Іміджмейкер

Игор Йовичевич, Google.com
Півтора роки роботи Ігоря Йовічевіча закінчилися, хоч і не тихо, але без скандалів, і за це хорватському наставникові теж треба подякувати.

«Також я став і трансфер-директором клубу. До того ж в мої обов’язки включали й, назвемо це так, покращення міжнародних зв’язків клубу. Зокрема, спілкуватися з іноземними журналістами, розповідати про розвиток Карпат. Тоді команда вже зіграла у груповому етапі Ліги Європи і була цікава Старому Світу. У 2010-му навіть не скажу, скільки разів про нас писали у європейській пресі. Мені постійно дзвонили журналісти з Франції, Іспанії, Італії з проханням розповісти про клуб»,- у своєму першому інтерв’ю на посаді головного тренера Карпат Ігор Йовічевіч недарма згадував про період роботи трансфер-директором клубу. Хорват, як вихованець однієї з найприбутковіших команд Європи загребського Динамо, а згодом й гравець мадридського Реалу, добре знав, що тісна співпраця з журналістами визначає імідж клубу. Імідж, що згодом допомагає або ж перешкоджає підписати певного гравця чи якийсь спонсорський контракт.

Чим більше про тебе говорять, тим більше позитивних меседжів можна знайти у загальній масі інформації. Ніхто не скаже доброго слова про команду, яку не знає. І навпаки – навіть на клуб, який відомий своїми негативними витівками, звертатимуть увагу, бо його назва знаходиться не на периферії інформаційного поля.

Очоливши львівські Карпати, Йовічевічу, що й недивно, довелося скласти повноваження трансфер-директора, а заодно й перестати безпосередньо «покращувати міжнародні зв’язки клубу». Зрештою, й на посаді головного тренера Ігореві вдалося стати одним з найяскравіших менеджерів української першості. Вдалося стати тим, чиї прес-конференції хотілося слухати, на чию поведінку біля поля хотілося дивитися. Ненадовго в українському футболі з’явився типовий представник європейської футбольної культури: відкритий до уболівальників та журналістів, простий у спілкуванні та поведінці. Якби за підсумками року в Україні проводили якийсь футбольний аналог Оскара, то Йовічевіч був би не тільки номінований на премію «відкриття року», але й забрав би з собою додому статуетку за «найкращий дизайн костюмів».

Игор Йовичевич, vk.com/fckarpaty
Ігор Йовічевіч, vk.com/fckarpaty

За таку манеру поведінки його називали піжоном та несерйозним тренером, але на жоден з подібних закидів Ігор не відповідав. Воно йому було не потрібно, адже краще за нього говорило все інше. Уже, власне, працюючи головним тренером Карпат хорвату вдалося досягти своєї найбільшої перемоги у Львові – продати 18-річного Мар’яна Шведа в Севілью за один мільйон євро. Такий трансфер ще ширше відчинив двері для клубу, який прагне стати імпортером власних молодих талантів в Європу, але він також став й особистим тріумфом Йовічевіча: саме хорват підпустив молодого хлопця до основного складу Карпат. «Перехід Шведа – великий імпульс для футболістів, котрі займаються в нашій школі, це – знак відповідності нашої праці, це – ознака солідності проекту, який ми пропонуємо»,- заявив він в коментарі українській пресі після офіційного продажу Мар’яна, та куди більш показовим стало інтерв’ю іспанським медіа, яке довело – ставка Йовічевіча на імідж працює. Розмовляючи з хорватом, іспанці, звісно ж, цікавилися своїм майбутнім гравцем, але Ігор при цьому не забував рекламувати Карпати. В підсумку, вийшов такий собі взаємовигідний обмін для обох сторін: піренейці отримали необхідну для себе інформацію, головний тренер Карпат продовжив проштовхувати Левів у європейське інформаційне поле.

