Кривдити людей можна по-всякому. Але ніякий голкіпер не стерпить образи, якщо його назвати справжнім англійським воротарем. Стереотипи завжди були важливою частиною світогляду людини. Їм завжди довіряють частіше, ніж власним очам та враженням.

Коли лунає словосполучення «англійський воротар», то в голові відразу виникають спогади про Девіда Сімена проти Бразилії, Найджела Мартіна проти Румунії, Девіда Джеймса проти Франції, Скотта Карсона проти Хорватії, Роба Гріна проти США та Джо Харта проти Ісландії. Гарне використання стереотипів може призвести до вмілого маніпулювання. Мануель Нойєр може робити що завгодно, але все одно буде вважатись найкращим голкіпером світу. За останні 20 років у Італії є тільки один воротар, але італійську школу вважають провідною. Що вже говорити про Ікера Касільяса, який вже не знає, що треба зробити, аби його перестали вважати сильним воротарем.

Читайте также актуальный и свежие новости футбола на портале о спорте sportarena.com

У Жозепа Гвардіоли навряд чи були якісь упередження щодо англійських воротарів та особисто Джо Харта, але новий сезон у воротах Манчестер Сіті розпочав Віллі Кабальєро.

Чому? Це питання не дає спокою англійській громадськості вже другий день. Але є один, на перший погляд, дрібний момент у всій цій ситуації. Рішення Гвардіоли намагаються не зрозуміти, а пояснити.

Різниця між цими нібито суміжними поняттями у тому, що при намаганні пояснити це рішення більше підтримують та погоджуються, ніж при намаганні просто зрозуміти. Англія – не Німеччина, тут Пеп Гвардіола все ще геній та творець сучасного правильного футболу. А тому його рішення не можуть бути неправильними.

«Я дуже поважаю Джо, – сказав Гвардіола після перемоги своєї команди над Сандерлендом у першому турі Прем’єр-ліги. – Я знаю, наскільки гарний він воротар, але я вибрав Віллі. Врешті-решт, я працюю з командою та будую її за своїм баченням. Мені потрібен командний дух. Справа не у тактиці чи ще у чомусь».

Ще у суботу зранку англійські газети написали, що з Сандерлендом зіграє не Харт, а Кабальєро. Всезнайки-таблоїди відразу почали продавати Харта кудись (називався Евертон) та купувати до Ман Сіті Марка-Андре тер Штегена. Висновок відразу було зроблено: Гвардіола не бачить Харта основним воротарем, бо той погано грає ногами. Легка загадка для тих, хто любить усе пояснювати.

Проте кілька років тому Мануель Пеллегріні запросив свого давнього знайомого Кабальєро саме через ті ж причини – Харт не дуже добре грає ногами. Але і тренерський штаб Пеллегріні, і у збірній Англії багато працювали над тим, щоб розвинути ці уміння. Харт покращив гру ногами та легко виграв боротьбу за місце у складі.

Безперечно рівень технічних можливостей гравців для Гвардіоли та Пеллегріні різний. Як у тренера зі справжньою атакувальною ментальністю, схеми каталонця вимагають постійних передач на воротаря. Інакше атакувати просто не можна. «Думаю, Сандерленд намагався грати з високим пресингом, а Віллі на значно більшій кількості тренувань був, ніж Джо. Ми багато працювали над контролем м’яча».

Знову ж таки для Гвардіоли важливо, щоб воротар вмів швидко віддати передачу на найближчого гравця, ніж відбивати удари. «Це не означає, що Джо не може робити цього. Але на сьогодні причина була саме такою».

Але хіба Харт не міг би робити такі передачі ногами, як це робив Кабальєро у грі з Сандерлендом?

Коли треба не просто пояснювати це рішення, але й намагатись його зрозуміти, то на перший план виходять зовсім інші речі. Потрібно відкидати той факт, що Гвардіола безперечний геній, який ніколи не помиляється та приймає тільки чіткі виваженні рішення. Англійці найперші, хто любить стереотипи. Для них Гвардіола – такий. Хоча кар’єра в Баварії створює зовсім іншого.

Кожна історія має свого героя і ворога цього героя. Але у інший історії, чи навіть по-новому розказаній тій же історії герой та ворог можуть помінятись місцями. За часів роботи з Барселоною Гвардіола найчастіше сперечався з Жозе Моурінью. Тут навіть двічі думати не треба, аби назвати героя та ворога. Проте Жозеп в жодному разі не добрий та милий персонаж коміксів, що завжди рятує свій вигаданий світ.

Конфліктів з гравцями та представниками клубів у Гвардіоли було вдосталь. Навіть не треба запитувати німців, а просто згадати Яя Туре чи Златана Ібрахімовіча у Барселоні. Вони не були поганими гравцями чи випадали з командної гри, просто чомусь не підходили Гвардіолі.

Гвардіола – ексцентричний, незважаючи на те, чи вважати його генієм чи ні. Така особливість дозволяє приймати йому неординарні рішення, які можуть не тільки мати вигляд не зовсім логічних, але й бути не завжди правильними. Зрештою, якщо відкинути стереотипи, то чому Гвардіола не може мати упереджень щодо Харта?

Сам каталонець щодо ролі Харта в команди використовує «поки що». Але зрештою ця ситуація може перерости у дещо інше. Насправді Харт може залишити Ман Сіті не через те, що він поганий воротар, а через незрозумілі відносини з головним тренером.