Sportarena

Юрій Метлушенко — українська зiрка iталiйської команди

Олег 01 февраля, 8:44
0
Подписаться на блог
Юрій Метлушенко — українська зiрка iталiйської команди
Юрій Метлушенко, фото - https://www.lagazzettadilucca.it/
Колишнiй спринтер живе в Італії та мріє тренувати молодих гонщикiв

Один із найкращих українських гонщиків Юрій Метлушенко дав інтерв’ю в Італії, де живе і працює. Екс-спринтер поспілкувався з представниками своєї колишньої команди Amore e Vita.

Юрій розповів, як довго не міг визначитися зі спеціалізацією, та як на його кар’єру вплинув італійський колектив.

“В Україні в той час приділяли увагу передусім командним та індивідуальним гонкам на час. Було важко виявити особливості гонщика, навіть враховуючи те, що мені з дитинства подобалося боротися у спринті. Групових гонок у країні було мало, особливо на любительському рівні.

З 1994 по 1999 роки я був членом збірної Національного університету спорту та юнацької збірної Збройних сил. А в 15 років на загальнонаціональних змаганнях проявив себе у всіх гонках. У перший день виграв індивідуальну гонку з роздільним стартом, наступного дня командну розділку, у третій день — групову гонку і завершив перемогою в критеріумі. Мені вдавалися всі види змагань, але визначитися зі спеціалізацією я ще не міг.”

Допоміг Юрію у 2002 році Олівано Лукателлі, менеджер, який ранiше вже працював у командах Iвано Фанiнi. “The Best”, як тоді вже називали Метлушенка, підписав професійний контракт із бельгійською командою Landbouwkrediet-Colnago. Локателлі, що був спортивним директором, почав напрацьовувати українця як чистого спринтера. Олівано змусив того скинути вагу та працювати виключно над пороговою потужністю. Метлушенко тренувався з паверметром, що відображав дані в реальному часі. Робоча потужність українця на тренуваннях сягала 1920 ват.

“Ніколи не забуду свою першу професійну перемогу на Гран-прі Коста дельї Етрускі, коли на самій лінії я обійшов Маріо Мандзоні та Гвідо Тренті. За два роки тут я повторив свій успіх. Ця класика була зручною для мене, до того ж там традиційно виступало багато сильних гонщиків. ГП Етрускі стала першою з 60 моїх майбутніх перемог”.

Після успішного старту на деякий час у кар’єрі “The Best” настав спад. Юрій втратив упевненість у своїх діях, часом замислювався над закінченням виступів. Повернутися у виграшне русло допоміг перехід у Amore e Vita-Mc Donalds, де він отримав нову мотивацію.

“Івано Фаніні, який вже давно опікувався командою, та його син Крістіан дозволили мені відчути себе важливим. Це все, що було мені потрібно: знати, що команда вірить та розраховує на мене, вселяючи впевненість. Це був 2008 рік. Досить швидко я виграв, перервавши трирічну серію без перемог.

У Філадельфії на Ланкастер Классік мали їхати гонщики Світового туру. Одразу по прильоту мене чекали неприємності. Не могли знайти ні мій велосипед, ні особисті речі. Але внутрішній голос підказав мені, що хвилюватися не треба. Я відчував, що це поворотний момент у кар’єрі і в день гонки був надзвичайно мотивований. Навіть на запасному велосипеді все було гаразд, м’язи працювали як слід і мені вдалося показати вибухову потужність на останніх 100 метрах.”

Того ж року Юрій переміг на етапі канадського Туру де Бос, а наступного виграв сім гонок впродовж сезону.

“Ми були фантастичною командою впродовж чотирьох років моїх виступів під керівництвом Фаніні. У спринті мені допомагали українці Володимир Білека, Сергій Гречин, Володимир Старчик. За чотири роки в команді я виграв 17 гонок.

Досить вдало мені вдавалися виступи у Китаї. З Amore e Vita у різний час я чотири рази виграв на етапах Туру озера Цинхай. У 2013 році, у складі турецької команди KTS, на Турі озера Тайху мені вдалося виграти п’ять етапів з дев’яти, після чого перемогти і в генеральній класифікації”.

Завдяки успішним виступам Юрій пробився у національну збірну України. Двічі, у 2010 та 2011 роках, Метлушенко виступав на чемпіонатах світу.

Також Юрій брав участь у чотирьох з п’яти монументів велоспорту.

“Шкодую, що лише одного разу вдалося виступити на Париж — Рубе. Я протримався 100 кілометрів, але через брак досвіду не зміг виступити краще. Дуже шкода, що не проїхав гонку ще кілька разів. Мої команди не виступали у Світовому турі та не отримали запрошень. Рубе — хороша класика для моїх можливостей.»

«Велоспорт — це не тільки фізична втома, але й моральний тиск. Деякі гонки несуть велике емоційне навантаження. Необхідно триматися, iнакше брак фiзичних сил змусять тебе капiтулювати морально. Після Рубе втома ніколи більше не могла мене налякати.”

“В Україні велоспорт не настільки популярний, як у Італії чи Бельгії, Нідерландах. Але все ж я задоволений своєю кар’єрою”.

Зараз Юрій працює у службі безпеки аеропорту Бергамо. Одного разу він мріє тренувати молоде покоління велогонщиків.

“Я підтримую зв’язок з менеджером Amore e Vita Крістіано Фаніні. Можливо одного дня моя мрія здійсниться — тренувати в команді, що зробила мене відомим у всьому світі”.

Юрій Метлушенко виступав за Amore e Vita з 2008 по 2011 роки. Всього за кар’єру він здобув близько 60 перемог. Серед них — 31 виграна гонка під егідою UCI.

Екс-помічник Юрiя у спринті, Володимир Старчик, зараз працює спортивним директором у їх колишній команді.

Amore e Vita — італійська команда, що виступає на професійному рівні вже понад 30 років. В цьому сезоні її зареєстрували від України на участь у Континентальному турі. Серед гонщиків команди — семеро українців.

__________________

Статистична iнформацiя — ProCyclingStats, FirstCycling

 



Рейтинг записи: 12345


Читайте также

Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Или аккаунт Sportarena