Блиск і злидні Олімпійських ігор. Частина VІ. Лондон-1908

Getty Images

Числа та факти

IV Літня Олімпіада в Лондоні проходила з 27 квітня до 31 жовтня 1908 року.
У змаганнях взяли участь 2008 спортсменів (більше, ніж за три попередніх Олімпіади разом взяті).
Усього було розіграно 110 комплектів нагород в 22 видах спорту.
22 країни взяли участь в Олімпіаді.
68 000 глядачів вміщував стадіон Уайт Сіті – головна арена Олімпіади.
У 220 000 фунтів стерлінгів обійшлося організаторам будівництво Уайт Сіті.
710 спортсменів представляли Британську імперію на Іграх в Лондоні (більше, ніж змогли виставити всі країни разом взяті на попередній Олімпіаді).

У фокусі. Побоювання не виправдались

Cтолицею IV Олімпійських ігор повинен був стати Рим. Заявку Вічного міста курував особисто П’єр де Кубертен, який не зміг відмовити Папі Римському Пієві Х та королю Італії Віктору Емануїлу ІІІ. Але раптом італійці зрозуміли, що голого ентузіазму замало для проведенні Ігор. В країні банально не було коштів на організацію такого масштабного заходу. Прем’єр-міністр Італії заявив, що бюджетні гроші слід витратити на вирішення більш важливих проблем, а не на якісь там Ігри.

Остаточно позбавив Рим шансів на проведення Олімпіади Везувій. Від його виверження дуже сильно постраждав Неаполь. Після цього італійцям довелося тугіше затягнути пояси. Перед МОК все реальніше почала вимальовуватися перспектива, що ІV Ігри взагалі не відбудуться. І тут на допомогу П’єру де Кубертену прийшли англійці. Через нестачу часу на підготовку організатори вирішили провести ігри паралельно з франко-британською виставкою.

Для того, щоб врятувати Олімпіаду, французу довелося погодитися з цією ідеєю та забути слова, сказані ним чотири роки тому після ярмаркових Ігор в Сент-Луїсі: «Слід не допускати прив’язок Ігор до великих ярмарок, оскільки тоді щезає філософська цінність Ігор та втрачається їх виховне значення». На щастя, побоювання не виправдались і англійці не перетворили спорт на атракціон при виставці. Ігри пройшли майже ідеально. В 1908 році Туманний Альбіон встановив досить високу планку для організаторів всіх наступних Олімпіад.

У фокусі 2. Переможений забирає все

Марафон на Олімпіаді 1908 року увійшов в історію не лише тим, що атлети вперше пробігли стандартну дистанцію 42 км та 195 метрів. Така новинка була спричинена тим, що англійська принцеса хотіла, щоб її діти могли спостерігати за стартом і тому його місце перенесли в двір королівського замку. Потім відміряли дистанцію від старту до трибуни королеви на стадіоні Уайт Сіті і отримали саме 42 км та 195 метрів. Проте, в першу чергу, лондонський марафон запам’ятався неймовірною драмою, яка трапилася на фініші.

На останній милі дистанції італієць Дорандо Пьєтрі почав наздоганяти південноафриканця Чарльза Хеферона. І тут розпочався перший акт драми. Чарльз взяв келих шампанського в одного вболівальника, сподіваючись в такий спосіб підкріпити свої сили, та, натомість, отримав судоми шлунку і вже не міг на рівних конкурувати з Дорандо. Прискорення забрало в Пьєтрі всі сили, проте він продовжував бігти. До перемоги залишалось кілька сотень метрів та це був далеко не кінець. Драма лише набирала обертів. Замість того, щоб повернути праворуч, Дорандо взяв ліворуч, а потім взагалі хитнувся та безсило впав на землю. Заледве зумівши піднятися, італієць спробував продовжити біг, але не зміг. Він робив декілька спроб встати на ноги, після чого проходив пару метрів, немов п’яний, і знову падав. Його обливали водою, розтирали, кричали в вуха, а вболівальники шаленіли на трибунах. І коли до такого бажаного фінішу залишалося ще якихось жалюгідних 100 метрів на доріжці з’явився конкурент Дорандо американець Джон Хейс.

