Бурунді. Втрачений шанс

Так ось, ледве не вперше на нашій пам’яті (ну, мабуть щось подібне було під час Другої світової, але то було не на моїй пам’яті, й навряд чи на пам’яті багатьох читачів цього посту), на всій Землі зупинені фактично всі спортивні змагання. Що робить карантин ще жорсткішим, адже одна справа, коли ти сидиш вдома, але хоча б у вихідні можеш подивитися, наприклад, улюблену Лігу 1, чи хоча б аргентинську Апертуру, або «Джиро Д’Італія». Й інша, коли ти позбавлений й звичних розваг як онлайн, так й офлайн, а задовольнятися доводиться лише переглядом серіалів.

Саме тому Білорусь, де, не дивлячись на протести фанатів та невдоволення громадян, Лукашенко не оголошує карантин, відповідно, не зупиняється й футбол; набула популярності (окремий місяць слави почався у «Слуцька») футбольної спільноти. В цих нових умовах, коли попит на спортивні події підвищився, а пропозицій майже немає (про топові змагання залишається лише згадувати), шанс підвищити світову популярність з’являється у тих чемпіонатів, на які, зазвичай, відверто кажучи, не звертають увагу.

Один з них — чемпіонат Бурунді.

Бурунді та футбол

Для тих, хто не дуже пам’ятає географію, нагадаємо, що Бурунді — це країна в Африці (колишня колонія Німеччини та Бельгії) між ДР Конго та Руандою, виходу до моря не має, за розміром — трохи менша за Київську область, а живе  там біля 8 мільйонів бурундійців.

Щодо коронавірусу, то за офіційною статистикою, у країні зараз лише троє хворих (для порівняння, у Білорусі 700). Буквально вчора Федерація футболу Бурунді прийняла рішення продовжувати національний чемпіонат, цитата, «дотримуючись гігієнічних заходів»(щоб це не значило).

Й саме тому я вирішив урізноманітнити свої вихідні та подивитися матч в якому зустрічалися команди першої п’ятірки місцевої Прімус-ліги (всього у турнірі 16 команд): «Динамік» (обрав команду в зв’язку зі співзвучністю цієї назви рідному «Динамо») та «Ейглі Нуа» (в перекладі з французької «Чорний орел»).

«Динамік» — «Ейглі Нуа»

На жаль, знайти трансляцію виявилося дуже складно. Як мені підказали, транслювати гру мав бурундійський канал «Індунді», проте на його сайті я не знайшов ані посилання на трансляцію, ані посилання на прямий ефір. На «Ютубі» була анонсована пряма трансляція, яка, втім так й не почалася (а зараз видалена). В її описі було ще одне посилання начебто на трансляцію, проте і воно так й не відкрилося (можливо потрібний бурундійський ip-шник?..). Загалом, подивитися матч повністю не вийшло. Й це, насправді, як на мене, значний мінус роботі бурундійської федерації футболу. Адже саме зараз у країни, та у команд, є шанс підвищити свою популярність у світі, а у гравців, можливо, засвітитися та переїхати у більш відомі чемпіонати (якщо вони стануть улюбленцями світових уболівальників). Проте на ділі доводиться задовольнятися лише оглядом матчу. Щоправда доволі докладним, аж на 19 хвилин.

Які загальні враження від цього огляду? Ну, по-перше, у Бурунді є футбол. Ось, щоправда, схоже за рівнем він не набагато якісніший ніж чемпіонат Чернігівської області, а стадіон, де грає «Динамік», нагадує чернігівський же стадіон «Текстильник» (той самий, де ще нещодавно проходили матчі української жіночої Вищої ліги) — невеличкі цегляні трибуні без натяку на пластик, й цнотливе поле за воротами.

