Блиск і злидні Олімпійських ігор. Частина ІІІ. Афіни 1896

Числа та факти

• На урочистій церемонії відкриття перших Олімпійських ігор сучасності зібралося 80 тисяч глядачів.
• Ігри проходили з 6 по 15 квітня.
• В змаганнях взяв участь 241 спортсмен з 14-ти країн. Крім спортсменів США на Олімпіаді було лише два представника неєвропейських країн – австралієць Едвін Флек та чилієць Луїс Суберкасіукс, який взагалі невідомо як опинився в столиці Греції.
• Було розіграно 43 комплекти медалей в 9 видах програми.
• Переможці ОІ нагороджувалися срібними медалями, лавровим вінком та оливковою гілкою, яка була зрізана в священному гаю в Олімпії. Спортсмени, які посідали другі місця, отримували бронзу. Той, хто закінчував змагання третім, взагалі ніяк не відзначався.
• 0 жінок взяли участь в перших ОІ.
• Лише 9 з 17 учасників першого марафону змогли фінішувати.
• В програму перших ОІ входили класична боротьба, велоспорт, гімнастика, легка атлетика, плавання, стрільба, теніс, важка атлетика, фехтування. Організатори сподівалися, що кількість дисциплін вдасться довести до круглого числа 10, але, на жаль, не знайшлося бажаючих позмагатися в греблі.
• Першою олімпійською ареною став унікальний стадіон Панатінаїкос, який був відреставрований за рекордно короткий термін. Основний матеріал, використаний при його спорудженні – білий мармур. За формою стадіон нагадував легендарну першу арену в Олімпії.
• Олімпійський гімн, який був виконаний на іграх в Афінах, написав композитор Спірос Самарас на вірші Костіса Паламаса. У 1958 році він отримав статус офіційного олімпійського гімну.

У фокусі

У 490 році до н. е. «непереможна» армія перського царя Дарія хотіла завоювати Афіни.  Греки вирішили дати бій неподалік від Марафонської рівнини, скориставшись своїм вигідним стратегічним розташуванням. Завдяки вмілому керівництву полководця Мільтіада елліни змогли розбити ворога. Одразу по завершенні битви найшвидший грецький бігун Фідіппід помчав в Афіни для того, щоб принести співвітчизникам радісну новину. Були й інші бажаючі, які теж хотіли бути першими в столиці. Але Фідіппід не звик програвати і зрештою зумів обігнати усіх своїх конкурентів на 40-кілометровій дистанції. Коли він вбіг в місто то крикнув: «Радійте, афіняни, ми перемогли!». Більше Фідіппід нічого не встиг сказати, оскільки впав мертвим. Коли з цією красивою легендою познайомився французький лінгвіст Мішель Бреаль, то запропонував включити марафонський біг в програму І Олімпійських ігор сучасності та готовий був пожертвувати переможцю срібний кубок. Спочатку Кубертен досить скептично поставився до цієї пропозиції, адже не дуже вірив, що знайдуться атлети, які зможуть подолати таку велику відстань. Але потім під тиском грецької громадськості та ще одного фактора барон врешті дав добро на марафон. Цим фактором стало те, що сучасні ігри потребували своєрідної сполучної ланки з античними іграми. Нею і став марафон.

В 1895 році Спиридон Луїс відбував військову повинність, в якості конюха при генералові Мавроміхалісі. Якось, коли вони проходили повз грандіозне будівництво олімпійського стадіону, генерал розповів йому про почесний марафонський біг, в якому будуть брати участь кращі спортсмени світу. Почувши про це Луїс заявив:

• Генерал, я хочу бути серед них. Я вмію добре бігати.

Реакція військового була прогнозованою:

• Ти, Спиридон, ти – і біг, – та покрутив пальцем біля скроні.

Проте Луїс загорівся бажанням довести, що він вміє бігати не гірше за тих кращих атлетів світу, про яких говорив генерал. Спиридон почав активно готуватися до змагань. Варто зазначити, що напередодні Олімпіади в Греції тільки й було мови, що про марафон. Той хто вигравав ці змагання, автоматично ставав би національним героєм. Для того, щоб підняти престиж марафону, Георгіос Авероф – головний спонсор тієї Олімпіади, пожертвував античну вазу тріумфатору змагань. Він теж сподівався, що цінний раритет не покине територію Еллади. Ходили чутки, що греки настільки титанічно готувалися до марафону, що троє бігунів загинули від перевтоми.

Для того, щоб перевірити свої сили та відібрати найбільш достойних атлетів, грекам навіть довелося проводити відбіркові забіги. В другому з них взяли участь аж 38 бігунів, кращий з них показав результат 3 години та 11 хвилин, а нікому не відомий Луїс фінішував п’ятим, що давало йому право вийти на старт фіналу. Менш пощастило італійцю Карло Айрольді. Він був одним з найвідоміших бігунів світу на довгі дистанції, для того, щоб потрапити на Олімпіаду спортсмен здійснив справжню одіссею. 12 березня 1896 року він пішки вийшов з Мілану, через 12 днів він прибув в Рагузу (Дубровник). Після цього пересів на човен і дістався в Патри, а звідти вже до Афін. Таким чином Карло подолав аж 1338 кілометрів, щоб позмагатися за олімпійську першість в марафоні. Але, на жаль, судді не допустили його до змагань. Вони розкопали інформацію про те, що раніше Айрольді приймав участь в бігу на грошові призи в знаменитому шоу Баффало Білла (до ОІ допускалися лише аматори), де його конкурентами виступали коні та велосипедисти. Розчарований Карло змушений був повертатися назад. Арнольді увійшов в історію ОІ як перший спортсмен, який постраждав через свій статус профі.

