Sportarena

LOSC: п’яте чемпіонство

Сєргєй Карась 24 мая, 14:02
0
Подписаться на блог
LOSC: п’яте чемпіонство
Вчора, 23 травня, LOSC (більш відомий в Україні як "Лілль") вп'яте став чемпіоном Франції (канонічно, то четверте чемпіонство, адже "золото" "Олімпіка" з Лілля, здобуте у 1933-му році, статистики часто не враховують). Й це чемпіонство, напевно, найдорожче в історії клубу...

Десятиліття тому, у 2011-му році «Лілль» завоював перший у XXI столітті чемпіонський титул.
Командою тоді руководив Руді Гарсія, основною «зіркою» вважався молодий Еден Азар, надійність у захисті забезпечували Мікаель Ландро та Аділ’ Рамі, а в атаці феерили Муса Соу, Жервіньо та Туліо де Мело.
Через 10 років ровесник де Мело — 35-річний Бурак Їлмаз приніс «догам» чемпіонство.
Для нас — уболівальників французьких сіверян, це були складні 10 років, під час яких команду кидало то у верхню частину турнірної таблиці, то ближче до «болота». Був дуже непоганий період за часів Рене Жирара. Але були й провальні часи Ерве Ренара та, особливо, Марсело Б’єльси (який на Півночі Франції явно не потрапив у свою колію й ледь не відправив команду у Лігу 2). Клуб за цей час двічі змінював власників. Й…
Не використаний потенціал
Крістоф Галт’є, який й замінив Б’єльсу у 2017-му, зміг дістати команду (яка, тоді, була збірною потенційно перспективних юнаків) з кризи та перетворити на ґрунтовну та грізну силу у французькому футболі. Але саме «Лілль» став найбільш ображеним клубом за підсумками сезону 2019/20. Нагадаємо, минулий чемпіонат у Франції був зупинений після 28 турів, коли «догі» займали четверту сходинку й лише на 1 бал відставали від «Ренна» та його третьої позиції. Через коронавірус «догі» залишилися без Ліги Чемпіонів та, відповідно, грошей. До того ж продав у «Наполі» головну «зірку» — Віктора Осімхена, й замість нього підписав 35-річного вільного агента Їлмаза (який до того ніколи не грав у чемпіонатах ТОП-5, та й взагалі, за межі Туреччини виїжджав лише до Китаю).
Покупка за 27 мільйонів канадійця Жонатана Девіда теж не надихала — у перший матчах він виглядав дуже «сирим» матеріалом, якого упорно (адже гроші треба відбивати) продовжували ставити в основу. Особисто я думав, що з Девіда вийде щось на кшталт другого Мікаеля Фрая (а цей 26-річний нападник досі шукає себе у другому бельгійському дивізіоні)
Тож «Лілль» підходив до сезону (який, через коронавірус, нагадаємо, починався після дуже двогої паузи) точно не серед головних фаворитів на чемпіонство, й навіть місце у Лізі Чемпіонів команді зовсім не було гарантоване.

Лідер «догів»

Перетворення
Особисто для мене головним відкриттям цього сезону став Їлмаз — те, як форвард одразу не тільки вписався у команду, а став її лідером, було чимось фантастичним. Звісно, можна згадати про його міжнародний досвід, й ймовірно, Бураку могло допомогти те, що у «Ліллі» вже грали його співвітчизники Язиджи та Челік. Й все ж…
Девід, котрий був зайвим елементом напочатку сезону, наприкінці футбольного року дійсно став головною ударною силою та знайшов віру у себе.
Навіть Саншеш, котрий у минулому сезоні (першому для нього у Лізі 1) перетягував ковдру на себе, зрозумів що то таке — командна гра.
Це чемпіонство було непростим, але, напевно, стало найдорожчим в історії клубу. Як у суто фінансовому плані (адже на того ж Саншеша, Девіда, Язиджи, були витрачені пристойні кошти), так й зі спортивної точки зору — 10 років тому Ліга 1 була, відверто, п’ятим колесом серед чемпіонатів ТОП-5: велики компанії лякали велики податки, які треба платити у Франції, а футболісти, на кшталт того ж Джо Коула, який прийшов у «Лілль» одразу після чемпіонства, у 2011-му, розглядали Лігу 1 як можливість заявити про себе, щоб або повернутися, або просто перейти у більш престижні турніри (на кшталт АПЛ чи Ла Ліги).
Тепер же, після появи у Франції Риболовлева і його «Монако», та, особливо, шейхів у ПСЖ, решті довелося підтягуватися, й ті ж Неймар чи Саншеш навряд чи розглядають Лігу 1 як чемпіонат другого сорту. Отже, зросли рівень та конкуренція…
Капітан «догів» Жозе Фонте. У 2011-му він грав у третьому дивізіоні Англії за «Саутгемптон»

Треба подякувати Галт’є — людині, яка взяла кризову команду Б’єльси та зробила з неї чемпіонів. Й дуже сподіваюся, що в керівництва клубу вистачить клепки та грошей, щоб вмовити Крістофа залишитися.
З чемпіонством, «догі»! Allez les Dogues!



Рейтинг записи: 12345


Читайте также

Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Или аккаунт Sportarena