Гросмейстер Сімен Аґдестейн свого часу грав за збірну Норвегії у футбол та навіть забив за неї гол, до того ж у ворота не якогось там аутсайдера, а самої Скуадри адзурри. Проте прославився він, в першу чергу, завдяки своєму найкращому учневі – Магнусу Карлсену. Вони зустрілися, коли хлопцеві було десять. Вже через рік занять під керівництвом Сімена Магнус зробив фантастичний стрибок у рівні своєї гри. Карлсен жив шахами: він грав в усіх турнірах та поглинув неймовірну кількість книг. Сімен розповідав, що ввечері він міг дати хлопцеві почитати про якийсь дебютний варіант, а вже наступного дня він з легкістю його розігрував. Першою книгою, яку проштудіював Карлсен, стала ґрунтовна праця найкращого скандинавського шахіста в історії до Карлсена – «Знайди план» Бента Ларсена. Аґдестейн правильно побудував свої заняття, максимально довго не підпускаючи свого учня до комп’ютера. Лише після того, як Магнус добре опанував дебюти, наставник підключив до тренувального процесу Fritz та Rybka.
В 11-річному віці Карлсен поділив 1-2-е місця на юнацькому чемпіонаті Норвегії серед 18-річних. На чемпіонаті світу серед своїх однолітків він лише за додатковими показниками поступився росіянину Яну Непомнящєму. Першим серйозним турніром, на якому Карлсен гучно заявив про себе, став «Politiken Cup-2003» у Копенгагені. На цьому турнірі дуже хороший призовий фонд, який свого часу спокушав навіть таких знаменитостей, як Смислов та Корчной. Магнус ледь не опинився в одному ряду з такими знаменитостями, він лише на одне очко відстав від переможця Крішнана Сашикірана. Організатори інших знакових турнірів теж помітили Карлсена, і тепер норвежець не мав відбою від пропозицій зіграти в якісних змаганнях. Однак в такому юному віці рівень гри Магнуса змінювався так само часто, як і погода в Норвегії.
На чемпіонаті Європи серед 14-річних Магнус з 6,5 очками з 7 можливих впевнено лідирував. Проте в наступних двох партіях він отримав два бублики. Завдяки такому «фінішному спурту» Карлсен відкотився на третє місце. Прекрасний старт вдався норвежцю і на чемпіонаті світу в Халкідікі, де він набрав 3,5 очки з 4 можливих. Проте, знову ж таки, Магнус не витримав напруги турнірної боротьби. Він підчепив якийсь вірус та закінчував турнір з майже 40-градусною температурою. Як наслідок, йому довелося задовольнитися поділом 9-13-го місць. В таких проколах Карлсена не було нічого дивного, оскільки у 2003 році він зіграв близько 150 партій. Дитячий організм просто не потягнув таких неймовірних навантажень. Звичайно ж, той рік не можна назвати невдалим для Магнуса: він став міжнародним майстром та підняв свій рейтинг до 2450, чудові досягнення для 13-річного хлопця.
Невдовзі Аґдестейн зрозумів, що дав Карлсену все що міг, а тому почав шукати для вундеркінда нового наставника. Спочатку Сімен намагався вийти на контакт з Гаррі Каспаровим, проте той відмовив. Тоді тренер знайшовся в сусідній Данії – Петер Хейне Нільсен. Він давно звернув увагу на Магнуса та якось заявив: «Світ не знав таланта подібного масштабу з часів Фішера, до того ж в настільки юному віці він не поступається за потенціалом ні Карпову, ні Каспарову». Нільсен тоді також співпрацював з Анандом, інколи він теж залучав норвежця до підготовки «мадраського тигра» до важливих турнірів, наприклад, до матчу за звання чемпіона світу з Крамником у 2008 році. Звичайно ж, це дуже допомогло Магнусу в його подальших надважливих баталіях, адже він вже чудово знав, як слід готуватися до ключових ігор.
Робота з Нільсеном миттєво принесла результат. В Магнуса суттєво розширився дебютний репертуар. Також він нарешті розпрощався з староіндійським захистом, в якому в нього завжди виникали труднощі.
Новий 2004 рік розпочався для норвежця на супертурнірі в Вейк-ан-Зеє. Магнус брав участь в турнірі С, де розгромив всіх суперників, набравши 10,5 очків з 13 можливих. Він аж на 1,5 очка перевиконав гросмейстерську норму. Відомий тренер Аршак Петросян, спостерігаючи за грою Магнуса на цьому турнірі, був вражений грою 13-річного хлопця та навіть цілком серйозно попередив свого підопічного – угорського гросмейстера Петера Леко: «Ось твій майбутній конкурент, придивись уважніше до його стилю. Він вже надзвичайно сильно веде позиційну гру, до того ж завжди правильно ставить фігури, а це унікальна якість для такого юного віку».
