
Цей тиждень був такий… судовий:
Спочатку над Стерненком суд,
А потім Гетьман сівочолий
Казав, що все не «вері гут».
Був суд про книгу Кіпіані,
Й він же — про Медведчука.
Не менш важливим, пани й пані,
Став суд про Влада-моряка.
Він був здоров як олімпієць:
Боксер, політик, хокеїст.
Але дійшло як до підозри,
Отримав… лікарняний лист.
Підозра — знову лікарняний —
Така реакція його.
Як тільки суд — так вже погано,
Тут вже й… не треба нічого.
Й все ж обрали запобіжний —
У червні — липні — на СІЗО.
Найогидніше ж це — пісня:
Гімн України нам на зло.
За Мангера — гімн України!
«Сьогодні Мангер — завтра ти» —
Мітингували так в Херсоні,
А я згорав від бридоти.
Був ще такий пан Сергій Тельнік,
Він пана Мангера приніс й до «Хокейній України»,
Й височенько там возніс:

«Він стільки робить для хокею,
Він бокс підняв — ніц не мовчим,
А те що, мабуть, вбив ту Катю —
То нічого, то ми «простім»».
Не знаю я — чи він за гроші
(Якщо б обрати — краще б так),
Чи то був поклик — серця стук.
Але це є сумним сигналом:
поганий, я сказав би, звук.
Де-юре Мангер ще не винний:
Він меценат, він — активист,
Але, де-факто, більшість знає,
Що Мангер той ще злий «артист».
Гандзюк вмирала в страшних муках.
Її облили кислотой. Й заступатися за вбивцю,
Тут, як-то кажуть: цей, не той…
Без звинувачень Владислава
(Цю справу зробить, певно, суд),
Я відзначаю тут хворобу:
Коли за нього «повстають».
Це не Стерненко й самозахист.
Тут біль замовна, кислота…
Невже є люді, в Україні,
Які не бачать ні чорта?..
Я вірю в Суд , не вірю в суддів.
Я вірю в українців міць,
Але коли подібне бачу,
Тримаю себе силоміць.
UPD від 25 червня 2020 року. Цей маленький вірш викликав справжній фурор у спільноті «Хокейна Україна». Зокрема користувач «Sergiy Telnik» допис якого на підтримку пана Мангера й став інфоповодом для написання данного допису, відреагував наступним чином:
