Getty Images
Числа та факти
— VII Літні Олімпійські ігри в Антверпені тривали з 14 серпня до 12 вересня 1920 року.
— Незважаючи на те, що VI Ігри в Берліні в 1916 році через зрозумілі причини так і не відбулися, МОК вирішив залишити за ними порядковий номер, а тому Ігри в Антверпені стали VII.
— В Олімпійських іграх взяли участь 2626 спортсменів (з них 65 жінок).
— На Іграх були розіграні 156 комплектів медалей в 22 видах спорту.
— За нагороди Олімпіади змагалися спортсмени з 29 країн.
У фокусі. Герцог плавання
На VII Літній Олімпіаді 1920 року в Антверпені американському плавцю Дюку Каханамоку вдалося зробити те, що ніхто до нього не робив – відстояти свій титул олімпійського чемпіона на дистанції 100 метрів вільним стилем. Це досягнення виглядає ще більш вражаючим, якщо зважити, що від часу його попереднього тріумфу минуло аж 8 років. А для плавання це ціла вічність.
Дюк, мабуть, ніколи б так і не став олімпійським чемпіоном, якщо б не випадковість. За рік до Стокгольмської Олімпіади в Національний олімпійський комітет США прийшов лист від одного з офіцерів ВМС, який проходив службу на Гаваях. В листі повідомлялося про те, що на Гаваях нібито є юнак, який відчуває себе, мов риба в воді, та дасть фору всім американським плавцям. Як не дивно, але чиновники вирішили перевірити достовірність цієї інформації та не пожбурили даного листа в смітник. Через декілька днів корабель, котрий відпливав з Гонолулу, привіз «найшвидшого плавця світу» в Сан-Франциско. І вже перше ж тренування підтвердило слова офіцера. Каханамоку не лише переміг усіх своїх конкурентів, а й підкорив спеціалістів своєю унікальною технікою кроля.
Він робив більш потужні гребкові рухи руками, виконував м’які повороти голови для вдиху, завдяки чому його дихання стало більш ритмічним, узгодженим з кожним гребком руки. А найбільших успіхів Дюк досягнув в роботі ніг. Він добився того, що його рухи стали більш швидкими та не такими розмашистими. На повний круговий рух однієї руки Каханамоку встигав зробити по два удари кожною ногою – це був 4-х ударний кроль, попередник сучасного кролю. Як потім зізнавався Каханамоку таку унікальну техніку він «підглянув» в австралійських плавців, які приїздили в 1910 році на Гаваї для тренувань. Він же її згодом відточив та довів практично до ідеалу.
Дюк народився в 1890 році в Гонолулу неподалік від пляжу Вайкікі, а тому немає нічого дивного, що плавати він навчився чи не швидше, ніж почав ходити. Не меншим захопленням для нього був серфінг. Недарма, незважаючи на всі свої олімпійські успіхи, багато хто знає Каханамоку в першу чергу як одного з «батьків» сучасного серфінгу. 11 серпня 1911 року на місцевих змаганнях в Гаваях Дюк встановив три видатних досягнення. В солоній воді Гонолульскої бухти він проплив 100 ярдів за 55,4 секунди, скинувши зі світового рекорду 4,6 секунди.
Проте злива рекордів тільки розпочиналась. Каханамоку показав кращий час в світі і на 220, і на 50 ярдах. Коли організатори чемпіонату Гаваїв звернулися в аматорський легкоатлетичний союз з проханням затвердити ці рекорди, то чиновники прогнозовано відмовилися це робити. Як якийсь там невідомо хто за тридев’ять земель на Гаваях може ставити світові рекорди, і не один, а три відразу. Вони пояснили гавайцям, що вони б з радістю зафіксували ці рекорди, але на жаль, при всьому бажанні не можуть цього зробити, оскільки техніка, якою користувалися на місцевому чемпіонаті для фіксування часу, виявилася недосконалою, до того ж Дюку допомагали морські течії.
Потім був вже загаданий лист і скоро союзу зрештою довелося визнати рекорди гавайця. Тоді ж з’явилася інформація про те, що Каханамоку не якийсь там просто плавець, а – герцог. («Дюк» в перекладі з англійської означає герцог). Насправді все виявилося не так. Справа в тому, що коли народився батько знаменитого плавця, на Гаваї приїздив принц Альфред, герцог Единбурзький, тому його і назвали Дюк. Потім це ім’я перейшло плавцеві, як старшому сину. Незважаючи на те, що в його жилах не було ні краплі герцогської крові, в плаванні він став не просто герцогом, а справжнім королем.