Після нідерландського тріумфу гросмейстер Любомир Кавалек охрестив Карлсена шаховим Моцартом, а Євген Бебчук, якого важко було чимось здивувати, заявив: «Я знайомий з творчістю майже усіх знаменитих гросмейстерів і я стверджую, що ніхто з них в 13 років не грав настільки потужно».
Карлсен не думав зупинятися на досягнутому. Він мріяв про те, що колись зможе піднятися на шаховий Олімп. Тепер Магнус настільки повірив в себе, що вирішив кинути виклик суперникам зовсім іншого рівня, ніж тим, які брали участь в турнірі С. Карлсен взяв участь в престижному російському «Аерофлот-опен». Природно, що Магнус опинився у центрі уваги багатьох ЗМІ, популярність норвежця збільшувало і те, що в Росії його почали називати Малюком, провівши аналогію з його прізвищем та відомим героєм Астрід Ліндгрен. Турнір для Магнуса розпочався кепсько. У першій партії він заліз в цейтнот, де проґавив нескладний удар, після чого був змушений капітулювати. Однак така невдача не заламала юнака. Він вже тоді показав, що йому набагато більше пасує прізвисько Вікінг, аніж Малюк. Карлсен видав серію з трьох перемог поспіль. Після того як Магнус вже на 19-му ході нокаутував Сергія Долматова, знаменитий тренер Каспарова Олександр Нікітін не міг приховати свого захоплення грою норвежця. Він ніс копію бланку партії Карлсен–Долматов як безцінний раритет та постійно вигукував: «Це гра генія». На «Аерофлот-опен» норвежець вдруге виконав гросмейстерську норму.
Наступною зупинкою генія став Рейк’явік. В Ісландії він не показав нічого особливого. Проте там відбулася його перша історична зустріч з Великим і Жахливим Каспаровим. Гаррі однією лівою переміг норвежця в бліці, а ось в рапіді він ледве не залишився біля розбитого корита. В першій партії Каспаров нашвидкуруч розіграв дебют, після чого опинився на краю прірви. Лише ціною неймовірних зусиль Каспарову вдалося вирватися з смертельного захвату Вікінга. До другої партії Гаррі підійшов набагато відповідальніше та впевнено переміг. Незважаючи на поразку, ця зустріч мала важливі наслідки для усієї подальшої кар’єри Магнуса. Каспаров запам’ятав хлопця і, коли пішов на пенсію, вирішив передати свої сакральні знання саме норвежцю.
У віці 13 років 4 місяців та 27 днів Магнус виконав гросмейстерську норму. Тоді лише Сергію Карякіну вдалося швидше за нього досягнути настільки високої планки. Нашому екс-співвітчизнику для цього знадобилися 12 років та 211 днів. Невдовзі Магнусу вдалося вирішити одну з головних своїх проблем. Участь в шахових турнірах потребувала значних витрат. І тому всі заощадження родини Карлсенів досить швидко почали танути. Батькам навіть довелося здати в оренду будинок та продати автомобіль. На щастя, в 2003 році «Microsoft» вирішив взяти під свою опіку Магнуса. Через 11 років Карлсен «віддячив» Біллу Гейтсу за його доброту, вже на 9-му ході поставивши мат одному з найбагатших людей світу. Згодом у Вікінга також з’явився особистий менеджер – ним став брат першого тренера Сімена Аґдестейна, Аспен. Саме йому багато в чому Магнус завдячує тим, що тепер він перетворився на бренд.
Починаючи з 2005 року, Карлсен почав набагато краще налаштовуватися на боротьбу. Раніше біля Магнуса часто стояли цілі батареї різних напоїв та гори фастфуду. Починаючи з Вейк-ан-Зеє-2005 він брав з собою лише воду. Спочатку це не дуже йому допомагало, оскільки тоді Карлсен потрапив в чорну смугу. Переломним для нього став Кубок світу в Ханти-Мансійську, в якому він стартував напередодні свого 15-річчя. Там Магнус по-справжньому увірвався в світову шахову еліту і більше ніколи з неї не випадав. «Відкриттям Кубка світу став Карлсен. Його вирізняє класична постановка партії, він грамотно веде гру та чудово рахує. Звичайно, в силу віку він інколи намагається ставити суперникам дитячі пастки, але це буває дуже рідко. Останні два роки його нещадно били в різних турнірах. В Ханти-Мансійську він показав, що тепер сам буде бити», – зазначив досвідчений гросмейстер Віорел Бологан. Також при підготовці до турніру Магнус суттєво підтягнув дебют. «Видно, що він ретельно працює над початками, так що навіть провідні гросмейстери не знають, що з ним зіграти!» – захоплювався грою Карлсена Михайло Гуревич.
