Sportarena

Синдром Ракицького: Ахметов нічого не зрозумів, чи ми не змінилися?

Сєргєй Карась 17 января, 23:49
0
Подписаться на блог
Синдром Ракицького: Ахметов нічого не зрозумів, чи ми не змінилися?
Продавши за рекордні 100 мільйонів євро Михайла Мудрика до екс-клубу російського олігарха Абрамовича, Ахметов та його команда заявили про повернення до "Шахтаря" екс-захисника пітерського "Зєніту" Ракицького. Світлина обкладинки live.staticflickr.com

Ярослав Ракицький — знаковий футболіст для українського футболу. Його принциповість у питанні гімну України (Ракицький ніколи не спивав славень, а руку, під час виконання гімну, тримав не на серці, а в районі живота) та весь його ореол, ще під час першого «шахтарського» періоду Ярослава зробили його ледве не символом української вати, який хіба що трохи поступався в одіозності іншому знаковому спортсмену — Вадиму Тітушко.
Ракицькому складно було не помітити початок сучасної російсько-української війни, адже, з 2003 по 2019-й роки він знаходився у структурі донецького «Шахтаря», й пережив з клубом як дебют на «Донбас Арені», так й поїздки по приймам, через напад Росії на Україну.
Ракицького це не зупиняло. Вже після анексії, він їздив у Крим, й хоча був цілком затребуваним футболістом та точно не бідною людиною, у 2019-му, на п’ятому році поточної війни, Ракицький переїхав в найбільш наближений до російської влади клуб — «Зеніт». Команду з рідного міста Путіна, яку контролює друг Путіна Міллер та фанатом якої є «місцетриматель» Путіна Мєдвєдєв.
Ракицькому було нормально. Він добровільно обрав свій шлях.
Але, 24 лютого минулого року Ракицький несподівано «прозрів» й перестав розважати росіян, переїхавши до турецького «Адана Демірспора», де він воз’єднався з Артемом Дзюбою.
А ось тепер, напочатку 2023-го, Ракицький повернувся до «Шахтаря». Повернувся без вибачень, повернувся, типу, як легенда. Повернувся, хоча «Шахтар» тільки що продав Мудрика за 100 мільйонів євро й явно мав гроші, тож, навіть якщо ми припустимо, що Ахметов «прикрутив вентиль» й не виділяє кошти на свою улюблену іграшку, «Шахтар» явно міг дозволити собі купити захисника (якщо їдуть у «Дніпро-1», то поїхали б і до донеччан).
Постійні читачі мого блогу знають, що я намагався добитися дискваліфікації в Україні екс-захисника «Олександрії» Антона Шендріка й неодноразово звертався з цього приводу до й Івана Крулька (того самого народного депутата, який наразі очолює Федерацію біатлону України), й до УАФ, й до СБУ. Але, хоча Шендрік ще у 2020-му році добровільно поїхав у Крим грати там у футбол за клуби місцевих «депутатів» (читай — колаборантів), його в Україні так й не дискваліфікували. Тож він і зараз може спокійно повернутися й або грати, або тренувати, або просто спокійно жити на підконтрольній території на зароблені у російських колаборантів гроші.
Це було до початку широкомасштабної агресії — нового етапу цієї війни.
На мою думку, історія з Ракицьким стане лакмусовим папірцем та покаже: чи українці нічому не навчилися, чи гідність та честь мають значення, й чи має людина відповідати за свої вчинки та свій вибір.
Так, хтось скаже, що зараз не до футболу. Але, насправді, саме зараз до нього. Потім, після української перемоги, з’являться тисячі відмазок та причин за якими «гарному Яріку треба дати грати». Тому саме зараз час показати чи є в Україні місце тим, хто під час війни добровільно обрав Росію.
Я сподіваюся, що Ракицький не дебютує за «Шахтар» й донеччанам доведеться віддати його в оренду в іншу країну. Куди? Куди завгодно — хоч у Північну Корею: Ярік там буде виглядати більш органічно, ніж на стадіонах воюючої України.

У «Шахтарі» Ракицькому вже довелося пойти через щось, схоже на коридор ганьби. Але ганьба — те, що має супроводжувати Ракицького в Україні постійно. Джерело світлини: офіційний твіттер-акаунт ФК «Шахтар»



Рейтинг записи: 12345


Читайте также

Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Или аккаунт Sportarena