Другою суттєвою перемогою хорвата у Львові стала перемога над самим собою: за півтора роки на посаді головного тренера Карпат Йовічевіч став більш якісним тренером, який вміє змінювати тактику по ходу матчу та грає від суперника. У тому ж таки першому інтерв’ю Ігор стверджував: «Я прагну до найсучаснішого. Це тотальний футбол, де команда, як я завжди кажу, захищається, маючи м’яч у ногах. Така моя філософія. Коли команда має м’яч, то суперник повинен корегувати власну позицію. Це набагато важче, ніж коли ти контролюєш м’яч і гру. Коли ти без м’яча, дуже важливий психологічний момент». Довгий час молодий тренер й справді намагався «захищатися, маючи м’яча в ногах», прививаючи своїм гравцям постійне бажання володіти ігровим снарядом. Та зрештою, у грі Карпат з’явилися нотки прагматизму, а результат інколи ставився вище естетичної краси.

Визначальними у цьому аспекті є виїзні матчі проти донецького Олімпіка – у минулому сезоні Карпати, незважаючи на перевагу у володінні м’ячем, програли 1:0, у цьому ж сезоні львів’янам вдалося забити швидкий гол, а згодом перейти на гру другим номером. «Відзначаю прогрес у грі ось у чому: ми звикли будувати гру першим номером, але за переможного рахунку солідно та зріло діяли без м’яча, котрий віддали супернику свідомо. Тобто прогрес помітний як загалом, так і в окремих компонентах»,- після київської перемоги над Олімпіком слова Ігоря Йовічевіча суттєво відрізнялися від тих, що він їх казав за рік до того, що ще раз підтверджує – за цей час хорват набрався такого необхідного досвіду, який дозволив йому по-новому переглянути свою ігрову філософію.

Воно, зрештою, й недивно, розуміючи, наскільки багато часу молодий тренер приділяє навчанню. Практично двадцять чотири години на добу Ігор розвивається, читаючи спеціальну літературу чи відвідуючи різноманітні теоретичні заняття. Певною розвагою для нього є перегляд футбольних матчів, під час якого хорвату вдається не тільки вчитися, але й мінімально відпочивати. У своєму ставленні до роботи Йовічевіч вкрай сильно нагадує Унаї Емері або ж Ромелу Лукалу, відомих своєю пристрастю до постійного пізнання чогось нового у футбольному світі.

vk.com/fckarpaty
vk.com/fckarpaty

Підписавши контракт з Карпатами, хорват з самого початку розумів, на який ризик він іде – львівський клуб не тільки показував жахливу гру, але й з коренями загрузнув в різноманітних фінансових скандалах. Ба більше, починати свою тренерську кар’єру колишньому гравцеві Реала довелося в розпал кризи в Україні, яка відбивалася практично в усьому. Улітку 2014 року Ігор ще, напевне, не знав, що йому не вдасться підписати жодного гравця, а його команді заборонять проводити вхідні трансфери. Він, однозначно, не міг й підозрювати, що в його дебютному сезоні у Карпат заберуть три, а згодом ще шість, очок, загнавши львів’ян з самого початку чемпіонату на дно турнірної таблиці. Провальне перше місце роботи могло б негативно вплинути на всю подальшу кар’єру Йовічевіча, та він не злякався, не побоявся ризикнути. Хорват, за власними ж словами, ніколи не боявся жити. Однак, розумів він й те, що багато часу на розкачку у нього немає: «Свідомий, що можу зробити, а час тільки грає проти мене і тренерського штабу. Нам потрібен час, щоб адаптувати і побудувати гру».

