favbet
favbet
Sportarena

Евгений Абаджян: динамівець, який «продинамив» українську мову?..

Сєргєй Карась 07 июля, 13:15
0
Подписаться на блог
Евгений Абаджян: динамівець, який «продинамив» українську мову?..
Вчора, 6 липня, відбулася онлайн-конференція нападника харківського хокейного "Динамо" та гравця юніорської збірної України Евгения (або Євгена - не знаю, як вірно за паспортом, а написання зустрічав різне) Абаджяна. Фото обкладинки зі сторінки "Украинская хоккейная лига" у "Фейсбуці"

 

Я — вболівальник спорттовариства «Динамо» з 7 років, й для мене всі динамівці — щонайменше напівбоги. Так, з віком сакральність тих, хто грає за «Динамо» дещо вщухла (все ж мені вже 29 років, й не логично як підліток підстрибувати на місці після чарівного слова), але «Динамо» та «динамівець» — залишаються для мене чимось особливим.

Тому, коли я побачив, що офіційна сторінка УХЛ пропонує (цитую мовою оригиналу): «В понедельник, 6 июля, в 18:00 игрок харьковчан ответит на все вопросы болельщиков, и с удовольствием пообщается со всеми любителями хоккея», я не міг оминути цю подію та ще 1 липня задав питання Евгению:

Питання  кумиру

Варто знову ж пояснити, що хоча Евгений молодше за мене на 11 років (завтра йому виповниться 19 років — вітаю), його думка, як гравця збірної України та «Динамо», для мене важлива. Він — «обкладинка» українського хокею, людина, на яку можна й треба рівнятися. Тому в Евгениї важливо все: як він виглядає, якою мовою спілкується, як реагує — такова вже відповідальність лідерів думок. Й, на мій погляд, дуже важливим є, щоб ці лідери думок, гравці збірної України, розмовляли українською. Бо я не можу уявити, щоб гравець збірної Росії, спілкуючися з російськими уболівальниками, розмовляв би українською, або щоб гравець збірної США, спілкуючися з американськими фанатами, розмовляв би китайською.

Проте на питання пан Абаджян відповідав російською. Й так як, по-перше,  я не знайшов текстову розшифровку цієї конференції, по-друге, формат її достатньо важкий й його складно витримати (Евгений записував відео, схоже, на телефон у вертикальному положенні (що саме по собі — не зовсім формат «Ютубу»), й робив велики паузи між питаннями, під час яких нічого не розповідав про себе), а, по-третє, на мою думку,  дуже важливо, щоб уболівальники дізналися що відповів гравець «Динамо», нижче я даю власну розшифровку цього відео (станом на зараз в нього 164 перегляди, 7 вподобайок та 1 дізлайк).

Виділені жирним — питання вболівальників, які зачитував Евгений. Й ще раз зазначаю, що розмовляв гравець виключно російською, тож це не тільки розшифровка, але й переклад промови.

«Антон, тобі привіт»…

Всім доброго вечора. Пряме включення з Харкову. Мене звати Євгеній Абаджян, я граю за хокейний клуб «Динамо» (Харків), й сьогодні із задоволенням відповім на питання, які ви задавали раніше, й які зараз можете задавати у коментарях. Напевно почну з питань, які задавалися раніше: 

Як ти потрапив у хокей, чому обрав саме цей вид спорту й хто був твоїм першим тренером? 

Моїм першим тренером був Куракін Владімір Анатольєвіч — він на той час прийшов до нас у школу, сказав усім хлопцям піти пограти у футбол, ми розділилися (мається на увазі, розділилися на команди, — прим.), він побачив, що я надзвичайно граю у футбол, дав мені свою візитівку й сказав: «Якщо вирішиш — телефонуй, приходь, якщо зацікавить ця пропозиція». Я прийшов до дому, сказав батькам, що мене запросили у секцію хокею. Вони спочатку були категорично проти, адже на той момент я вже 3 роки ходив на каратє, сказали: «Нащо тобі відразу на два види спорту ходити?», — так що ось так. 

Тааак… Що тут в нас відбувається? 

Так, назві трійку кращих гравців, на твій погляд, в «Динамо»

— Це безперечно наш воротар Міхаїл Шевчук — якщо б не він, ми б пропустили набагато більше шайб. Можу виділити також Сашу Фірсова і Мішу Геворкяна. 