Почувши наближення суперника, Дорандо невідомо звідки знайшов сили і – о диво! – він побіг!!! Тепер, здавалося, ніщо не завадить йому прикрасити свою шию золотою медаллю та драма тривала. Буквально за кілька метрів до фінішу італієць впав і вже не зміг піднятися. А Хейс стрімко наближався до фінішу. Кожен крок американського марафонця був для Дорандо немов фінальний відлік судді в боксі. Скоро арбітр мав долічити до десяти і на цьому все… Несподівано двоє британців (існує байка, що одним з них був Артур Конан Дойл) поставили італійського героя на ноги і практично попід руки привели до фінішу. Захоплені вболівальники підхопили Пьєтрі на руки, але йому було не до святкувань. Незабаром Дорандо забрала швидка допомога. Через 32 секунди фінішував Хейс і теж потрапив до рук ескулапів.

США подали протест стосовно того, що Дорандо несправедливо переміг, оскільки, скористався сторонньою допомогою. Їхню апеляцію задовільнили: італійця дискваліфікували, а Хейс став чемпіоном марафону.

В той же вечір Лондоном почали ширитися чутки про смерть Пьєтрі. Наступного ранку британські газети вийшли з заголовками: «Гонка століття». А італієць несподівано «воскрес» та навіть отримав з рук королеви Олександри золотий кубок на знак визнання його заслуг. Так Пьєтрі, незважаючи на поразку, здобув моральну перемогу. А Хейс, який став офіційним переможцем, так і не зміг завоювати любові вболівальників.

Проте були і критики Пьєтрі. Вони стверджували, що він приймав стимулятори, що і спричинило такі наслідки на фініші. На це Дорандо заперечував: «Шалена підтримка публіки збила мене з пантелику та підточила нерви, через що я вже не зовсім адекватно оцінював реальність».

Критичні стріли зовсім не зашкодили Пьєтрі. Він став найвідомішим спортсменом світу, на якого раптово полився золотий дощ. Дискваліфікація лише підсилила любов публіки до звичайнісінького чоловіка з добрими очима та елегантними вусами. Ще під час Олімпіади на його користь організували збір коштів, в результаті якого моральний переможець отримав 300 фунтів. Батьківщина теж його не образила. В світі розпочалася справжня Пьєтріманія. Варто було йому з’явитися в театрі, як публіка одразу ж вставала та починала аплодувати. В зовнішності Дорандо художники та карикатуристи бачили втілення благородства та скромності і втілювали це у своїх роботах, на яких непогано заробляли. Американці навіть назвали мелодію Ірвінга Берліна «Дорандо». Фільм про ОІ 1908 року збирав аншлаги в США та Європі в першу чергу завдяки кадрам з марафону.

За кілька місяців після Олімпіади американські багатії вирішили влаштувати реванш між Дорандо та Хейсом. Цей забіг зібрав в Нью-Йорку 12 000 глядачів. Марафонців як боксерів вивели на арену, по якій клубочився сигарний дим. Обоє спортсменів для більшого ефекту були одягнені в ту ж форму, в якій виступали в Лондоні. Щоправда, новий статус італійця підкреслювало те, що на його майці красувалася реклама сигар. Пьєтрі вдалося здійснити вендетту. Він здобув перемогу за явною перевагою. Італійські іммігранти були настільки щасливими, що на радощах вибігли на доріжку та супроводжували свого героя два останніх кола.

Звичайно, олімпійський чемпіон – звучить гордо. Проте саме поразка Пьєтрі зробила з нього справжнього героя. І, очевидно, що в разі перемоги на його долю б не дісталося стільки мідних труб. Завдяки драмі, яка трапилася на фініші марафону 1908 року, багато хто почав бачити в цих змаганнях щось містичне, недоступне простим смертним. Дорандо бігав марафон, а отже був схожим на давньогрецьких героїв, які інколи могли кинути виклик навіть богам. Саме тому Пьєтрі, мабуть, несподівано для самого себе, опинився на вершині спортивного Олімпу.

