Провулок імені легенди ФК «Десна» (Чернігів)

Юхим Школьников — знакове ім’я для футболу Сіверщини. Юхим Григорович грав ще за чернігівський «Авангард» (так звалася «Десна» у перший рік свого існування — у 1960-му). Саме з ним пов’язані головні успіхи деснянців у XX-му сторіччі, адже Школьников-тренер у 1976-му завойовував для «Десни» місце серед команд майстрів, під його орудою у 1982-му команда виграла «срібло» своєї зони Другої ліги СРСР, а у 1997-му — «золото» Другої ліги України.
До настання ери Олександра Рябоконя, Юхим Школьников був, безумовно, найбільш знаковим тренером «Десни».
Тому навіть дивно, що на честь Заслуженого тренера України на Чернігівщині не названо жодного топоніму.
Наразі як раз є вікно можливостей — Україна позбавляється російського минулого й топоніми активно перейменовують. Саме тому я вніс пропозицію до Новгород-Сіверської міськради: перейменувати на честь Юхима Школьникова провулок з дивною назвою «3 Школьного» у цьому північному райцентрі.
Перелік пропозицій
Готові зброя й забороло.
Крізь часу нашого рови,
Крізь всі і всякі заборони,
Крізь грім сердець — іду на ви!
Впізнаєте цей вірш? Гадаю, що ні. А це уривок з вірша класика української літератури — поета-шістдесятника Бориса Мамайсура. На його честь я запропонував перейменувати вулицю Жовтневу у селі Грем’яч Новгород-Сіверського району — це той самий північний форпост України, який майже щодня обстрілюють російські окупанти.
А ось весь перелік пропозицій щодо перейменувань топонімів, які я надіслав до Новгород-Сіверської міськради:
* вулицю Жовтневу у селі Ушівка на вулицю Тимчасового Далекосхідного Українського крайового комітету;
* вулицю Попудренка у Новгород Сіверському-на вулицю Аркадія Казки (українського поета);
* вулицю Овражну у Новгород-Сіверському-на вулицю Станіслава Прощенка (захисника України, котрий загинув у 2022 році, боронячи нашу область від окупантів);
* провулок Революції у Новгород-Сіверському-на провулок Петра Карася (заслуженого журналіста України);
* провулок Толстого у Новгород-Сіверському-на провулок Івана Коваленка (поета-шістдесятника);
* провулок 2 Леваневського у Новгород-Сіверському-на провулок Левка Лук’яненка (Героя України);
* провулок 3 Школьного у Новгород-Сіверському-на провулок Юхима Школьникова (заслуженого тренера України);
* вулицю Гагаріна у селі Гірки-на вулицю Андрія»Шерифа»Козаченка (захисника України, котрий загинув у лютому 2022 року);
* вулицю Лермонтова у селі Араповичі-на вулицю Марка Вороного (поета, жертви сталінських репресій);
* вулицю Московську у селі Бугринівка-на вулицю Української Далекосхідної республіки (на честь прагнення українців Росії до Незалежності);
* вулицю Гагаріна у селі Дробишів-на вулицю Андрія»Шерифа»Козаченка;
* вулицю Гагаріна у селі Студинка-на вулицю Миколи Холодного (поета-шістдесятника);
* вулицю Лермонтова у селі Колос-на вулицю Тимчасового Далекосхідного Українського крайового комітету;
* вулицю Жовтневу у селі Грем’яч-на вулицю Бориса Мамайсура (поета-шістдесятника);
* вулицю Чайковського у селі Кремський Бугор-на вулицю Ладі Могилянської (української поетеси);
* вулицю Гагаріна у селі Березова Гать-на вулицю Андрія»Шерифа»Козаченка.

Й ось вчора мені прийшла відповідь — мої пропозиції будуть враховані при затвердженні перейменувань. Здавалося б, нічого надзвичайного, бо «будуть враховані» — далеко не значить, що у Грем’ячі з’явиться вулиця Бориса Мамайсура, а у Новгород-Сіверському — провулок Юхима Школьникова.
Але все пізнається у порівнянні. А порівняти я можу з Чернігівської міською радою. Туди я теж надсилав пропозиції щодо перейменувань. Зокрема, пропонував перейменувати провулок Смірнова на честь Андрія Козаченка — уболівальника чернігівської «Десни», який загинув, боронячи місто. Але у відповіді Чернігівської міськради немає ані слова про те, що мої пропозиції були не те що враховані, а хоча б розглянуті. Фактично, начальник управління культури та туризму Чернігова пан Шевчук відмовляє мені у праві внести хоча б пропозиції.
Й порівняно з Черніговом, у Новгород-Сіверському, схоже, дійсно йде робота з перейменувань, в якій, сподіваюся, будуть враховані думки усіх та винесене зважене рішення на користь України. А ось у Чернігові, скидається на те, що згадали не європейські практики, а радянське минуле, коли думка одного нічого не важила…