Sportarena

Кореспондент Sport Arena ділиться враженнями після переїзду жіночого Євробаскету-2017 до Праги.

У великому місті ніхто нікого не знає, тому нікому не довіряє. Перше, що кинулось в очі на арені О2, де відбуваються ігри фінального раунду Євробаксету – турнікети для сканування кишень та рюкзаків. І без метро, великої кількості людей та туристів з різних частин світу та інших атрибутів великих міст цього було досить, аби зрозуміти, що турнір переїхав кудись туди, де є щось важливе.

За кілька днів перебування у Градеці Краловому можна було звикнути до якоїсь сімейної домашньої атмосфері. Збірна України жила в готелі за три хвилини прогулянки від спорткомплексу. По дорозі ледь не на кожну гру можна було зустріти когось з команди. І не тільки це стосується українок, багато хто ходив пішки та гуляв по місту поряд з іншими живими людьми.

У маленьких містах довіряють не тільки своїм, але й чужакам. Хоча поряд з ареною вартували поліцейські у повному обмундируванні і з пальцями, які постійно були на гачках автоматів, заходити на арену можна було без усіх цих пискливих штук та знятих ременів.

Частина турніру у Градеці робила Євробаскет домашньою та приємною подією з якоюсь особливою атмосферою добродушності.

Звичайно, й у Празі вистачає бордів та плакатів з місцевою найкращою баскетболісткою Катаржиною Ельготовою, яке запрошує відвідати турнір. Проте відсоток кількості учасників турніру з усіх жителів міста був не таким великим.

Проте у великому місті та на більшій арені й сам турнір стає набагато більш масштабною подією. «Це вже щось схоже на Євробаскет», – можна було сказати, зайшовши на майданчики О2. Розраховані на 17 тисяч глядачів трибуни, великі екрани, багато місця для журналістів та довгі коридори.

Знадвору цей спорткомплекс не справляє ніякого враження, просто купол, який цілком міг бути критою стоянкою для автомобілів сусіднього торгово-офісного центру. Проте за час турніру у Чехії стало зрозуміло, що навіть нові найсучасніші спортивні майданчики в країні не такого типу, якій легко побачити з космосу.

Інша річ всередині. Після провінційного Градеця розпочався справді великий турнір.

Аби заповнити Зимовий палац на першому етапі, зі шкіл міста звозили дітей, які вболівали за різні команди. Виключенням з правил були тільки ігри Чехії, на які збиралась повна арена. У цьому плані варто жалкувати, що господарі рано залишили змагання, адже 17 тисяч у Празі зробили турнір ще більш помітним.

Проте вечірні ігри 1/4 фіналу зібрали досить велику кількість глядачів на трибунах. Квитки продавались не на одну гру чи на увесь день, а на дві. В денний сеанс було трохи менше людей, хоча від турків у будь-якій країні Європи не втекти, вони агресивно вболівали за свою команду зо три чверті.

Найбільше було французьких вболівальників, які зайняли майже цілий сектор, розмалювали обличчя та активно підтримували команду протягом усього часу гри проти Словаччини. Розпочали вони це робити ще у грі Іспанія – Латвія, квиток на гру їх команди дозволяв побувати й на попередній по графіку грі.

Французькі вболівальники робили турнір спортивною подією, а не чимось камерним чи андеграундом, на який ніхто не ходить.

Ще одним важливим моментом плей-оф повинна бути інтрига матчів на виліт. Проте перехідні ігри попереднього раунду вийшли набагато більш захоплюючими та в першу чергу конкурентними.

Ігри 1/4 фіналу подарували несподівані результати. Бельгія добре провела усі матчі групового етапу, але все одно фаворитом матчу залишалась Італія. Не завжди ігри в групі можуть бути показовими, адже турнір відбувається у закритий системі чотирьох команди, рівень яких не завжди легко можна оцінити.

Бельгія дуже потужно провела гру проти сильної Італії, жодного разу не залишаючи сумнівів у своїй загальній перемозі. Бельгія вже стала справжнім відкриттям цього Євробаскету, перемігши спочатку Росію, а тепер ще й Італію. Рішучість лідерів команди Меестаг та Меерсман, задумливість бельгійських журналістів у футболках з написами Бельгійські кішки дає можливість допускати про те, що півфінал та потрапляння на чемпіонат світу наступного року далеко не кінець амбіцій команди. Нехай попереду Іспанія власною персоною.

Іспанки знову здобули упевнену перемогу, зігравши з великим запасом та не на всі 100% можливостей. Латвія у минулому матчі зуміла обіграти Сербію, втративши на початку гри свою зірку Еліну Бабкіну. Проте в грі з таким грізним суперником латвійки не мали жодних шансів.

Можливо, навіть більшим здивуванням, ніж перемога Бельгії над Італією, став упевнений тріумф Греції в матчі з Туреччиною. Знову ж таки, нехай в самій перемозі аутсайдера немає нічого дивного, але от настільки впевнений розгром… От якраз емоційній команді типу Туреччини дуже завадила відсутність конкурентних ігор. Адже ще в суботу вона забезпечила собі вихід до плей-оф, потім зіграла напівтовариську гру з Білоруссю та не змогла емоційно підготуватись до гри з Грецією, яка за той час провела дві гри на виліт.

Дивна все ж таки система проведення змагань цього Євробаскету. Чомусь завжди треба намагатись придумати велосипед, хоча є легкий спосіб змагань на 16 команд.

Завершувала програму змагань чвертьфіналів гра, в якій усі свої амбіції, клас та величезне бажання перемагати мала показати збірна України. Проте вона програла свій найважливішій матч турніру Словаччині, яка тепер планувала боротись з Францією.

Але це було марною справою. Французька команда від першої хвилини гри запропонувала супернику настільки високий темп, що у того не було жодного шансу. Зюзана Жиркова в грі проти України набрала 31 очко, дуже добре вела гру команди та влучно кидала. Француженки так заганяли її в захисті, що у 36-річної баскетболістки не було навіть сил зробити якийсь кидок, не те, щоб влучити.

Зрештою, за всю гру вона не набрала жодного очка, та й уся Словаччина ледве дійшла до позначки 40, втративши усі шанси на перемогу ще в другій чверті. Швидкість, клас гравців та довжина лави запасних – це були команди зовсім різного рівня.

Під час гри виникало відразу два запитання щодо команди Володимира Холопова. Як би вона виглядала на фоні француженок? Швидше за все, десь так само. Україна теж не може похвалитись довжиною ротації та вмілою підстраховкою. Негативною для українок була б відповідь, чи змогла б вони так само зіграти проти Словаччини, як Франція. Щоб грати як Франція, треба бути Францією. У цьому випадку точно.

І нехай би Україна програла Франції та не змогла б поборотись за медалі, проте планом Б було потрапляння на чемпіонат світу, за що можна було боротись навіть після поразки в 1/4 фіналу. Але свій головний матч Україна програла раніше.

На жаль, наша збірна не приймає більше участі у цьому турнірі, який насправді перетворюється на масштабне свято. Чемпіонат Європи, як-не-як.


Sport Arena запустила блоги. Общайтесь, обсуждайте, спорьте.

Источник: Sportarena.com

Или аккаунт Sportarena
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?