Зламаний футбол. Лео Мессі. Ніколи не перший.

Нам пощастило жити в епоху великого футболіста (і ще одного супер-атлета). Протягом ось вже десяти років у футболі існує тільки він і всі інші. Чому Мессі великий ви знаєте і без мене. Я ж спробую пояснити, чому в моєму сприйнятті футбольної історії він ніколи не стане першим.

Ліричний відступ. Я хотів час від часу зливати ниття на тему «цей футбол зламався, несіть наступний». Без оцінки, виключно суб’єктивної оцінки, постаті футболіста цілої епохи, розгорнути подібну думку не вдалося б. Я знав, що доведеться щось говорити, але сподівався, що до цього не дійде так скоро. І тим більше, я не прагнув такого початку.

Спершу Лео у два дотики знищив Ліверпуль. Руки затремтіли, але я промовчав. Але сьогодні тут вийшла згадка про матч, який власне і створив того Мессі, якого я уявляю і усвідомлюю https://sportarena.com/blogs/nottinghamforest1978/den-koli-tom-henning-evrebe-pohovav-chelsi/. Стерпіти я не зміг.

Той сезон 08/09 Барсі і справді вдався. Не мені вам розповідати. Магія, вибух. Більше такого на моїй пам’яті не відбувалось. Але свій статус ні ця команда, ні її зовсім юна зірка, могли і не здобути. На шляху до вічного міста стояв Челсі. Дивна така субстанція, в ДНК якої закладено шалені олігархічні гроші, отруйний геній Сеу Жозе і егоїзм сильних індивідуалістів. Їм чим гірше, тим краще.

Тікі-така зламалась об зуби цих злих псів. На допомогу приходить арбітр. Далі йде Барса. Мессі отримує шанс, виходить на найбільшу сцену і стверджується у ролі генія. Він не просто перемагає у фіналі ЛЧ, як він зробить це у 2011, або 2015, або 2019 (?). Він перемагає фаворита. Саме таким уявлявся мені МЮ попри всю магічність Барси. І це відчуття величі народженої в огидних перемогах, не полишає мене ось вже десять років кар’єри одного з найкращих футболістів усіх часів.

Одного, але не найкращого. Мій найпростіший аргумент – відсутність перемоги на чемпіонаті світу. Але найбільша проблема Лео, точніше у моєму сприйнятті його особистості – футбол, який довкола нього створювали громадськість і сам футболіст. Футбол, який смердить уніфікацією і, до певної міри, тоталітаризмом. Футбол, який паразитував на генії аргентинця і не дав йому шансу на велику гідну поразку.

На клубному рівні це вилилось у два ганебні золоті м’ячі. У 2012 не було ЧМ, а отже шансів зганьбитись у збірній. Одноклубники, серед яких Іньєста, домінують на Євро. Паралельним курсом під цей каток італійців веде один з найнедооціненіших пророків, перероджений Ювентусом Пірло. Кубок чемпіонів відвідав Лондон. Челсі нарешті опинився у достатньо важких умовах аби перемогти у тому турнірі. До цього свята футболу нога Мессі приклалсь тільки раз, коли він не реалізував пенальті у ворота Чеха. Золотий м’яч, четвертий поспіль, дістається аргентинцю. Браво федерація.

Подібні казуси трапляються. Навряд знайдеться бодай половина ЗМ виданих «без питань». Та і в 2012 Мессі – це вже жива легенда. Тектонічний злам відбувся звичайно у 2010. Рік, у якому зламався футбол. І ніхто не залишився осторонь, навіть Лео.

Знову півфінал, знову геній Мауріньйо, тепер безпосередньо. Ето’О передає привіт Гвардіолі, 37-річний Дзанетті передає привіт всім тим, хто вважає завданням захисника віддавати перший пас. Через сезон подібний трюк спробує провернути Неста (півгодини, поки не випаде з травмою) і Зейдорф, але той Мілан вже був безнадійним. Це могла бути та сама велика гідна поразка. Велич нападника, що визначається величчю захисників, яких він переграє. Але ЗМ того року відійшов саме Ліонелю. Поразку не помітили.

Подумаєш, програв у півфіналі ЛЧ, скажете ви. Але не скажете, так як добре пам’ятаєте тогорічні виступи Мессі за збірну. Роббен (фіналіст) і Снайдер (переможець ЛЧ), не просто фієрили в єврокубку. Вони затягли досить посередні Нідерданди у фінал ЧМ. Тут вже за звичкою опинились і перемогли космічні іспанці зі своїм каталонським кістяком і єдиним голом Іньєсти. А де ж весь цей час був Мессі? Після 0:4 від німців його на турнірі ніхто не бачив. Але і до того справи його йшли не найкращим чином. На нього тисли очікуваннями, він їх не виправдовував. Дивним чином це ігнорували і тисли ще сильніше. А потім видали золотого м’яча. Футбол офіційно зламався, добре хоч Форлан встиг отримати своє звання кращого гравця турніру.

До чого ж тут Мессі спитаєте ви. Адже він просто виконував свою роботу і робив це на колосальному рівні. Але в якийсь момент він позбувся образу інопланетянина і почав гратись у цю земну і брудну гру. Він почав робити те чого вимагає статус, але не передбачає сам характер гравця. Мессі почав приміряти на себе роль лідера на полі і поза ним. На рівні клубу це виражалось слабко, хіба ніхто не чіпав Пінто. Ще був дивний період стосунків з не менш дивним на посаді тренера блау гранас Тата Мартіно.

Але у збірній цей процес перетворився на відвертий фарс. Закінчення кар’єри у збірній (тут, що правда, його міг вкусити Ігуаін) після кожної болючої поразки? Вибір складу «під головну зірку». Постійні дифірамби партнерів, навіть якщо це вони самі тягнуть команду. Ну і балаган на останньому ЧМ, такому ж невиразному як і всі попередні, де у Сампаолі їхав дах від принципів побудови колективу. Виплекана божевільним хайпом індивідуальність не хоче і не вміє поступатись. Цьому звичайно сприяє стан місцевої федерації, але наслідки не можуть не вражати.

Все це звичайно досить вузький і аматорський погляд на постать, яка визначила десятиліття нашої улюбленої гри. Але і мета моя не сказати щось погане про велику особистість, талантом якої я захоплююсь. Я лише хотів показати, як «новий», «зламаний» футбол, футбол який не визнає поразок, ігнорує їх і не вчить робити з них висновків, футбол наповнений упередженим суддівством і прохідними клубами штучно виведеними в гранди (всі ж пам’ятають «камбек» з ПСЖ?) заплямував і звульгаризував найкраще і найсвітліше, що з ним траплялось за останні десять років.

Коли ми обираємо кращих за сторіччя, ми приречені на акт віри. Всіх не згадаєш, та і згадується тільки хороше. Навіть трофеї — річ не надто об’єктивна. І живи я в епоху Пеле, написав би, мабуть, все викладене вище, тільки про нього. Але тут і зараз, в образі Мессі мені бракує чистоти, аби ставити його найвище за всіх тих, кого бачив у прямих ефірах у великі європейські вечори, або просто чув легенди про них. Я наполягаю, що цю чистоту скрив від мене він, цей клятий «зламаний футбол».