Десяте місце на Кубку світу дозволило Вікінгу у 15-річному віці взяти участь в претендентському циклі. До нього це вдавалося лише Роберту Фішеру. В березні 2006 року Магнус виграв престижний бліц-турнір, а навесні він потрапив в десятку топ-гравців світу в голосуванні на «Шаховий Оскар». На початку 2009 року Каспаров запропонував свої послуги Магнусу. Гаррі не лише передав на озброєння Вікінгу власні смертельні дебютні заготовки, а й дав чимало цінних порад стосовно того, що слід робити для того, щоб зійти на шаховий трон. Невидима рука Каспарова допомогла Карлсену стати практично непереможним. В 2009 році на турнірі в Нанкіні Магнус вибив нереальні 8 очок з 10 можливих. Срібний призер Топалов, вражений виступом Вікінга, зазначив: «Я переміг серед людей, а Карлсен просто з іншої планети».
Згодом у віці 19 років та одного місяця норвежець став першим в рейтингу; таким чином він майже на два роки перевершив досягнення свого тренера. Карлсен до пори, до часу вважався клієнтом Крамника. Проте ефект Каспарова миттєво перевернув все з ніг на голову. Після своєї поразки від норвежця в Вейк-ан-Зеє Володимир заявив: «Не виключено, що в шахах з’явився свій Федерер. Мабуть, Карлсен скоро почне домінувати в усіх турнірах».
Сам Магнус не дуже любить, коли його порівнюють з швейцарським тенісистом чи Ліонелем Мессі. «Якщо і проводити якісь паралелі, то мене можна порівняти з Рафаелем Надалем. Як і я, він не форсує події, а постійно нагнітає напругу: ганяє суперника по кутах та дістає важкі м’ячі. Рафаель перемагає не за рахунок якихось дивовижних ударів, а завдяки наполегливості. Для нього, так само, як і для мене, найважливішим є здійснювати якомога менше помилок», – зауважив Магнус. У тому ж 2009 році Карлсен стає чемпіоном світу в бліці. Його перевага над пелотоном виглядала вражаючою: норвежець привіз «срібному» Ананду 3 очки, а «бронзовому» Карякіну 6.
Він небезпідставно вважався головним фаворитом матчів претендентів-2011, проте Магнус відмовився брати в них участь.
«Теперішня система є недостатньо сучасною та справедливою. Я б виділив наступні її недоліки: занадто велика тривалість (чемпіонський цикл розтягнутий на 5 років: з 2008-го по 2012-го), внесення змін в його регламент вже після старту розіграшу, заплутані критерії вираховування рейтингу, а також формат кандидатського турніру, який передбачає виступ в трьох матчах поспіль, що не дає змоги як слід підготуватися до найважливіших поєдинків та не сприяє збереженню оптимальної боротьби по ходу боротьби за титул. Також я не можу зрозуміти, чому чемпіон автоматично отримує право вступити в боротьбу за титул з фіналу. Це – абсурд. Уявіть собі, що чемпіон світу з футболу 2010 року отримує право розпочати свій шлях на наступному мундіалі з фіналу», – пояснив причини свого рішення Магнус. Після цього самовідводу Карлсена знову почали порівнювати з Фішером, який колись теж пропускав кілька циклів боротьби за корону, пояснюючи це змовою радянських шахістів, які нібито завжди працювали однією командою, допомагаючи потрібному претенденту вийти на матч за титул.
Магнус продовжував домінувати в шахах. Його чемпіонство видавалося питанням часу. В 2013 році Вікінг закопав сокиру війни та взяв участь в лондонському турнірі претендентів. Він став одним з найдраматичніших в кар’єрі норвежця та довів, що в залізного Магнуса теж є нерви. За три тури до фінішу Карлсен досить впевнено лідирував і тут на сцену вийшов один найгеніальніших шахістів в історії – Василь Іванчук. Наш земляк до того моменту вже ні на що не претендував, проте на партію з норвежцем він налаштувався, як на останній бій. Іванчуку вдалося повісити Магнусу першого бублика. Ця поразка дуже рознервувала норвежця. Він увірвався на прес-конференцію та з люті копнув сміттєве відро. Карлсен прекрасно розумів, що ця поразка може коштувати йому путівки на чемпіонський матч з Анандом, адже Крамник завдяки перемозі над Ароняном обскакав норвежця.
В передостанньому турі Магнусу довелося на замовлення перемагати чорними Раджабова, з чим він блискуче впорався. Росіянин зіграв внічию з Гельфандом. Таким чином перед заключним туром Карлсен та Крамник підійшли ніздря в ніздрю. Вікінга підвели нерви та він потрапив в такий рідкісний для себе цейтнот, в якому допустив фатальну помилку та поступився Свідлеру. Тепер у Магнуса вся надія залишалася на Василя Іванчука, який мав білими пробити захист Крамника. Каїсса (богиня і покровителька шахів) всміхнулася Магнусу і українець здолав росіянина. За додатковим показником – кількістю перемог – Карлсен випередив Крамника.