Тк… Як вважаєш, чи час повернутися «Галицьким левам» до чемпіонату УХЛ? 

— Якщо чесно, я б бажав повернення «Галицьких левів», навіть думав щодо того, щоб туди повернутися, адже мені дуже подобалося грати у Новояворівську — там гарна атмосфера, усі люблять хокей, усім він подобається, всі підтримують тебе у будь-який момент незалежно від перемог чи поразок. Тож був би радий «левам». 

Так, якщо б не хокей, чим би ти займався?

Як я казав раніше, на той момент, коли я прийшов у хокей, я вже ходив на секцію каратє. Тренер казав, що в мене гарно виходило. Тому, думаю, зв’язав би своє життя з каратє, взяв би собі секції та тренував хлопців. 

Тааак… Чекаю на питання. 

Куди на наступний сезон? 

— Ще я цього не знаю. Поки є низка пропозицій. Ближче до кінця липня буду думати — куди. Вері крейзі бойз. Тун-тун-тун-тун-тун. 

Жєня, що з навчанням в інфізе (певно, мається на увазі інститут фізкультури, який саме — не уточнюється — прим.)

Поки усе гарно. Нещодавно «закрили» сесії. Думаю, дуже успішно. А так… продовжую вчитися там. Тільки «закрив» другий курс. Ще поки що все гарно — ніяких не було до нас претензій, до того, що ми не з’являємося. 

У «Динамо» в молодих гравців були зарплати, чи більшість грали за рахунок ентузіазму? 

— У Харкові був не такий потужний бюджет. Я, звісно, не можу називати конкретну суму, але на поїздки, на харчування вистачало. А там — якщо вже були зайві гроші — могли видати. 

В тебе є кращі друзі? Якщо є, то назві. 

— Так, це, беззаперечно, гравець «Крижаних вовків» Ваня Сисак. Дуже міцно з ним спілкуюся, вважаю, що це єдиний мій друг, який грав зараз в УХЛ, з яким ми разом виступали за «Галицьких левів». Так…

Євгеній, доброго вечора. Як Ви вважаєте, плейоф у вересні буде сильнішим за попередні роки? 

— Звичайно, буде сильнішим. Тому що команди зараз можуть підготуватися на зборах. Тим більше у Херсоні дуже серйозні збори. Там хлопців підготують й вже з новими силами у бій, як-то кажуть. 

Так, що там в нас ще по питанням?.. 

Чи пам’ятаєш ти свій перший матч та першу шайбу в УХЛ? Розкажи про них.

Перший матч в УХЛ — на той час я грав у «Галицьких левах», був перший виїзд — ми їхали до Білої церкви грати з «Білим барсом», нас тоді взяли з Жєнєю Ратушним: взяли у ролі запасних — ми не розраховували, що будемо грати. Вже вийшли на гру, нам відразу сказали: чекайте на свій шанс. Два періоди ми відіграли, програвали — наче з рахунком 2-5. Тренер спочатку сказав Жєнє Ратушному виходити на меншість — особливо. А потім, наприкінці, на трі зміни мене випустили — були незабутні емоції, адже дорослий чемпіонат — відчувалася різниця. 

А першу шайбу я забив, наче, у матчі десятому. Ми поїхали у Бровари, в нас тоді був перший матч з «Кременчугом», а на наступний день ми грали з «Крижаними вовками». На той час я вже постійно грав у третій ланці. Кінець гри, ми програвали з розгромним рахунком. Шайбу скинули на п’ятак й я просто її туди, як-то кажуть, «з м’ясом» й засадив. 

Так. 

— Назві свій дрім-тім 6 гравців поточного сезону УХЛ.

— На ворота я б поставив Мішу Шевчука, захисники б були Сєрґєй Дорофеєв та Гончаров, нападник Міша Геворкян, Віталій Лялька та Расім Абдулаєв. 

— Який матч у минулий регулярці ти вважаєш для себе найбільш вдалим в індивідуальному плані? 

Ну… напевно це перша перемога над «вовками» й взагалі перша перемога у сезоні. Ми тоді виграли з рахунком 2-1. Я тоді забив переможний гол та віддав гольову передачу. Дуже запам’яталася ця перемога. 

Як можеш оцінити рівень УХЛ цього сезону? 

