Блиск і злидні Олімпійських ігор. Частина V. Сент-Луїс 1904

Частина І

Частина ІІ

Частина ІІІ

Числа та факти

• ІІІ Літні Олімпійські ігри тривали з 1 липня по 23 листопада 1904 року.
• В змаганнях взяли участь 645 спортсменів та 6 спортсменок.
• Жінки змагалися лише в одному виді програми – стрільбі з лука.
• На Іграх були представлені 12 країн. Єдиним новачком Олімпіад стала Південна Африка.
• В Сент-Луїсі були розіграні 94 комплекти медалей у 16 видах спорту.

У фокусі. На ті самі граблі

Після літніх ОІ 1900 року на повістці дня МОК одним з головних питань стало: «Де проводити наступну Олімпіаду?» Зважаючи на успіхи США на попередніх Іграх, Кубертен схилявся до того, що наступною столицею ОІ повинне стати одне з американських міст. В якості головних кандидатів розглядалися Баффало, Нью-Йорк, Сент-Луїс, Філадельфія та Чикаго. Незабаром залишилося два претенденти: «Велике яблуко» та «Місто вітрів». 22 травня 1901 року Чикаго вибрали столицею наступної Олімпіади.

Проте жителі Іллінойсу зарано раділи, потім з’явилася інформація про те, що Всесвітня виставка, яка мала проходити в Сент-Луїсі в 1903 році, через поважні причини переноситься на один рік (мабуть, організатори виставки навмисно її перенесли, щоб отримати ще й Олімпіаду). Дирекція Виставки ні про що не просила МОК, а відразу перейшла в атаку. «Ви собі можете проводити Олімпіаду в Чикаго, але ми плануємо провести власні спортивні змагання під егідою Любительського легкоатлетичного союзу і вони за масовістю дадуть фору вашим Іграм». Тоді чиказькому оргкомітету запропонували провести Олімпіаду в Сент-Луїсі, але він прогнозовано відмовився виконувати таке абсурдне рішення.

Довелося залучати арбітра, голос якого і став вирішальним. Ні це був зовсім не П’єр де Кубертен. Президент США Теодор Рузвельт заявив, що ОІ повинні відбутися в Сент-Луїсі. МОКу залишилося просто погодитись з такою думкою глави держави. 10 лютого 1903 року Кубертен оголосив, що ІІІ літні ОІ переносяться в Сент-Луїс та будуть приурочені до Всесвітньої виставки.

На жаль, француз чомусь швидко забув свої слова, які він сказав одразу після завершення Олімпіади 1900 року: «Наше завдання полягає в тому, щоб боротися за чистоту спорту і не допускати жодного альянсу Олімпіад та ярмарків, як би вони не називалися». Ігри в Сент-Луїсі ризикували повторити сумну долю Паризьких. Так і вийшло, недарма ІІ та ІІІ літню Олімпіади називають «Ярмарковими іграми».

Організатори ОІ наступили на ті самі граблі, що й їхні попередники. Вони умудрилися повторити всі ті помилки, яких допустилися французи. Олімпіада пройшла в тіні виставки і знову тривали цілу вічність – майже п’ять місяців. Багато змагань проходили під егідою різних професійних організацій, але незважаючи на це, їхні переможці проголошувалися олімпійськими чемпіонами. Ця Олімпіада стала по суті американською. Поїздка в Сент-Луїс багатьом спортсменам була не по кишені, до того ж російсько-японська війна теж не сприяла морським одіссеям. Подолати всі труднощі та зрештою дістатися в Новий Світ змогли лише 52 атлети з Європи, Австралії та Африки. Це призвело до того, що відразу в 10 видах спорту змагалися лише представники США або ж Канади. Місцева преса теж не сприяла підвищенню ажіотажу навколо Ігор. ЗМІ висвітлювали лише легку атлетику, а іншим видам спорту виділяли кілька рядків, або ж взагалі жодного.

У фокусі 2 

Марафонський фарс

Організацію марафону на ОІ 1900 року важко назвати взірцевою, але це були лише квіточки. Ягідки пішли на Олімпіаді 1904 року в Сент-Луїсі. Події, які відбувалися під час марафону на ІІІ Літніх ОІ – готовий сценарій для Голлівуду, Боллівуду чи Ноллівуду. Можна з впевненістю сказати, що така комедія на Олімпіадах більше не повториться.