Скандальна церемонія відкриття

Ця Олімпіада продовжила традицію, започатковану Позачерговими олімпійськими іграми 1906 року. На церемонії відкриття збірні учасників взяли участь в параді зі своїми національними прапорами. Але не обійшлося без кількох скандалів. Організатори хотіли вручити фінам російський стяг (тоді Фінляндія була частиною Російської імперії), але гордий фін відмовився від такого сумнівного задоволення, а тому продефілював взагалі без прапора. Проходячи повз ложу, всі прапороносці піднімали стяги, вітаючи короля Едуарда VII. Це відмовився зробити лише представник збірної США. В такий спосіб він вирішив помститися англійцям за те, що вони «помилково» забули вивішати на стадіоні прапор США, почепивши при цьому стяги Китаю і Японії, які взагалі не брали участі в Іграх. Король дуже розсердився та не захотів вітати невихованих янкі. Від ще більшого конфузу організаторів Олімпіади врятувала королева Олександра, яка сама привітала американців.

Англійці роблять хід конем

Зважаючи на неймовірну чисельність британської збірної, в багатьох видах змагань з господарями конкурувати було нікому. Звичайно, для індивідуальних дисциплін це не мало жодного значення, а от для командних – було справжньою проблемою. Тож організаторам доводилося йти на хитрощі, гідні Одіссея. Так, у турнірі з хокею на траві виступили три збірні. Золото взяла Англія, срібло – Ірландія, а бронзу – Шотландія.

Троє на одного

Під час фінального забігу на 400 метрів троє американців об’єднали свої зусилля, щоб зупинити шотландця Холсуелла. В кваліфікації він встановив новий олімпійський рекорд, а тому янкі відверто його побоювалися. На цій дистанції тоді був лише один поворот, а доріжка не була розмічена, чим і вирішили скористатися американці. Від самого старту Тейлор та Роббінс взяли Холсуелла в «коробочку» та не давали йому вирватися на оперативний простір. В той час Карпентер без надзусиль здобув перемогу.

Звичайно, англійські судді не могли дивитися крізь пальці на таку тактику американців. Вони анулювали результати та призначили додатковий забіг через два дні на розміченій доріжці. Янкі обурилися таким «несправедливим» рішенням арбітрів та відмовилися брати участь в додатковому забігу. В результаті Холсуелл конкурував лише сам з собою та завоював заслужене золото. До речі, хитромудра тактика американців призвела до того, що відтоді забіги на 400 метрів почали відбуватися на розміченій біговій доріжці.

Наші судді – найгуманніші в усьому світі

Незважаючи на випадок, який трапився під час забігу на 400 метрів, англійських суддів на лондонській Олімпіаді важко було назвати найсправедливішими. Їхня об’єктивність часто зникала, особливо в тих випадках, коли хтось насмілювався перемагати британців. Так, французький велосипедист Моріс Шиль виграв гонку на швидкість, залишивши острів’ян без золота. Аж раптом своє вагоме слово сказали «справедливі» судді. Вони анулювали гонку, пояснивши це тим, що Моріс не вклався в ліміт часу, який був вказаний в положенні про змагання. Про існування положення звичайно ж ніхто не знав, за виключенням «об’єктивних» англійських арбітрів.

Служителі Феміди, звичайно ж, не могли впустити нагоди поставити підніжку американцям в змаганнях з перетягування линви. У чвертьфіналі збірна США повинна була змагатися проти команди ліверпульської поліції. Коли янкі побачили, що хитрі боббі прийшли в шипованому взутті, то вмить заявили протест, проте англійська Феміда залишилася сліпою.

Англійська погода

Змагання з водно-моторного спорту на Олімпіаді проходили в Саутгемптоні. На жаль, через кепську погоду шість з дев’яти видів програми довелося відмінити. Глядачів позбавили можливості спостерігати за перегонами, учасники яких розвивали «фантастичну» швидкість 19 миль на годину.

Як можна відмовити жінці, якщо вона до того ж герцогиня?

У вітрильному спорті серед членів судна, яке посіло третє місце в класі «8 метрів», був один додатковий член екіпажу. Як виявилося, цією пасажиркою була власниця яхти – герцогиня Вестмінстерська. Звичайно, організатори Олімпіади не хотіли образити таку поважну особу, а тому не забули про неї на церемонії нагородження. Так пасажирка отримала бронзову медаль Ігор.