Учасників змагань привезли в Марафон 9 квітня, за день до старту. Губернатор міста розщедрився на хороше застілля для спортсменів. Вони скористалися його гостинністю та гуляли аж до рання. В історичному марафоні брали участь 17 спортсменів, лише четверо з них були іноземцями. До цього квартету входили: австралієць Едвін «Тедді» Флек, француз Албін Лермузьє, угорець Дьюла Келльнер та Артур Блейк зі США. З них лише мадяр бігав на таку довгу дистанцію. Шансів приїжджим не додавало і те, що Флек за день до марафону біг 800 метрів, а за три дні до марафону всі, крім угорця, бігли три рази по 1,5 кілометри.

10 квітня в грецьких храмах почалися богослужіння, на яких просили Всевишнього дарувати перемогу еллінам. Напередодні старту спортсменам видали молоко та дві гальби пива. О 10-й  годині постріл дав початок першому марафону в історії  ОІ. Вздовж бігової доріжки знаходилися вболівальники, які вітали учасників, та пропонували їм харчі та воду. На старті іноземний квартет вирвався вперед. Після 25 кілометрів лідером був француз. На одному з підйомів він покликав супроводжуючого лікаря, який почав розтирати його тіло спиртом. Під час вимушеного простою галла австралієць очолив забіг. На 32-му кілометрі француз капітулював та зійшов з дистанції. Австралієць вже теж ледве плентався, а йому на п’яти набігав Луїс. Представника Зеленого континенту скоро покинули останні сили і він теж припинив забіг. Тепер Луїс в гордій самотності біг до фінішу. Вболівальники почали пригощати Спиридона. Хтось дав йому воду, хтось коньяк, який він виплюнув, хтось вино, а наречена Луїса погодувала його апельсином та поцілувала. Коли Спиридон вбіг у ворота стадіону, на трибунах почалося справжнє божевілля. Навіть король та принц Греції не стримували своїх емоцій і бігли з ним, як звичайні вболівальники.  Луїс дещо розгубився від такого ажіотажу та не міг второпати, де фінішна лінія. Зрештою, один з вболівальників прийшов йому на допомогу. Луїс подолав 40 кілометрів за 2 години 58 хвилин та 50 секунд.

Коли король вручав йому медаль чемпіона, то сказав: «Проси, що хочеш». Спиридон відповів: «Дайте мені хорошого коня та добротного воза. Мені більше ніщо не потрібне». Тепер Луїс став національним героєм Греції. На нього, як з рогу достатку посипалися вигідні пропозиції хорошої роботи та вигідних шлюбів. Але він залишився тим, ким і був: простим водоносом, ну і звичайно ж, Олімпійським чемпіоном.

Олімпійський калейдоскоп

Переплутали  календар

Ігри от-от мали розпочинатись, а американців ще не було. Зрештою вони таки встигли. Янкі потім пояснювали свою затримку тим, що думали, що греки досі живуть за старим юліанським календарем, а тому вважали, що в них в запасі ще море часу.

Перший чемпіон-студент

ОІ стартували змаганнями в потрійному стрибку. Переможцем в них став студент-юрист Гарварду Джеймс Конноллі, який стрибнув на 13 метрів та 71 см та «привіз» срібному призеру цілий метр. Коли він вирішив поїхати на Олімпіаду, то проти цього категорично виступило начальство цього поважного закладу та навіть виключило його зі списку студентів, через таку сумнівну авантюру. Проте коли Джеймс повернувся додому та показав професорам свою медаль, ті змінили гнів на милість і тепер Конноллі став університетською знаменитістю. Потім він пробував себе на письменницькій ниві, але музи нечасто його відвідували і тепер Конноллі пам’ятають лише, як першого переможця першої Олімпіади, за що йому і поставили пам’ятник в рідному Бостоні.

Щедрий дискобол

Напередодні змагань з метання диска греки сподівалися, що в цьому виді змагань їм гарантоване перше місце. Ну хто зможе кинути виклик еллінам в їхньому традиційному виді спорту? Але не так сталося, як гадалося. Роберт Гарретт, студент Принстонського університету хотів добре виступити на Олімпіаді, і зупинився на метанні диска. Оскільки в Америці було важко з інформацією про ці змагання, то йому довелося  вдатися до самостійних досліджень. Хтось йому повідомив, що в Афінах кидатимуть той же диск, що і в Олімпії. Він замовив собі подібний снаряд і розпочав тренування, які тривали близько року. На змаганнях йому дали сучасний диск, який виявився набагато зручнішим. А тому не має нічого дивного в тому, що йому вдалося стати олімпійським чемпіоном та розчарувати еллінські трибуни з рук яких вислизнуло «100-відсоткове» золото. Наступного дня він додав до своєї скарбнички ще одну перемогу – в метанні ядра. Гарретт зовсім не вкладався в традиційний український образ бідного студента – він поїхав в Афіни за свій рахунок та оплатив поїздку ще трьом своїм товаришам по команді.