В Сент-Луїсі нарешті з’явилися представники африканського континенту. Ними стали південноафриканські марафонці Лен Тау та Ян Машиані. Також в марафоні взяв участь кубинець Фелікс Карвахаль, який вже встиг стати в Сент-Луїсі справжньою знаменитістю. Вдома він працював листоношею, а тому вмів швидко бігати та не мав проблем з витривалістю. І коли він почув про марафон в Сент-Луїсі, то вирішив за будь-яку ціну туди потрапити. Біда була в тому, що за душею він не мав ні песо. Але Фелікс виявився достатньо винахідливим: почав влаштовувати показові забіги та навіть ходив з простягнутою рукою. Зрештою Карвахаль зібрав необхідну суму, проте доїхав лише до Нового Орлеану. В Луїзіані його чи-то обікрали, чи-то він витратив гроші на повій, чи-то просадив їх в казино. Але хіба для кубинського мачо велика проблема без грошей подолати 1100 кілометрів?

Автостопом та пішки він таки досягнув бажаного Сент-Луїсу. В дорозі він часу не гаяв і навіть встиг вивчити кілька англійських слів. Кубинець з’явився на старті буквально за декілька хвилин до початку змагань. Судді одразу висунули Феліксу претензії, стосовно того, що його сорочка та штани не відповідають регламенту. Але Карвахаль і тут не розгубився: він закотив рукава та обрізав штани, зробивши їх схожими на шорти.

В той спекотний день марафонці дуже сильно потерпали від спраги. Єдиними місцями, в яких можна було взяти воду, були водокачка та колодязь, які розташовувалася приблизно за 10 кілометрів від старту. Немає нічого дивного в тому що в бігунів скоро почалися судоми. Вони зупинялися або ж безсило падали на землю. До того ж машини, які проїжджали повз, здіймали цілу хмару пилюки. Марафонці плювалися пилюкою, відхаркували, їх рвало. Вільям Гарсія з Каліфорнії ледь не загинув від отруєння та був доставлений в лікарню з кровотечею, спричиненою пилюкою.

Тривалий час лідером змагань був Карвахаль. Він зовсім не знав траси, а тому запитував дорогу в перехожих. Але коли на його шляху трапилася яблуня, він забув про марафон та почав наминати яблука. Справа в тому, що він був голодний як вовк, адже не мав в роті ні скоринки майже дві доби. Після того, як кубинець підкріпився, він з легкістю випередив конкурентів, які встигли обійти Фелікса, поки він трапезував. Але скоро Карвахалу знову стало не до бігу. Комбінація недозрілих яблук та спеки призвела до чергової вимушеної зупинки. Після того, як кубинцеві трішки полегшало, він ще й вирішив трішки кімарнути. Сон магічно подіяв на нього і Карвахаль знову зумів обігнати пелотон та піднятися на четверте місце.

Першим фінішував американець Фред Лорц. Він удостоївся овації від 2000 вболівальників. Оркестр виконав гімн США, а дочка президента Аліса Рузвельт вручила йому золоту медаль та встигла сфотографуватися з «чемпіоном» на пам’ять. Але потім на стадіон в’їхав офіційний спостерігач, який звинуватив Лорца в шахрайстві. Як виявилося, «чемпіон» повністю вичерпався ще на 15-му кілометрі, аж тут один вболівальник, який їхав на авто за спортсменом, вирішив його підвезти. Через 15 кілометрів напруги марафону не витримала і машина. Тоді Лорц вирішив продовжити бігти, незабаром він випередив лідера Хікса та на короткий період став «чемпіоном». На щастя, справедливість восторжествувала і Томас Хікс здобув заслужену перемогу. Хоча наскільки вона заслужена, судіть самі. Американцеві б не бачити перемоги, як своїх вух якщо б не його потужна група підтримки та допінг.

Тренер Хікса та його товариші, які їхали за марафонцем в автомобілі, забезпечували безперебійне постачання спортсмена водою. І не лише водою. Через тридцять кілометрів він прийняв стрихнін та яєчний білок. Хікс лідирував за явною перевагою, але за кілька кілометрів до фінішу він був повністю знесилений і тому хотів зійти з дистанцій. Проте тренер знову прийшов йому на допомогу: «Я вирішив зробити йому ще одну ін’єкцію стрихніну і дав запити це все ковтком французького коньяку. Після цього він ходою, яка більш-менш нагадувала біг, зрештою закінчив дистанцію», – через багато років зізнався тренер чемпіона Шарль Люка.