Коли норвежець усвідомив, що він виборов право на те, щоб схрестити шпаги з Анандом, то безсило повис на перилах. Момент тріумфу зафіксував фотограф Мортен Ракке. Ця світлина миттєво облетіла весь світ.
«Останні три партії турніру претендентів були надзвичайно важкими, я жахливо втомився, ситуація вийшла з-під контролю і могло статися все що завгодно. Я хочу подякувати Іванчуку за те, що він з Крамником грав на перемогу».
В матчі за титул старіючий «мадраський тигр» не мав жодних шансів в боротьбі з Вікінгом. Магнус став новим шаховим королем. Норвежці гучно відсвяткували перемогу Магнуса та навіть на радощах кинули його в басейн.
Напередодні матчу з Карякіним Карслену явно не загрожувала смерть від скромності. Він говорив, що не боїться росіянина, та не приховував задоволення, що йому вдалося уникнути зустрічі з Каруаною чи Ароняном. Така самозаспокоєність ледь не коштувала Магнусу титулу. Карлсен чомусь забув, що творив Сергій на шляху до матчу з норвежцем. Якимось дивом Карякін кваліфікувався на турнір претендентів, витягнувши мертві протистояння з Ельяновим та Свідлером. А на самому турнірі претендентів Карякін обскакав всю шахову еліту. Особливо яскравою вийшла фінальна крапка, яку поставив Сергій у вирішальній партії з Каруаною: жертва тури помножила на нуль сподівання американського гросмейстера поборотися за шахову корону.
Перші дві партії матчу Карлсен-Карякін пройшли достатньо буденно. Їх можна було порекомендувати в якості чудового засобу від безсоння. А ось в третій та четвертій партіях Магнус отримував свої позиції, з яких він як правило витискає перемоги. Однак найшла коса на камінь. Найкраща атака зіштовхнулася з топ-захистом. Карякін часто знаходив єдині ходи, які дозволяли йому нейтралізувати всі удари Вікінга. У п’ятій партії для Карлсена пролунав перший дзвіночок: росіянин мав деяку перевагу. Проте Магнус чомусь його не почув. По мірі того як множилися нічиї, звичайна впевненість Карлсена почала випаровуватись. У восьмій партії Карлсен забув, що в партії може бути три результати, а не два. Він настільки захопився атакою, що пропустив смертельну контратаку Карякіна, який несподівано для всіх вийшов вперед. Ця поразка явно вибила норвежця з колії й він зірвався на прес-конференції, втомившись чекати суперника він просто втік з неї. В наступній партії Карлсен був дуже близький до — 2, після чого йому навряд чи вийшло б вийти сухим з води. Проте близькість кінця допомогла Вікінгу проявити свої найкращі якості та вирвати нічию.
В десятій партії Магнус відновив паритет в матчі, зробивши те, що він найбільше любить в шахах: «Я отримую неймовірне задоволення, якщо бачу як суперник страждає від того, що я його перехитрив. Якщо я програю, не важливо, де і кому, то мені одразу хочеться помститися та якомога болючіше – розгромити його в наступній партії. Шахи – це не розвага, це війна». Магнус отримав свою позицію в 10-й партії та зрештою пробив броню Карякіна. Дві заключних гри закінчились безбарвними нічиїми. Карлсена усі критикували за те, що в останній партії білими він навіть не намагався зіграти на перемогу. Навіть норвезькі ЗМІ скинули Магнуса з Олімпу та заговорили, що він боїться власної тіні. Деякі аналітики відзначали, що таке рішення Карлсена виглядає достатньо дивним, зважаючи на те, що в рапіді, на якому й мав визначитися чемпіон, у Карякіна та Карлсена в особистих протистояннях абсолютний паритет.
Однак тай-брейк заткнув роти критикам. Карякін-Акела промахнувся, а Магнус довів, що корона зараз прикрашає найдостойнішу голову. Сергій чомусь так і не зміг переключитися з класичного контролю на рапід, а тому в кожній партії потрапляв в цейтнот. Гру ж Магнуса на тай-брейку можна назвати практично ідеальною. А останній хід – жертва ферзя, після якої Карякін отримував мат в один хід, стала ефектною вишенькою на торті, який сам собі спік Магнус на власне день народження.
Гаррі Каспаров так відреагував на перемогу Вікінга: «Його недостатня готовність розізлила Каїссу, проте не настільки, щоб вона кинулася в обійми Карякіна з його непоказною грою». Карлсен довів, що чутки про смерть короля були дещо перебільшені, та найсильніший шахіст світу, як і раніше, живе в Осло, а не в Москві.
Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)
Источник: Sportarena.com