Ямайці і не снилось

В Лондоні в 1908 році відбувся перший повноцінний олімпійський футбольний турнір. В ньому взяли участь шість команд, які представляли п’ять країн. У двох попередніх матчах на футбольному полі трапилася справжня злива голів. Англія перемогла Швецію 12:1, а датчани нокаутували Францію ІІ – 9:0. У півфіналі співвітчизники Гамлета декласували основну збірну Галлії – 17:1. В фіналі господарі здолали датчан 2:0. Французи повинні були зіграти з Нідерландами за бронзу, але після того, що з ними зробили вікінги в півфіналі, галли вирішили, що краще повернутися додому.

Мої роки – моє багатство

На цій Олімпіаді дебютував один з найлегендарніших олімпійських чемпіонів – шведський стрілець Оскар Сван. Незважаючи на те, що йому було вже за 60, він переміг в стрільбі по цілі «біжучий олень». Але не він став найстаршим чемпіоном тієї Олімпіади. Його зумів випередити ще один стрілець – ірландець Джошуа Міллнер, який виявився на декілька місяців старшим за Оскара. Шведу вдасться побити рекорд ірландця вже через 4 роки.

Труси позбавили золота

На лондонській Олімпіаді відбувалися стрибки в висоту. Лідирував американець Гаррі Портер із результатом 1 метр 90 сантиметр. На 2 см від нього відставав француз Жорж Андре. В останній спробі галл здолав висоту 1м та 91 см, але… його широкі труси зачепили планку і вона впала. Портер став олімпійським чемпіоном, а Андре отримав лише срібло.

Елліни не вміють метати в грецькому стилі

В рамках Олімпіади-1908 проводилися змагання з метання диска вільним та грецьким стилем. В останньому виді елліни посіли лише п’яте та шосте місця. А в метанні списа тим же стилем греки не зуміли потрапити навіть до чільної шістки.

Мел з великим серцем

У Мелвіна Шепарда була велика мрія – він хотів стати поліцейським. Та на жаль, його забракували лікарі, зіславшись на те, що в нього занадто велике серце. Тоді Мел почав активно займатися легкою атлетикою і в 1908 році став одним з героїв лондонської Олімпіади. Він виборов два золота на дистанціях 800 та 1500 м. На першій з них Мел встановив світовий рекорд, а на другій двічі оновлював олімпійський. Свій третій чемпіонський титул Шепард здобув у складі команди США в змішаній естафеті. В Лондоні він повністю виправдав своє прізвисько «Незрівнянний Мел».

Найвидатніший британський плавець-аматор

Генрі Тейлор рано залишився сиротою. На щастя, в нього був хороший старший брат, який взявся за виховання Генрі. Тейлор навчився плавати в Холлінвудському каналі. Вже у віці семи років він стартував в своїх перших змаганнях, обігнавши в них багатьох здорових дядьків. Тейлор найбільше в житті любив плавати. Він не пропускав жодної водойми. Генрі плавав в каналах, річках, ставках. Коли він працював на бавовняній фабриці, то замість того, щоб їсти під час обідньої перерви, він йшов на канал. І плавав, плавав…

На літній Олімпіаді в 1908 році Генрі виборов три золота, встановивши два світових рекорди – на дистанціях 400 та 1500 метрів вільним стилем. До 2008 року Генрі залишався єдиним британцем, якому вдавалося зробити золотий хет-трик на Олімпіаді. Рівно через 100 років його досягнення повторив велогонщик Кріс Хой. П

Після закінчення кар’єри Генрі відкрив бар, але справи у нього не пішли. Незабаром екс-плавець опинився на фінансовій мілині. Тейлорові, щоб якось звести кінці з кінцями, довелося продати більшість своїх нагород. Найкращий британський плавець втонув в бурхливому життєвому морі. Він помер, не маючи за душею ні пенні.

А Кубертен тут ні до чого

Якщо запитати в пересічного любителя спорту, яку фразу Кубертена він знає, то він або буде знизувати плечима, або скаже: «Головне – не перемога, а участь». Насправді цей афоризм вперше промовив єпископ Етельберт Талбот на службі в соборі Святого Павла, яка відбувалася під час Ігор 19 липня 1908 року.

У 1912 році естафетну Олімпійську паличку в Лондона підхопив Стокгольм.

Медальний залік:

222