Ускладнює оповідання дві речі: 1) на футболках гравців немає призвіщ, 2) навіть авторів голів неможна дізнатися не тільки з трансляції (де, до речі, немає хронометражу), а й з офіційної статистики на сайті ФФ Бурунді. Тому спиратися доводиться на чудового емоційного коментатора з навичками оперного фальцетного співака (який, судячи за все, вів репортаж курундійською).

Отож, у першому таймі «Динамік» відкрив рахунок зі штрафного: метрів з 18 воротаря обвів Девід Н’камбія.

«Динамік» й далі володів територіальною перевагою й частіше бив по воротах, проте «орлам» вдалися дві контратаки, друга з яких закінчилася голом Макамби після прострілу з правого флангу: 1-1.

Ще до перерви Н’камбія потрапив у штангу, а потім Балакію (якщо, звісно, це прізвище гравця, а не назва удару) залишили самого біля лівої штанги, й той після навісу відправив м’яч у порожній кут воріт. 2-1 на користь «Динаміка» до перерви.

Навіть з огляду зрозуміло, що відсоток технічного браку футболістів просто зашкалював (не варто забувати, що у рейтингу ФІФА Бурунді на 149 місці, що краще за Молдову, але гірше за Андрорру), а воротар «Ейглі Нуа» або проводив свій гірший матч, або просто дуже слабкого рівня. Й тим не менш, третий гол «Динаміка» міг би потрапити в шорт-лист будь-якого чемпіонату: після розіграшу  вільного м’яча  (з огляду не зрозуміло, чому саме суддя зупиняв матч — момент починається з того, як рефері відпускає снаряд з рук та слідує довга передача «динаміків» уперед) господарі завоювали право на штрафний, й Маюнда ударом у ближню  дев’ятку відправив снаряд за призначенням. 3-1.

А в кінцівці матчу Веса пройшов правим флангом, прострелив у штрафну, де м’яч мав забирати воротар, проте голкіпер знову помилився, а Маюнда оформив дубль. 4-1!  — перемога «динаміків», яка виводить команду на 3 місце у таблиці.

З українським футболом цю гру ріднить ще одне — наприкінці матчу, не дивлячись на вдалий для господарів рахунок, глядачів на трибунах було набагато менше, ніж на початку гри…

Який висновок: чемпіонат Бурунді явно дуже далекий навіть до рівня УПЛ, й за антуражем, й за рівнем гравців. Проте зараз, на «безриб’ї», й такий футбол подивився б з задоволенням, адже гра доволі весела, а коментатори додають барв матчу. Шкода, що просто в «Ютубі» бурундійці не запустили трансляцію національної першості. Думаю, це пішло б на користь всьому футболу країни.

Якщо хтось знає, де подивитися гостьову гру  «Динамік» з лідером чемпіонату — «Ле Мессагер де Нгозі» (в перекладі «Посланець Нгозі») — пишіть у коментарях.

P.S. Ну й в рамках оффтоп кілька вражень від посилення карантину. Як ви знаєте, від сьогодні в Україні не можна з’являтися в громадських місцях без маски. Фактично, це заборона з’являтися без маски на вулиці, адже громадськими місцями Уряд вважає навіть під’їзди, й оскаржувати рішення, якщо Вам випишуть штраф, доведеться довго, в це треба буде вкладати гроші та час, й не факт, що рішення буде на вашу користь.

Так ось, вражень від першої прогулянки до магазину за новими правилами два: 1) в масці дуже складно ходити по вулиці, а в магазині починаєш задихатися (хоча до цього, коли маску вдягав лише перед магазином, таких проблем не було). 2) В Чернігові, схоже, дуже багато людей, для кого штраф у 17 тисяч — дрібниці, бо за 20-хвилинну прогулянку зустрів не менше 10 людей без масок. Чи всі сподіваються, що пронесе, й персонально їх не оштрафують?..

Загалом же хочеться побажати щоб Максим Степанов так само ходів пішки у саморобній (ну, конкретно моя придбана, але скоріш за все робили її кустарно) масці по магазинах.

Всім здоров’я. Всім футболу!