Sportarena

Марафон: за українські Крим та Донбас

Сєргєй Карась 26 ноября, 23:20
0
Подписаться на блог
Марафон: за українські Крим та Донбас
Про Нью-Йоркський марафон, який усі хочуть бігти

Потрібна ідея
Не так давно соцмережи (щонайменше, мої стрічки у соцмережах) наповнилися дописами про «марафон у Нью-Йорку, який ніхто не хоче бігти«: таку дивну назву «Нова пошта» дала своєму проекту, який мав на меті привернення уваги до війни, яка триває в українському Криму та на Донбасі вже більше 6 років.
Ідея акції була зрозуміла, адже є Нью-Йоркський марафон у США, який є доволі відомою подією, а ось в український Нью-Йорк — смт. у Торецькій ОТГ Донецької області, багато бігунів не приїде суто через міркування безпеки, бо знаходиться селище Нью-Йорк занадто близько від лінії фронту.
Не ідеальна реалізація
Якщо ви хоч якимось чином дотичні до бігу та живете в Україні, то не могли не чути про напівмарафони під егідою «Нової пошти», які проводить команда «Нью-Ран». Заходи ці, зазвичай, не з дешевих (у 2019-му році напівмарафон у Славутичі (не під егідою «Нью-Ран») я пробіг десь у 2,5-3 рази дешевше, ніж коштувала б участь на тій же дистанції у Чернігові, де захід проводили «Нью-Ран» та «Нова пошта»), але варто віддати належне — організовані вони на непоганому рівні й всі умови змагань ти можешь дізнатися заздалегідь.
А ось «марафон у Нью-Йорку, який ніхто не хоче бігти», хоча також проходить під егідою тієї ж «Нової пошти», схоже, не має жодного стосунку до «Нью-Ран». Зрозуміти це можна хоча б по сайту події, на якому немає ані положення про змагання, ані інформації про дату забігу, ані інших відомостей, які ти звикнув бачити, обираючи змагання для себе.
Наскільки можна було зрозуміти, коли я реєструвався для участі у «марафоні у Нью-Йорку, який ніхто не хоче бігти» — ніхто, власне, й не очікує, що це буде марафон (тобто біг на 42 кілометри 195 метрів), адже пробігти ти можеш будь-де, будь-коли и будь-яку дистанцію. Головне, щоб біжав ти з номером, який тобі надішлють «Новою поштою», а потім запостив тег #marathonnoonewantstorun та, колись згодом, отримав за це медаль.
Зареєструвався для участі у марафоні я ще 10 листопада. 13-го отримав на пошту лист, в якому повідомлялося, що для участі у «марафоні у Нью-Йорку, який ніхто не хоче бігти» © зареєструвалися 25 тисяч спортсменів з 53 країн світу (до речі, я хоча й бігав у Чернігові, представляв рідний Гусь-Хрустальний). А далі почалися проблеми.
Адже я дуже не люблю бігати за температури нижче + 10 градусів. А останні теплі дні цього року, схоже, припали на минули вихідні — 20-21 листопада. Проте номер, який ще 10 листопада обіцяли надіслати «найближчим часом», за 10 днів ніхто не надсилав. При цьому деякі мої знайомі-бігуни номери отримали й щасливо пробігли ці змагання поки було відносно тепло.
Виходила така собі жиза, адже по факту учасники «марафону у Нью-Йорку, який ніхто не хоче бігти» не були у рівних умовах: хтось отримав стартовий пакет й міг вчасно пробігти, хтось — ні. Я писав на офіційну пошту заходу, тегав «Нову пошту» на «Фейсбуці», писав їм у соцмережах, але отримав лише такий лист:

відповідь організаторів «Марафону у Нью-Йорку, який ніхто не хоче бігти»

Й все ж, схоже, мої зусілля не були марними: 24 листопада я отримав стартовий пакет. Й, начебто, враховуючи те, що участь у заході безкоштовна, багато претензій пред’являти не можна, але певний осад залишився:
Склалося враження. що «Нова пошта», надавши заходу назву «Марафон у Нью-Йорку, який ніхто не хоче бігти», дійсно не розраховувала, що пробігти його захочуть геть-усі, й не впоралася з кількістю запитів ані в плані матеріалів (бо номери та листівки, які входять у стартовий пакет, ще треба роздрукувати), ані інформаційно (бо інформації щодо того, що марафон в українському Нью-Йорку, начебто, ніхто не хоче бігти, в інтернеті було багато, а ось про те, що відправка стартових пакетів затримується, дізнатися було складно).
Марафонський стадіон «Локомотив»
Так як на вулиці вже холодно, та й вночі бігати не дуже хотілося, «марафон» я біг під час обідньої перерви (чим викликав не аби яке пожвавлення на роботі — по-менш, на мене — спітнілого дядьку з номером на грудях, звернули увагу ледь не усі колеги).
Місце було обрано спортивне — стадіон «Локомотив» у Чернігові, розташований біля… цвинтаря (цікавий факт: коли тут грають футболісти, м’яч не рідко перелітає на кладовище, й футболісти стрибають через паркан у бік могил, щоб його дістати — таки реалії чернігівського спорту).
Насправді трекер не зовсім коректно зафіксував забіг, бо по газону я не бігав, та й перший кілометр, насправді, був явно повільнішим

Щоправда, востаннє бігав я ще у вересні, а тому навіть 2 кілометри (а саме таку дистанцію намітив для себе) пробігти було не так вже й легко. Тим більше бігова доріжка «Локомотива» далека від тих її «родичів», якіх можна побачити на чемпіонатах світу з легкої атлетики: складається вона з гумової плитки. Й якщо на прямих вона вкладена щільно та тримається, то на поворотах біг нагадував стрибання по острівцям на болоті — щоб не впасти, доводилося перестрибувати з однієї плитки (що лежала окремо, та не була нічим закріплена) на іншу…
Я біг під № 1500000 — саме стільки, за даними організаторів марафону, внутрішньо переміщених осіб унаслідок військової агресії Росії

Що у підсумку? Захід — потрібний. Бо Донбас — це Україна (мій прадідусь саме звідти — з українського Донбасу), й Крим — це Україна. Але щиро сподіваюся, що, якщо змагання стануть традиційними, наступного року організація буде кращою…



Рейтинг записи: 12345


Читайте также

Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Или аккаунт Sportarena