В травні 1912 року Каханамоку без проблем кваліфікувався на стокгольмську Олімпіаду. Головним фаворитом запливу на дистанції 100 метрів вільним стилем на тих Іграх був світовий рекордсмен світу німець Курт Бретінг. Природно, що Європа нічого не знала про Каханамоку, а тому ніхто не чекав від нього високих результатів. За виключенням членів американської команди, які бачили, що витворяв Дюк у воді. Проте вже перший заплив зробив Дюка кандидатом на перемогу №1. Він побив олімпійський рекорд Чарльза Деніелса. Незважаючи на те, що Каханамоку не знав собі рівних в Стокгольмі, але він міг залишитися не те що без перемоги, а взагалі без медалі.
Американці подумали, що після першої кваліфікації вони вже у фіналі. І тому не з’явилися на півфінальних запливах, які відбулися через кілька годин після чвертьфіналів. Курт Бретінг у своєму півфіналі плив на самоті. Судді вирішили піти на зустріч американцям та призначили додатковий заплив. Для того, щоб хоча б якось покарати роззяв, служителі Феміди вирішили трішки ускладнити завдання. Вони поставили умову, що переможець додаткового півфіналу лише тоді кваліфікується до фіналу, якщо покаже не гірший результат, ніж той, хто прийшов третім в першому півфіналі. Дюк не лише виконав цю додаткову умову, а й повторив світовий рекорд німця.
І ось день фіналу настав. Скоро старт, а Каханамоку знову немає. Лише в останній момент він прибіг. Як виявилося згодом, Дюк проспав. У запливі Каханамоку не дав жодного шансу своїм конкурентам та став олімпійським чемпіоном Стокгольму. Він міг прикрасити свою шию ще одним золотом, але колеги по естафеті 4х200 м підвели. Каханамоку плив на заключному етапі і коли Дюк включився в боротьбу, то вже навіть він не міг відіграти відставання, яке привезли попередники – більше 10 секунд.
Коли Дюк повернувся з Олімпійських ігор, він став героєм для всіх гавайців. «Дюк подарував народу Гаваїв кумира, якого нам не вистарчало з часів падіння монархії», – стверджував його друг Кеннет Браун. Про світову славу Дюка, свідчило і те, що преса, коли писала про нього, досить часто «випікала» жовті качки. Ось приклад однієї з них: «В результаті смертельного поєдинку з триметровим вугрем велетенських розмірів Дюк Каханамоку втратив вказівний палець на лівій руці і тепер його видатній майстерності в плаванні може настати кінець. Плавець боровся з вугрем протягом 7 хвилин, поки не задушив його. Дуже вимучений він ледве дістався до берега, тягнучи за собою цінний трофей», – вішала лапшу на вуха своїх читачів газета «Лонг Біч Пресс» в 1913 році.
Австралійська асоціація плавання запросила Каханамоку до себе, щоб він передав свої секрети підростаючому поколінню. Як зазначали представники Зеленого континенту, приїзд Дюка сприяв фантастичному стрибку інтересу до плавання в країні, що досить швидко позначилося на виступах австралійців на Олімпійських іграх.
На Олімпіаді в Антверпені Каханамоку вже їхав в статусі головного фаворита і повністю виправдав свій статус. Демонструючи при цьому просто феноменальні результати. Чвертьфінал – олімпійський рекорд, півфінал – світовий рекорд, фінал – світовий рекорд.
Але знову ж таки його золото, як і 8 років тому, не обійшлося без сторонніх факторів. Австралієць Вільям Геральд висловив протест, з приводу того, що американець Росс перешкоджав йому плити (зрозуміло, що тоді ніяких відокремлених доріжок не було). Арбітри задовільнили його апеляцію. В повторному фіналі Каханамоку проплив на секунду гірше, аніж в першому, але це не завадило йому підтвердити свій стокгольмський титул. На цьому Дюк не зупинився. В естафеті 4х200 м американська збірна знищила своїх суперників, випередивши срібних призерів австралійців на 21 секунду. Це був черговий світовий рекорд Каханамоку на Олімпіаді-1920. Через чотири роки в Парижі 34-річний Дюк зіштовхнувся з молодим і дуже сильним конкурентом, якому і програв в фіналі. В плаванні настала нова епоха. Епоха Джонні Вайссмюллера.
