ПСЖ — «Лілль»: усе з початку

«Лілль» під керівництвом Гурвеннека почав цей сезон не фантастично: у чемпіонаті Франції діючи чемпіони йдуть у середняках, а в Лізі Чемпіонів ще не одержали жодної перемоги у групі з «Севільєю», зальцбурзьким «Ред Буллом» та «Вольфсбургом» (тобто, далеко не грандами світового футболу). Але, з того що я бачив у цьому сезоні, у багатьох випадках команді просто не щастило. Хоча є й, скажімо так, загадкові моменти, які можуть свідчити про не найкращу атмосферу у колективі: наприклад, грецький ветеран Карнезіс, який (як очікувалося) після трансферу Мен’яна у «Мілан», займе місце у воротах, відправлений у другу команду, котра виступає в аматорському чемпіонаті Франції, Лео Жардім, який захищав ворота «догів» у переможному матчі Суперкубку Франції (як раз проти ПСЖ) тепер не попадає навіть у заявку, а місце № 1 у складі чемпіонів Франції чомусь довірене Грбічу, який до цього хоча й тренувався з мадрідським «Атлетіко», на серйозному рівні не грав, а тому не завжди впевнено себе почуває.
Найслабкіша ланка
Команда з Півночі Франції напрочуд потужно розпочала матч. Вже на першій хвилині Доннарума потягнув складний удар від Їлмаза. Але це був лише перший акорд. Хоча очікувалося, що саме чемпіони будуть грати другим номером, фактично, й територіальною, й ігровою перевагою у перші 25 хвилині володіли гості, які набагато частіше з’являлися біля чужих воріт та гостріше атакували. Щоправда суддя Делеруа у суперечливих ситуаціях частіше ставав на сторону Мессі та Со, чим збивав наступ «догів».
Але гол Девіда на 31-й хвилині, забитий після проходу Їлмаза, виглядав цілком логічним.
А ось ПСЖ свій перший момент зуміло створити лише на 40-й хвилині, коли Ді Марія увірвався у штрафний з правого флангу та наніс удар з гострого кута — повз.
Що ж до легендарного Лео Мессі, то аргентинець, схоже, грав на розслабоні, й відзначився лише неточним штрафним у доданий до першого тайму час. Тому не дивно, що саме Ліонеля у перерві замінили, визнавши, тим самим, найслабшою ланкою у складі парижан…
Що таке — не щастить
Якщо порівнювати матч цих клубів за Суперкубок з протистоянням у чемпіонаті, «Лілль» виглядав більш ґрунтовним та впевненим у власних силах. Але це якщо не враховувати Джонатана Девіда: к раз на 46-й хвилині канадієць зобов’язаний був забивати, однак не зумів переграти Доннаруму. На добиванні грав Їлмаз, проте, намагаючися проштовхнути м’яч повз двох захисників, турок отримав по ногах (суддя й у цьому епізоді не побачив порушення), та опинився на газоні.
На 56-й хвилині Девід мав черговий 100% шанс щоб забити після швидкої атаки 4 в 5 та пасу Саншеша. Але Джонатан (парадоксально, для людини, яка має у цьому сезоні 8 голів у Лізі 1) не зміг потрапити у створ.
Реалізуй канадієць хоча б один зі своїх моментів, гра, наймовірніше, була б зроблена. Але… Але але…
В останні 20 хвилин парижани додали. На 72-й хвилині Ікарді, після атаки лівим флангом, мав забивати головою — вище. А через пару хвилин Маркіньоса залишили самого у штрафному, пас від Ді Марії — й капітан ПСЖ зрівняв рахунок…
ПСЖ тиснув, «Лілль» контратакував, хоча вже й не настільки гостро. Й все ж на 88-й хвилині Ді Марія вирвав перемогу для своєї команди: 2-1 на користь ПСЖ.
Гурвеннек частково поставив гру, й «Лілль» виглядає набагато краще, ніж це було влітку. Але є відчуття, що у команди зникнув «інстинкт вбивці», який необхідний будь-якому суперклубу, й який був в «догів» у чемпіонському сезоні. Що ж цим робити? Мені здається, що треба шукати ще одного (крім Їлмаза) ватажка, який може тягнути команду, як й в ігровому, так й в психологичному плані. Але трансферне вікно наразі закрито, а вирішувати завдання як в Лізі 1, так й в Лізі Чемпіонів треба вже зараз. Тому, мабуть, все ж варто повернути в основу Карнезіса. Бо що сталося й чому він не потрапляє навіть у заявку — для мене залишається загадкою.