Він значно підвищився у порівнянні з попередніми роками. Я ще два роки тому виступав в УХЛ за «Галицьких левів». Й порівнюючи з цим часом, помітно виріс. Приїхали дорослі хлопці, які підтягують цей рівень та дають молодим відчути, що… так. 

В яких містах підтримка уболівальників була найгарячішою? 

— Не можу не згадати херсонських уболівальників, адже вони найбільш щирі, такі, які реально заряджають енергією. У Кременчугу теж гарні уболівальники. Й не можу не згадати уболівальників «Динамо», які, не дивлячись на розгромні поразки, приходили вболівати за нас. Це теж дуже добре. 

— Можете передати привіт Антону? Будь ласка…

Антон, тобі привіт. 

— Які шанси на те, що «Динамо» буде виступати у наступному сезоні? 

Щодо наступного сезону — не знаю. Розмовляв з Алєксандром Ніколаєвічем. Ще нічого не відомо. Думаю, ближче до серпня буде зрозуміліше. Тим більше, «Динамо» не грає у плейоф. Ми вже вилетіли. Будемо чекати що нам скаже керівництво. 

— ТОП-3 молодих гравців «Дніпра». 

Це, звісно, Денис Матусєвич — куди ж без нього.  Можу виділити Олєга Пєтрова та Дениса Васілєнкова. 

— Так, ти грав у «Галицьких левах». Яку характеристику ти можеш дати тому часу, що можеш сказати про Владислава Брагу? 

— Насправді Владислав Брага  -дуже гарний, дуже позитивний хлопець. З ним ніколи не засумуєш. Гарно з ним спілкувалися, доволі міцно. Тому тільки гарні спогади про нього. 

— Ти достатньо тривалий час грав у «Галицьких левах». Розкажи про атмосферу у клубі та уболівальників. 

— Повторюся, що на мою думку у «левах», мені здається, одні з найкращих уболівальників які є зараз, з тих клубів, де мені доводилося грати. Всі приходили, всі вболівали, у місті Новояворівськ усі любили хокей — неважливо виграли ми чи програли, все-одне уболівальники нас любили. 

Чи правда, що Ярослав Свіщев закінчує з хокеєм, чи він продовжить грати? 

Про Ярослава не знаю нічого такого. З ним стався дуже нещасний випадок. Тому чи продовжить він грати у хокей я не знаю — побачимо. У наступному сезоні. 

Евгений Абаджян. Фото офіційного сайту УХЛ

— Як воно — бути кращим гравцем «Динамо» (Харків)? 

— Я б не сказав, що я кращий. Просто що мені тренер казав — те я й намагався виконувати. Свою роботу. А те, що я став кращим бомбардиром — це заслуга моїх партнерів. Без них би я нічого цього не досяг. Я думаю. 

— Євгеній, як вас, молодих хлопців, зустрічають на льоду вже дорослі чоловіки з «Донбасу», «Дніпра», «Кременчуга» — жорстко чи з порозумінням? 

— Трійка лідерів: «Донбас», «Дніпро» та «Кремінь» — в них доволі досвідчені хлопці грають. Тому… Та всі команди грають у силовий хокей. Треба бути просто готовим до цього та грати у свій хокей. Те що ти вмієш — те й робити. 

—  Чи правда, що в УХЛ відомий абаджяновський кидок? 

— Так, є така чутка, що у «Динамо» був такий кидок. 

— Які плани на наступний сезон? 

— Стосовно наступного сезону ще нічого не можу сказати. Є низка пропозицій просто, й буду вже ближче до кінця літа думати — куди та як. 

— Наскільки важко було морально відновлюватися після розгромних поразок?

На початку було дуже важко. Особливо після найпершої поразки Херсону у Дніпрі (ймовірніше, мається на увазі «Дніпру» у Херсоні, — прим.): 1-16 — було, звісно, не по собі трохи. Думали що там, як так вийшло, у чому проблема… Потім якось вже легше було, чи що…

Як пояснишь 50 забитих та 350 пропущених твоєї команди? Як тобі юніорський чемпіонат? 

Те, що ми 50 забили свідчить про те, що в нас дуже слабкий напад. В нас майже 80% було молодих хлопців, які виступали в УХЛ перший сезон. Десь були, мабуть, морально не готові, фізично… А 350 пропущених — не знаю. Те, що давали кидати. Кожну гру по нам кидали разів 50-60. Тому… гарно, що не більше. 