Незважаючи на поразку в Парижі, те, що Дюк зробив 14 червня 1925 року, перевершило всі його успіхи на Олімпіадах. Того дня в Ньюпорт-Біч перевернувся рибальський човен, в результаті чого 29 людей опинилися у воді. Дюк не розгубився та з допомогою своєї дошки для серфінгу почав рятувати потопаючих. Під час порятунку він діяв так же швидко, як це робив на Олімпіадах: підпливав до рибалок, брав одного з них, плив до берега, а потім миттєво повертався назад. Каханамоку врятував вісім людських життів. Шеф поліції Ньюпорта не приховував свого захоплення Дюком: «Світ ще ніколи не бачив настільки надлюдського та героїчного подвигу». Каханамоку завжди залишався скромним і після своїх геройств встиг втекти та не попався на гачок до папараці. Після цього випадку водні рятувальники взяли на своє озброєння дошки для серфінгу. Каханамоку допомагав готувати збірну США з водного поло до Олімпіади 1932 року, після якої близько 30 років працював шерифом в Гонолулу. Тепер він практично весь свій вільний час присвячував розвитку серфінгу.
Як стверджують самі австралійці, той день, коли Дюк влаштував показові виступи з серфінгу на сіднейському пляжі, можна вважати днем народження цього виду спорту на Зеленому континенті. Також Каханамоку вважається одним з батьків пляжного волейболу. І в цьому немає нічого дивного, адже талановита людина – талановита в усьому.
Олімпійський калейдоскоп
Король говорить
Церемонія відкриття на Олімпійських іграх 1920 року була особливо ефектною, проте вона пройшла при напівпорожніх трибунах, через те, що організатори захотіли здерти з любителів спорту останню сорочку. Ціни явно кусалися. Такі голі трибуни дуже не сподобалися королеві Альберту і він дав вказівку вирішити проблему відвідуваності. Організатори для того, щоб не злити монарха, зробили вхід вільним для інвалідів та школярів, а в суботу на бокові трибуни на халяву запускали всіх бажаючих.
Перша олімпійська клятва
На церемонії відкриття бельгійський ватерполіст та фехтувальник Віктор Буан вперше в історії Ігор виголосив слова олімпійської присяги: «Від імені усіх спортсменів я обіцяю, що ми будемо брати участь в цих Олімпійських іграх, поважаючи і керуючись правилами, за якими вони проводяться, в істинно спортивнім дусі, на славу спорту і в ім’я честі своїх команд».
Віддайте прапор!
Також на цих Іграх дебютував олімпійський прапор, той самий з п’ятьма кільцями. Проте його дебют вийшов трішки змазаним. Після закінчення Олімпіади він десь зник і ніхто не зміг його знайти. Прапор знайшовся аж в 1997 році. Репортер брав інтерв’ю в американського призера Антверпена Хейга Пріста з нагоди його сторічного ювілею. Та між іншим поцікавився: «А ви випадково не знаєте, куди щез Олімпійський прапор після ОІ в Антверпені?» На що довгожитель відповів: «Знаю. Він на дні мого чемодану». Як виявилося, у 1920 році Пріст з подачі Каханамоку виліз на флагшток та вкрав прапор, а потім протягом 77 років зберігав його в себе. Спеціальна церемонія повернення «блудного сина» відбулася під час Олімпійських ігор в Сіднеї.
Пророцтво Буена здійснилося
Як ви мабуть пам’ятаєте, на Олімпіаді в Cтокгольмі Жан Буен заявив: «Якщо я не виграю на найближчих Олімпіадах, то інший француз візьме за мене реванш». Жан не виграв, оскільки в нього більше не було ОІ. Він загинув на фронтах Першої світової війни, однак його слова справдилися. На тій же дистанції в бігу на 5000 м, на якій Жан поступився в Стокгольмі фіну Колехмайнену, Жозеф Гіймо взяв золото, виборовши його знову ж таки в фіна Пааво Нурмі.