У першому матчі під керівництвом Ігоря Йовічевіча Карпати поділили очки з ужгородською Говерлою – 2:2. Тоді молодий тренер був одягнений в ефектний костюм, а в діях його команди не вистачало взаєморозуміння. За півтора роки після цього, в своєму останньому матчі біля керма Левів, Йовічевіч з хлопцями розгромно поступився Шахтарю – 0:3. На цей поєдинок хорват одягнув вишиванку, а його підопічні відіграли на надзвичайно високому рівні, пропустивши два голи в ендшпілі поєдинку. Показовим є й середній вік стартового складу львів’ян в обох цих поєдинках: проти Говерли в липні 2014 року він складав 24 роки, а уже в грудневому матчі минулого року проти Шахтаря – 23,36 років. Різниця, начебто й несуттєва, але вона демонструє, що за часи перебування Йовічевіча біля керма команди, Карпати постійно омолоджувалися і рухалися вперед. Цікавий момент: в прощальному матчі Ігоря з перших хвилин у львів’ян на полі з’явилися зразу п’ять потенційних гравців молодіжної збірної України, тобто вік половини основного складу Карпат не перевищував двадцяти одного року.

Скептики закидають хорвату інертність в діях його команди, а також відсутність потрібного прогресу за півтора сезони. Десь з ними погодитися можна, адже в 46 матчах Йовічевіча Леви забили тільки 45 голів, та ще й перемагали лише у кожному четвертому поєдинкові. Разом з тим, не можна забувати про те, в яких умовах довелося працювати молодому наставникові, та про те, на якому місці знаходилися Карпати в той момент, коли їх очолив Ігор.

На прощальній вечірці з вболівальниками, яка відбулася після вищезгаданого матчу в Одесі, Юрій Беньо зауважив, що львівські фанати уже прямо зараз хочуть повернення свого клубу на рівень п’ятирічної давності, та це нереальна задача. Команда, яка три роки поспіль ледве рятувалась від вильоту, просто не може за помахом чарівної палички перетворитися у претендента на єврокубки. І справа тут не тільки в рівні футболістів, але й у їхній психології також. Гравцям, що ще минулого року програвали практично у кожному матчі, важко повернути психологію переможців, це робиться поступово. Тому й заслугою тренерського штабу хорвата є, як мінімум, те, що зимувати у Львові пішли без жодних думок про виліт, а чи не найкращою похвалою його роботі є критика за восьме місце.

Игор Йовичевич, vk.com/fckarpaty
Ігор Йовічевіч, vk.com/fckarpaty

Зрештою, у всій цій темній історії з новим контрактом Йовічевічу зрозуміло лише одне: після відносно спокійного періоду хорвата, на Левів знову очікує період хаосу. Тому й уболівальникам навряд зараз варто очікувати від свого клубу боротьби за місця в єврокубках, адже найближчим часом Карпати очікує внутрішня боротьба за владу. Так, команда президента начебто уже перемогла, але разом з тим, найцікавіше, як це завжди трапляється у Львові, тільки попереду.

Ігор Йовічевіч, тим часом, навряд надовго залишиться без роботи. По-перше, молодий хорват не провалився у Карпатах, а навпаки стабілізував ситуацію у клубі. По-друге, у нього з’явився такий необхідний досвід роботи. По-третє (і найсуттєвіше), разом з собою Ігор принесе в будь-яку команду ще й харизму, яка допоможе команді розвиватися в комерційному плані.

Можливо, якби такий тренер дебютував десь у Німеччині чи Іспанії, нічого особливого у його поведінці й не знайшли б, але для України Йовічевіч став першопрохідцем. Хіба так багато наставників грають у футбол на вихідних зі своїми вболівальниками? Хіба у багатьох тренерів є такий великий гардероб? Хіба, в кінці кінців, так багато футбольних людей розмовляє українською? Незважаючи на результат підходити до власних ультрас після кожного матчу – у цьому весь Ігор Йовічевіч. Його можна критикувати за піжонство, але він всього лиш поводить себе так, як і личить головному тренеру серйозної команди. Команди, яка хоче бути популярною серед можливих інвесторів та журналістів.

Олексій Мандзій, Sport Arena

Добавить комментарий
Сейчас обсуждают
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?