Олімпійський чемпіон з совком

Напередодні старту стометрівки суперники почали насміхатися над американцем Томасом Берком. Справа в тому він захопив з собою дитячий металічний совок, яким викопав на біговій доріжці ямки, котрі стали опорою для його ніг. Він був єдиним спринтером, який на афінській Олімпіаді використовував низький старт. Після фінішу конкурентам вже

було не до сміху. Берк здобув перше місце. На дистанції в 400 метрів Томас знову прийшов з совком, і знову фінішував першим.

 Жертва морської хвороби

Едвін Флек потрапив в Афіни після 6-денної вимотуючої залізничної та морської подорожі. Під час цієї подорожі він підхопив морську хворобу, але на старт дистанцій у 800 та 1500 метрів він вийшов у всеозброєнні, та став дворазовим олімпійським чемпіоном.

 Массонська змова?

Одним з героїв афінської Олімпіади став французький велосипедист Поль Массон, який переміг на треку на трьох дистанціях – 333, 3 м, 2 км та 10 км. До речі всі вони проходили в один день, але це аж ніяк не завадило галлу.

Благородний француз

У стокілометровій гонці переможцем став інший французький велосипедист – Леон Фламан. Але він прославився не лише своєю вікторією, а й тим, що під час змагань діяв в рамках Fair Play. Коли в його головного суперника Коллетіса зламався велосипед, Фламан зупинився та зачекав, поки грекові його замінять.

Брат

 Брати Пейни змагалися в стрільбі з пістолета. На дистанції 25 метрів переміг Джон (молодший). А ось на 50 м Джон вже не вийшов (мабуть брат знайшов вагомі аргументи, які змусили молодшого відмовитись від боротьби) і Самнер став переможцем за явною перевагою.

Брат-2

Також на першій Олімпіаді чемпіонами стали і двоюрідні брати Флатови з Німеччини – Альберт і Густав. Альберт взяв три золота і срібло, а Густав два золота. На жаль, життя братів завершилося трагічно. Вони були євреями. І тому після того, як до влади в Німеччині в 1933 році прийшов Гітлер, для них настали чорні дні. Альберту одразу заборонили займатися гімнастикою. А от коли нацистам, для демонстрації переваг свого режиму знадобилися олімпійські нагороди, його запросили взяти участь в Берлінській Олімпіаді, але він відмовився від цієї подачки. 3 жовтня 1942  року Альберт готувався до святкування чергового свого дня народження. Проте незабаром в його будинку з’явилися есесівці, які відправили Флатова в концтабір Терезієнштадт, де через декілька місяців він помер від голоду. В тому ж таборі через три роки загинув і Густав.

 Угорський дельфін

Головним героєм змагань з плавання став угорець Альфред Хайош. Його справжнє ім’я та прізвище Арнольд Гутман. Він народився в Будапешті, а плаванням почав серйозно займатися після того, як його батько втонув в Дунаї. Тоді ж він взяв собі псевдо Хайош, що в перекладі означає «моряк». Запливи в Афінах відбувалися в морській затоці, а температура води була лише 12°C, ще однією перешкодою для плавців став шторм. Коли американець Вільямс заліз у воду, то одразу ж з неї вискочив та заявив, що в такій холодній воді він не попливе. Зрозуміло, що організатори  і не думали прислухатися до його претензій. А Хайош тріумфував на 100 та 1200 м. Особливо йому запам’ятався заплив на довгу дистанцію. «Коли я плив, бажання вижити в мене було набагато сильнішим, ніж бажання перемогти». На момент своїх головних  тріумфів Хайошу було лише 18 років. Коли на церемонії нагородження король Георг запитав в нього, де він так добре навчився плавати, то угорець відповів: «У воді».

Перша дискваліфікація

Єдиним іноземним учасником, якому вдалося фінішувати в марафоні, став угорець Дьюла Келльнер, який прибіг четвертим, але він написав протест з приводу того, що грек Белокас, який випередив його, деяку частину дистанції подолав на возі. Судді розглянули апеляцію та прийняли рішення – дискваліфікувати свого співвітчизника-шахрая.

В цілому перші Олімпійські ігри вдалися, що і відзначив П’єр де Кубертен: «У нас все вийшло. Але те, що пройшло на найвищому рівні один раз, тепер мусить підтвердити своє право на існування. Попереду зовсім не свята. Попереду боротьба».

І «батько» сучасних Олімпійських ігор виявився правим. Попереду на нього чекала чи не найважча Олімпіада в його житті.

Медальний залік Олімпіади 1896 року:

Далі буде…