— Які у Вас стосунки з Мішею Геворкяном? 

— Доволі хороші. Ми до цього часу з ним спілкуємося. Дуже гарний хокеїст. У «Динамо» був одним з найкращих. Тим більше був моїм партнером у ланці. 

— Хто з гравців «Динамо» точно залишить команду у міжсезонні? 

— Не можу сказати хто залишить точно. Але я думаю, що, якісь, мабуть… Та я даже не можу так сказати. Так…

— Як тобі працювалося з тренерським штабом Алєксандра Пащенка? 

Алєксандр Ніколаєвіч — дуже суворий та вимогливий тренер. Намагався весь час слухати його та виконувати завдання, які він ставив. Тому тільки гарні спогади про нього. 

— Ким ти захоплюєшся в Українській хокейній лізі? 

— Та ніким не захоплююся. Просто подобається дивитися матчі лідерів між собою Ось й все. 

Чекаю на питання. 

— Як тобі виступи молодіжної збірної у цьому сезоні на чемпіонаті світу? 

У цьому чемпіонаті світу у Києві ми зайняли третє місце (категорія U-20, дивізіон 1В, — прим.). Звісно, це не той результат, якого від нас чекали. Думаю, могли зіграти набагато краще. Десь, мабуть, чогось не вистачило. Десь реалізації, мабуть дисципліни в якісь момент. Тааак…

— Хто, на твою думку, виграє чемпіонат? 

Важко, звісно. Серйозне питання. Я думаю, якщо херсонський «Дніпро» пройде «Донбас» — точно виграє чемпіонат. 

— Чого не вистачало у Греноблі (мається на увазі Чемпіонат світу-2019 серед юніорів U-18 у дивізіоні І, — прим.)? Чесно. 

В Греноблі, чесно… Не знаю… Ми коли приїхали, побачили рівень інших команд, інших збірних, дивилися на них знизу у гору — десь мабуть просто морально були не готові. Не змогли впоратися із цим. Особливо з Німеччиною, звісно — це взагалі розгромна поразка (1-13, — прим.)

Чи є якись символізм в того ігрового номеру? 

Ніякого символизму немає. Просто які були номери вільні… я побачив номер 77, він мені сподобався. Ось й взяв його. 

— Що думаєш щодо призначення Дмітрія Підгурського на посаду головного тренера збірної… молодіжної…

— Ну…. З Дмітрієм Івановічєм мені не доводилося працювати. Кажуть, він дуже суворий тренер. Тому, вже хочеться потрапити до збірної та пограти під його керівництвом. 

Якими видами спорту ти цікавишся, окрім хокею? Які твої улюблені команди?

— Окрім хокею люблю спостерігати за змішаними єдиноборствами UFC, можу іноді подивитися футбол, баскетбол… Які твої улюблені команди?… Якщо брати НХЛ — «Лос-Анджелес Кінгз». 

— Як тренуєшся у міжсезоння? 

Ось, з першого червня в нас відкрилися ковзанки. За можливості намагаюся ходити на лід — хоча б 2-3 рази на тиждень. Так можу вийти, пробігтися іноді, віджатися, підтягнутися. 

Чи є в тебе якісь забобони та ритуали перед матчами? 

— Я намагаюся перед матчами завжди послухати музику. Так весь час… Ну, зав’язую ковзан, мабуть, з лівої ноги завжди. Кашева, привіт. 

За якими європейськими лігами слідкуєш? 

— Нещодавно слідкував за чемпіонатом Білорусі — в них тривав плейоф. За чемпіонат Німеччини слідкую. Ну, так… 

— Яким був твій перехід у дорослий хокей, які складнощі виникали? Що радили більш досвідчені партнері по команді?

— Я б сказав, що мій перехід у дорослий хокей був не надто складним. Просто якесь хвилювання було, особливо перед першим матчем. Досвідчені партнері радили без метушні просто робити те, що вмієш й все.

— Як ви всередині клубу підтримували командний дух?

— Намагалися підтримувати один одного.   Якісь корисні… вчитися на помилках після таких розгромних поразок. Все що залишалося — підтримка. Все, що в нас було тоді. 

Чи слідкуєш за молодіжним чемпіонатом (нерозбірливо, — прим.)?