Маленька, проте горда Фінляндія
Фінляндія дуже вдало виступила на своїй дебютній Олімпіаді в якості окремої команди, посівши з 15-ма золотими нагородами четверте місце в загальному медальному заліку. Головних успіхів мешканці Суомі добилися в легкій атлетиці, вигравши 9 золотих медалей (стільки ж, скільки й команда США). Саме в Антверпені зійшла зірка Пааво Нурмі. Незважаючи на поразку в бігу на 5000 метрів, стаєр виборов на Іграх три нагороди найвищої проби.
В стрибку до перемоги
Однією з найяскравіших зірок американської збірної на антверпенській Олімпіаді став двадцятирічний Чарльз Педдок, про швидкість бігу якого ходили легенди. Незважаючи на його провальний старт, він потім розвивав фантастичну швидкість, а закінчував забіг фірмовим стрибком, яким рвав фінішну стрічку. Цей ефектний прийом з часом взяли на озброєння багато спринтерів. В Антверпені Педдок взяв два золота: в стометрівці та в естафеті 4х100 м.
Помста – це страва, яку потрібно подавати холодною
Філадельфієць Джек Келлі став дворазовим олімпійським чемпіоном в греблі, здолавши явних фаворитів – англійців. Смак перемоги був для нього особливо солодким, через те що в 1914 році острів’яни не допустили його до участі в Хенлейській королівській регаті. Вони обґрунтували це тим, що він не джентльмен, тому що в молоді роки займався фізичною працею.
5 золотих медалей для Наді
Італійський фехтувальник Недо Наді встановив досягнення на всі часи в історії фехтування. Він з допомогою шаблі, рапіри та шпаги здобув 5 нагород найвищої проби. Для повного щастя йому забракло лише перемоги в особистій першості серед шпажистів.
Норвезький снайпер
Отто Ольсен настріляв з рушниці на 3 золотих та 2 срібних медалі.
В тіні Тур де Франс
Бельгійські вболівальники не бавили своєю увагою велосипедистів. Головною причиною цього був Тур де Франс. Мешканці Антверпена значно більше переймалися виступами співвітчизника Філіппа Тіса. І він не підвів, ставши першим триразовим переможцем Великої петлі.
Нудистка – триразова олімпійська чемпіонка
Американська плавчиха Етельда Бляйбтрой не помітила суперниць на дистанціях 100, 300 метрів вільним стилем і в естафеті 4х100 м. Також на Олімпіаді в Антверпені вона встановила п’ять світових рекордів. А за рік до Ігор Етельду заарештували за те, що вона влаштувала нудистське купання в громадському місці. Бляйбтрой прийшла в басейн і перед запливом насмілилася зняти панчохи, за це її і доставили у відділок. Багато в чому завдяки успіхам Етельди плавчихи з часом змогли оголювати свої нижні кінцівки, не боячись потрапити до рук копів.
А в нас своя Олімпіада!
Казус трапився у вітрильному спорті в класі «Монотип 12 футів». Фінал змагань відбувся не в Бельгії, а в Нідерландах. Як потім пояснювали голландці: «А для чого нам було до вас пертися, якщо в змаганнях брали участь лише два наших судна».
Останні Ігри Оскара Свана
В Антверпені легендарному стрілку вже було 72 роки, що не завадило йому взяти срібло. Оскар і досі залишається найстаршим призером в історії Олімпіад. Можливо, він би і побив свій рекорд в Парижі, але здоров’я підвело і він залишився вдома. Окрім своїх стрілецьких вмінь, він не менше прославився своїми дивацтвами. Оскар нікому не дозволяв торкатися до своєї гвинтівки, ходив з довгим волоссям та толстовською бородою, а стріляв завжди в незмінному дрес-коді – довгому чорному пальто та капелюсі. Він ніколи не погоджувався з тим, що головне не перемога, а участь. Тому в його колекції нагород можна було побачити лише золоті медалі, всі інші він або ж викидав, або ж дарував першому зустрічному.
Далі буде.
Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)
Источник: Sportarena.com
Рейтинг записи:
| # | букмекер | описание | бонус | оценка | сайт |
| 1 |
| обзор | 10 000₴ + 300 FS | РЕГИСТРАЦИЯ |
