль миттєво відплачує тією ж монетою – непорозуміння між двома центральними захисниками дозволяє Джоелю Кемпбеллу вивести на ударную позицію Аарона Ремзі. Не проходить і п’ять хвилин, як Фірміно створює “момент магії”, на які, здавалося, у складі Червоних монополію мав Філіпе Коутінью. Своїм чарівним моментом невдовзі відповідає і Сімон Міньйоле – мені, наприклад, подобається думати, що таким чином бельгієць вирішив підбадьорити свого другого номера Адама Богдана, який пропустив гол після прямого удару від кутового прапорця в минулу п’ятницю. І якщо другий гол Олів’є Жиру продемонстрував уже клас самого нападника, то драматичний еквалайзер господарів варто списати на фінальний штурм – на прикрість для вболівальників Гармашів, він здавався приреченим на успіх задового до фінального свистка.

Зрозуміло, втім, що подібне сприйняття футбольного матчу не претендує на об’єктивність. Коли у жовтні тоді ще експерт Sky Sports Ґарі Невілл називав манчестерське дербі, що закінчилось нульовою нічиєю, “поки найкращою грою в сезоні”, він передбачувано наштовхнувся на хвилю критики. “Якби одна з команд розірвала іншу, а та, своєю чергою, жахливо захищалася, то ми б похвалили першу за якісний виступ, – писав нинішній тренер Валенсії у колонці для The Telegraph. – Та коли обидві команди вивчають одна одну до деталей і використовують це проти суперника, такий виступ теж можна назвати успішним”.

Найчастіше широкий загал запам’ятовує гучні та багаті на забиті м’ячі зустрічі, тому перед холодною організованістю на Олд Траффорд у цьому сезоні перевага зазвичай віддається божевілля Філберт Вей. Усе це, втім, вписується в красномовну характеристику Хуана Мануеля Лільйо, який зараз працює в тренерському штабі збірної Чилі: “Ми цінуємо те, що добре закінчується, а не те, що добре зроблено”. Ефектно матч на Анфілді закінчився завдяки тому, що суперники виступили не найкращим чином.

Експерти виділяють надзвичайні швидкості у русі Ліверпуля та Арсенала. Та невже це повинно так дивувати у виконанні саме цих колективів? Ставка Клоппа на химерну версію дортмундського “gegenpressing”, що вже встигла вичавити із мерсісайдців усі соки, вимагає саме цього – швидкості і у прийнятті рішень, і у розгортанні атак. Арсенал же був відомий своєю проактивністю задового до того, як розмови про Гармашів як про серйозних претендентів на чемпіонство позбулися відтінку іронії. Понад те, останнім часом підлеглі Венґера досягли неймовірного прогресу у швидкості виходу із оборони в напад при контратаках. Урешті, найбільш агресивний фулбек цього сезону Прем’єр-ліги, Ектор Бельєрін, представляє якраз лондонську команду.

Інша справа, що в низці попередніх матчів обидві команди демонстрували набагато кращий баланс між швидкістю та обережністю. Саме завдяки йому Ліверпуль зумів шокувати Манчестер Сіті та Челсі, саме завдяки цьому балансу Арсенал залишається одним із фаворитів букмекерів. Якщо вже на те пішло, то, у кожної з цих команд, насправді, в цьому сезоні були й веселіші матчі – про звитяги Червоних ми вже згадували, Гармаші ж можуть пригадати, скажімо, перестрілку з Лестером.

Зваживши на це, результативну нічию в Ліверпулі не варто дистанціювати від інших зустрічей туру. Йдеться насамперед про те, що у матчі, який розпочався на п’ятнадцять хвилин раніше, Манчестер Сіті розписав нульову нічию з Евертоном. Як головний конкурент Арсенала у гонці за титулом команда Мануеля Пеллегріні представляє кардинально протилежний підхід – у діях Сіті більше розрахунку, прагматизму та, треба сказати, досвіду. Втрата двох очок та перемога Лестера на Вайт Гарт Лейн залишила Містян на третій сходинці турнірної таблиці, та в химерному божевіллі цього сезону саме вони залишаються останнім острівком порівняної стабільності. Цілком можливо, цінувати те, що добре закінчується, врешті доведеться співвітчизникові Лільйо.

Ярослав Друзюк, Sport Arena