— Звісно слідкую.  В мене там грає один дуже гарний друг — Жєня Ратушний. Тільки через ньго й слідкую.

— Кращий виконавець буллітів-українець?

Не знаю напевне. Дивлячись на те, який українець. 

— Так, питання: як ти з Харкова потрапив до «Галицьких левів»? 

На той момент я був без команди, вже тоді СДЮШОР — не було команди, команда розвалилася. Хтось поїхав грати у херсонський «Дніпро». Так склалося, що у туди не поїхав. Тоді тато сказав, що можна набрати Михал Валерійовичу Чіканцеву, тому що там йшов набір. Зателефонував, сказав що можна приїжджати на збори. Тоді були переглядові збори. Я приїхав, сказав, що ми беремо його. Так й потрапив. 

— Що можеш сказати про Міхаїла Валерієвіча Чіканцева, як тренера?

— Міхаїл Валерієвіч — дуже серйозний тренер. З ним можна було навіть поспілкуватися не на тему хокею — він завжди міг щось підказати, допомогти. До цього часу ми з ним спілкуємося. Як приїжджаю до Новояворівська — можу з ним зустрітися. 

— Чи були пропозиції пограти за кордоном? Куди б ти хотів поїхати? Чи є агент?

— Агента в мене немає. Пропозицій з-за кордону теж, як таких, не було. А куди б я хотів поїхати… Було б непогано в якусь Словаччину, мабуть. 

— Що потрібно зробити нашим збірним, щоб досягнути підвищення у класі? 

Я думаю — наполегливо працювати, щоб кожен у своїй команди працював над собою, й приїжджав до збірної вже готовим. У збірній дисципліновано грати — чого нам не вистачило на молодіжному чемпіонаті світу. Я думаю, що з часом усе прийде. 

— Можеш зібрати дрім-тім УХЛ? 
— Я вже казав, це воротар Міхаїл Шевчук, захисники Сєрґєй Дорофеєв та Владислав Гончаров, нападники Міхаїл Геворкян, Віталій Лялька та Денис Васілєнко. 

— Оціни цей сезон для себе в індивідуальному плані. 

Я б не сказав, що цей сезон був якимось провальним. Звісно й не було… були, звичайно, позитивні моменти. Я став кращим бомбардиром — але цього не вистачило, щоб піднятися хоча б на п’яту сходинку. А так… Ну в цілому, в цілому більш-менш  задоволений сезоном цим. 

— Як взагалі можеш оцінити склад наших збірних у цьому сезоні, яких гравців ще не вистачає? 

— Я вважаю, що наші збірні повністю укомплектовані. Просто за рахунок наполегливості, старанності досягати підвищення у класі. Грати у свій хокей. Не вигадувати нічого. Думаю, з часом усе в нас буде. 

— В який українських клубах ти б хотів пограти?

Хотів би пограти у херсонському «Дніпрі». Й, було б непогано, у донецькому «Донбасі» спробувати себе. 

— Як вважаєш, те що гравці у достатньо ранньому віці стартують у дорослому чемпіонаті — допомагає у кар’єрі? 

— Думаю, що безумовно допомагає, тому що дорослі хлопці тебе увесь час підтримують, десь підкажуть. Головне морально впоратися з усім цим та виконувати власну роботу. 

— Шева, як справи? 

— Та нічого — потроху. Непереборно спекотно зараз у Харкові. 

— Які з кумирів є у хокеї? 

— Як таких, кумирів нема. Просто люблю слідкувати за Національною хокейною лігою. Майже кожен матч можу подивитися. Гарний рівень хокею. Можна в них чомусь навчитися. 

— Лідери чемпіонату не виходили на тебе з пропозицією участі у новому сезоні? 

— Поки ніяких пропозицій не було. Ось чекаю. Мабуть хтось й запропонує щось. 

— В тебе післязавтра день народження. Заздалегідь вітаємо! 

— Велике спасибі. 

Обрав би «Кременчуг» або «Донбас», якщо б запропонували? 

— Обрав би херсонський «Дніпро». Дуже хочу там пограти, зарядитися цією атмосферою. Тааак….

— З якою командою було найважче грати протягом сезону 19/20? 

— Та взагалі з першою трійкою лідерів. З усіма було важко грати, але особливо міг би відзначити гру «Кременчуга». У першу чергу  на їхньому майданчику було складно грати — він маленький. Там, звісно, навантажували нас дуже серйозно. По 70-80 кидків робили. 

