Україна не має права на помилку. І справа не лише в турнірних амбіціях

Такого інтересу до баскетболу в Україні не було уже давно. Автограф-сесії, постійні інтерв’ю з усіма баскетболістами, розкуплені квитки в Палац спорту — українська баскетбольна збірна є спортивною топ-темою останніх тижнів.

Відзначають підвищений ажіотаж і самі гравці національної команди: з Олексієм Ленем, наприклад, фотографуються на вулиці, його впізнають. Схожі речі відзначав в інтерв’ю для Ua.tribuna.com В’ячеслав Кравцов: він говорив в основному про інтерес, підвищену увагу медіа та недостатню кількість баскетболу в Україні.

«Дуже багато [медіа] приїжджають на базу, беруть інтерв’ю у всіх учасників. Неважливо — це лідер команди чи людина, яка тільки з’явилася. Це [інтерес] помітно по знайомих та родичах, яка дуже хочуть потрапити на матчі. Люди сумують за баскетболом. До того ж, перша гра — проти однієї з топових команд Європи».

Кравцов правильно класифікував цей підвищений інтерес: він пов’язаний в першу чергу з «сумом за баскетболом». Український чемпіонат останні сезони не викликає особливого ажіотажу, рівень гри падає, а Будівельник (поки був ще живий) грав в Палаці спорту хіба трохи частіше, ніж там свої зібрання проводить духовний центр «Відродження».

Не було центру для акумуляції баскетбольної аудиторії в Україні: вона розпорошувалася і відходила на другий план. Загальнодержавний інтерес втрачався, великих інфоприводів не траплялося.

Аж тут, раптом, до України приїжджають два гравці НБА і ще з десяток досить зіркових гравців. Причому гратимуть вони не за суперника, а за «своїх». Ось він, той необхідний інфопривід.

Кращої причини знову піти на арену, одягнути форму збірної та повболівати за Україну не придумати. Іспанія до того ж приїжджає не найсильнішим складом, а синьо-жовті, навпаки, зібрали найзірковішу команду за останні роки.

Українські баскетболісти повинні розуміти, що в Палац спорту прийдуть не лише фанати баскетболу, але й люди, які цікавляться ним лише поверхнево. Вони прийдуть, бо їх зацікавила інформацію про «зіркову» Україну, яка здатна кинути бій Іспанії. Вони прийдуть, бо не так часто (майже ніколи) можна побачити в синьо-жовтій футболці гравців НБА. Вони прийдуть, бо чекають шоу.

У цьому матчі проти Іспанії турнірні цілі відходять на другий план. Зовсім неважливим також є склад іспанців: перемогти навіть напіврезервний склад піренейців — все одно престижно.

У цьому матчі важливими є, в першу чергу, враження. Збірна України повинна зіграти так, аби їй аплодували після фінальної сирени. Збірна України повинна показати максимум та зацікавити нейтрального гладача. Збірна України не має права зіграти так, як, наприклад, Динамо в домашньому матчі з Аяксом: потрібна емоція, драйв, пристрасть, а не страждання на паркеті.

І залежно від того, що побачать глядачі, буде залежати увесь подальший інтерес до цієї збірної. Як мінімум, у цьому відбірковому циклі. Якщо збірна розчарує — на матч з посередньою Чорногорією в Києві не збереться і декількох тисяч людей. Ніхто не захоче йти знову на «своїх», які розчарували. Якщо збірна покаже «гру» — інтерес до баскетбол поступово почне оживати: більше глядачів зацікавиться понеділковим виїзним матчем в Чорногорії, дехто, можливо, почне слідкувати за НБА і українцями там.

Матч проти Іспанії — шанс для українського баскетболу. Це можливість повернутися з розряду підзабутих, міфологічних видів на авансцену спорту в Україні. І ця збірна просто не можна знехтувати такою нагодою.