Зрозуміло, що набагато більше на перемогу заслужив француз Альберт Корі, який програв Хіксу 6 хвилин, але протягом дистанції не користувався допомогою групи підтримки та не вживав стрихнін. А можливо, олімпійським чемпіоном став би південноафриканець – Лен Тау, на якого в дорозі напала зграя собак, через що він втратив близько години часу. Цей легендарний марафон змогли завершити лише 18 з 32-х учасників.

Олімпійський калейдоскоп

Винахідливий японець

Існує байка про те, що в Сент-Луїсі виступав і японець. Савао Фуні вперше в житті стрибав з жердиною. Він по-своєму трактував головне завдання в цій олімпійській дисципліні. Фуні хотів за будь-яку ціну перебратися через планку. Що в нього зрештою і вийшло. Щоправда, судді були іншої думки. Атлет придбав міцну жердину, запхав її в пісок перед планкою, швидко заліз по ній вгору, а потім перемахнув через планку. Коли судді йому сказали, що він мусить зробити розбіг, то японець пробігся з жердиною, а потім знову повторив свій фокус. Фуні зняли зі змагань, він дуже обурився з цього приводу, заявивши, що до нього придерлися через його азіатське походження. Японська преса теж не упустила нагоди покритикувати підступних янкі.

«Кольоровим» тут не місце

12 та 13 серпня 1904 року увійшли в історію Олімпіад як сумнозвісні «антропологічні дні». Вони були влаштовані для ескімосів, філіппінців, індіанців, пігмеїв та інших «дикунів», щоб порівняти їхні спортивні досягнення з представниками європеоїдної раси. Вони змагалися в бігу, стрибках у висоту, стрільбі з лука, метанні списа. Переможцям, замість золотих медалей вручався американський прапор. Як заявляли організатори виставки – автори цієї «чудової» ідеї, з часом вони планували вручити переможцям «антропологічних ігор» справжні медалі. Але тут їм на заваді чомусь став президент МОК. Ну так, організатори виставки вирішили просто вмити руки: «Моя хата скраю – нічого не знаю».

Очевидно, що коли П’єр почув про «антропологічні дні», він розійшовся не на жарт: «Якого біса ми відродили Ігри? Щоб ці расисти, людиноненависники, плантатори плювали на нас та вводили антропологічні дні? Опльована велика ідея. Опльована Хартія. Світ захоплюється – дочка президента вручає призи. Ідилія. Торжество олімпізму. А насправді – расизм. Олімпіада для білих і антропологічні дні! Як нам не соромно? Як же мені соромно, панове!» На щастя, більше на жодній з Олімпіад не було антропологічних днів.

Відсутність ноги не – проблема

Американець Джордж Ейсер протягом одного дня виграв шість медалей: три золотих (на паралельних брусах, в опорному стрибку та в лазанні по линві), дві срібних (в першості на семи снарядах та на коні), а також бронзу на перекладині. Ці досягнення виглядають ще більш вражаючими, якщо зважити на те, що в Ейсера замість лівої ноги був дерев’яний протез.

Робін Гуд у спідниці

Американка Матильда Гауелл вирізнялася своїм високим зростом. Як показали змагання з лука, вона виявилась на голову вищою за своїх суперниць не лише в прямому, а й в переносному значенні. Мері перемогла в обох індивідуальних змаганнях, які називалися «подвійна колумбійська серія» та «подвійна національна серія». В колумбійській вона привезла срібному призеру 237 очок, а в національній – 201. Своє третє золото Гауелл взяла в командній першості.

Королі легкої атлетики

В королеві спорту американці не знали собі рівнях. Вони взяли 23 медалі найвищої проби з 25 можливих. Зокрема, Арчі Хан встановив феноменальний рекорд в бігу на 200 м – 21,6 с, який протримався аж до Олімпіади 1932 року. Цей видатний атлет виграв ще дві дистанції в Сен-Луїсі на 60 та 100 метрів. Таким чином Мілуокський метеор переміг на всіх спринтерських дистанціях в Сент-Луїсі. Людина-гума Рей Юрі повторив свій паризький золотий хет-трик. Також по три золота взяли Джеймс Лайтбоді та Гаррі Гіллман.