— Скільки отримаєш у місяць з/п? 

— Це не дуже коректне питання, тому я не буду на нього відповідати. 

— А в Харкові залишитися… 

Ну… Не знаю ще. Ще невідомо чи буде Харків, чи буде тут команда. 

— Так, будуть ще питання… Коли старт чемпіонату? 

Ну… з 3 вересня, за задумом, має початися плейоф. А вже з 3 жовтня вже почнеться повноцінний сезон. П’ятий, ювілейний сезон, який, я вважаю, буде дуже цікавим.

-Яким був твій матч за збірну, що найбільше запам’ятався? 

— Напевно найбільше запам’ятався матч у Греноблі, коли ми грали останній матч зі збірною Норвегії, коли в мене була туча шансів щоб забити, але я цього не зробив. На все життя запам’ятав цю гру. 

  Євгеній, на зборах що найважливіше влітку, на які аспекти треба звернути увагу під час підготовки? 

— Перед тим як поїхати на збори, я думаю, треба фізично себе ще індивідуально підготувати. Тому, вважаю, що головне — щоб витривалість, я думаю, була. А  так воно все прийде. 

Чи відомо тобі щось про створення клубу у Маріуполі — там буде свій новий клуб створений, або туди на нову арену «Донбас» переїде? 

— Ну, не знаю. Казали рік тому, що там створюють нову арену, що там буде як фарм-клуб «Донбасу» — «Маріуполь». Там навіть логотип вигадали. Але поки що нічого невідомо з цим. 

— Як думаєш, яким буде для команд старт плейоф, враховуючи достатньо тривалий період без тренувань? 

— Ну, так, це буде важче, ніж зазвичай. Занадто маленький період часу буде, щоб командам підготуватися. Тому, я думаю. хто буде більше… більше готовий за решту, той й виграє чемпіонат. 

Так, добре вже тоді. Будемо закінчувати. Всім дякую за відповіді. Побачимося наступного сезону. Всім пока. 

— Так, а вот, назві (останнє питання), назви ТОП-3 воротарів та захисників УХЛ? 

— ТОП-3 воротарів — це Олег Петров, Міша Шевчук та, напевно, Новицький. А захисники: Дорофеєв, Гончаров та Давид Грігорян. Так. Плейоф буде дуже цікавим. Ну а так все. Всім дякую. 

Евгений Абаджян. Світлина сайту «Динамо» (Харків)

Про все, крім «сили у русі» та мови…

Тож що ми маємо? За більше ніж 39 хвилин гравець молодіжної збірної України по кілька разів складав ТОПи (тільки ТОП гравців УХЛ був щонайменше двічі), передавав привіт Антону, згадував якогось Шеву (чи не того, який тренує футбольну збірну?), кілька разів казав, що чекає на питання, й все ж…  на всі питання (як обіцяли в Українській хокейній лізі) не відповів.

Чи це тому,  що він не знає лозунг спорттовариства «Динамо» (якщо не знаєте, Евгений, я підкажу: «Сила у русі та єдності»), чи тому, що він — людина, яка народилася вже за часи Незалежності, яка, зараз, схоже, вчиться в українському ВНЗ а, значить, має володіти державною мовою, цієї мови не знає й її не поважає? Чи відповідати на це питання Евгению заборонили в УХЛ (але зазначу, що на своїй сторінці у «Фейсбуці» УХЛ моє питання не видалило)?..

Тому залишу своє питання тут: мабуть Евгений побачить та все ж дасть відповідь у коментарях…

«Який лозунг спорттовариства «Динамо»? Чи притримуєтеся Ви цього лозунгу у житті? В Україні лише одна державна мова. Наскільки часто використовуєте її у житті та що Ви, як гравець провідного клубу та лідер думок, робите для популяризації української?»

UPD від 8 липня: Сьогодні пан Абаджян святкує день народження. З нагоди свята опублікував посилання на цей допис у спільноті «Хокейна Україна [UAHockey]». Мій пост видалили, зате, вочевидь, в якості відповіді, там з’явилась така обкладинка:

«Хокейну Україну» захопили прихильники Мангера, які видаляють згадки про державну мову.


Рейтинг записи: 12345


Читайте также

Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Или аккаунт Sportarena