Одним з героїв Олімпіади став уродженець Російської імперії Маєр Прінштайн, який тепер виступав під зірково-смугастим прапором. Він переміг в стрибку в довжину та в потрійному. Ніхто до нього та ніхто після нього не перемагав на Олімпіадах одночасно в двох цих видах легкої атлетики. Особливо приємною для нього стала перемога в стрибках в довжину. Він взяв реванш за прикру поразку в Парижі. Тоді змагання проходи у два дні. Кваліфікаційні результати потім враховувалися у фіналі. Кренцляйн і Прінштайн домовилися, що на другий день в неділю вони не виступатимуть через релігійні вірування. Проте Кренцляйн порушив джентльменську угоду та зумів перевершити суботнє досягнення Маєра на один сантиметр. Прінштайн був неабияк роздратований такою віроломністю суперника і за це навіть вдарив Кренцляйна в обличчя.

Етьєн та Томас, які відкусили два шматки американського пирога

Поліцейський з Монреаля Етьєн Демарто переміг в метанні гирі вагою 56 англійських фунтів, а в легкоатлетичному багатоборстві тріумфував англієць Томас Кілі. Ці спортсмени стали єдиними, які змогли відкусити два ласих шматки від американського пирога, на який перетворилася легка атлетика на ОІ в Сент-Луїсі.

Запливи в ставку

Змагання з плавання проходили в штучному ставку, який був створений на території виставки. Стартували спортсмени з спорудженого нашвидкуруч плоту, який не витримував ваги 6-8 людей. Пліт занурювався настільки глибоко, що ноги плавців опинялися по кісточку у воді. Через це в момент стрибка ступні ковзали і спортсмени буквально падали у воду.

Золотий Антон

Феноменальне досягнення на ІІІ Літній Олімпіаді встановив німець Антон Хейда, який виступав за команду США. Він завоював на змаганнях п’ять золотих та одну срібну медаль в гімнастиці.

Кубинський мушкетер

Однією з найяскравіших зірок Олімпіади в Сент-Луїсі став кубинець Рамон Фонст, який завоював три золоті медалі у фехтуванні на рапірах та шпагах. Він був найвідомішим спортсменом Латинської Америки кінця XIX та початку XX століття. Батько Рамона почав знайомити сина з фехтуванням, як тільки він навчився ходити. Перехожі розповідали, що коли вони йшли повз будинок Фонстів, то звідти майже завжди долинав дзвін клинків. Коли Рамону було дев’ять, його батько зрозумів, що він більше не зможе нічого дати синові, а тому вирішив повезти його в Європу. Після короткого періоду перебування в Італії Фонст приїхав на батьківщину мушкетерів. Тоді йому було лише 11, але виглядав він на усі 16.

Спочатку його наставник Альбер Ая не спішив кидати таланта в горнило турнірної боротьби. А тому, коли він виступив на першості Франції серед любителів, його перемога стала справжньою сенсацією. Коли суперники взнавали скільки років переможцю, їхнє здивування було ще більшим. Багато фехтувальників не могли собі пробачити, як вони могли програти якомусь там шмаркачу. Але з часом Рамон став першою рапірою Франції і тепер суперники ставилися до нього зовсім по-іншому.

У 1900 році на Олімпіаді в Парижі він взяв перше місце в шпазі серед любителів. Також в рамках тих Ігор проходив змішаний турнір серед маестро та любителів. Рамон по дорозі до фіналу переміг багатьох профі. А у вирішальному поєдинку поступився своєму вчителю Альберу Ая. Потім був тріумф в Сент-Луїсі.

Фонста недарма називали колекціонером медалей. За всю свою надзвичайно тривалу кар’єру він завоював 125 медалей та 25 великих призів. На Іграх Центральної Америки та Карибського моря 1930 року він встановив унікальне досягнення. Рамон виграв 25 боїв, не пропустивши жодного уколу. Його тріумфи не обмежувалися лише фехтуванням. Фонст, як справжній кубинець, прекрасно боксував, також він перемагав в Кубку Парижа з велогонок. Проте найбільш вражаючих успіхів він добився в стендовій стрільбі. Без особливих надзусиль він лівою рукою вибивав 100 тарілочок поспіль. Якось один з друзів вирішив пожартувати над ним та заявив: «Та що в тому дивного, що ти так стріляєш лівою, адже ти – шульга. От якби ти правою продемонстрував подібний результат». Рамон не зрозумів жарту, взяв пістолет в праву руку та вибив 100 тарілочок поспіль.

Третій – не зайвий

На Олімпіаді в Сент-Луїсі нарешті почали відзначати трьох кращих спортсменів, а не двох, як на двох попередніх Іграх. Ще однією приємною зміною для переможців стало те, що тепер за І місце вручали золоту, а не срібну медаль.

Наступні Олімпійські ігри повинні були відбутися в Римі, але тут своє вагоме слово сказала природа.

Медальний залік:

Далі буде