Sportarena

Трус не грає у ̶х̶о̶к̶е̶й̶ мотобол

Сєргєй Карась 28 июня, 0:28
0
Подписаться на блог
Трус не грає у  ̶х̶о̶к̶е̶й̶  мотобол
Наразі весь спортивний світ живе, у першу чергу, чемпіонатом Європи з футболу, на якому збірна України дивом зуміла пробитися у плейоф. Але у День Конституції ми пропонуємо вам згадати про дивовижний спорт, про який, на жаль, навряд чи згадають й після футбольного Євро:

ми поговорили з воротарем мотобольного клубу «Поділля-Мотор» Вадимом Грушковським: про чемпіонат, глядачів, збірну України з мотоболу та… футбол

Команда-чемпіон, та збірна, яка вже не збирається
— Наскільки мені відомо, центром мотоболу України є Полтавська область, й іноді чемпіонат України, де-факто, перетворюється на чемпіонат Полтавщини. Але Ваша команда аж з Хмельниччини. Тож розкажіть трішки про те, як Кам’янець-Подільський захопився мотоболом та наскільки довга історія у Вашого «Поділля-Мотора»?
— Минулого, 2020-го року, ми святкували 50-річчя кам’янецького мотоболу. В ті часи всі мотобольні команди зароджувались при ДОСААФ. І наша команда не стала винятком. Називалась вона і «Мотор», і «Поділля». Саме під назвою «Поділля» були здобуті найбільші успіхи. Чемпіонами СРСР, наскільки я знаю, «Поділля» не було, зате вигравали Першу лігу (у 1981-му році, — прим.) СРСР (внаслідок чого потрапили до Вищої ліги). Але, повірте, у ті роки рівень Першої ліги був вищім, ніж сьогодні ЧУ. До того ж, вже за часів Незалежності, шість разів «Поділля» ставало чемпіоном України (у 1992-93, 95-96 як «Поділля», та 1997-98 як «Поділля-Адамс», — прим.).
— Розкажіть трохи про правила мотоболу, адже, напевно, вони відомі не усім. Та чи схожий він, на Вашу думку, з якимись іншими видами спорту?
— Як на мене, то щось схоже на футбол, гандбол та хокей одночасно. Футбол – бо м’яч, удари ногами та головою, і розміри воріт. Гандбол – бо є фази атаки та фази захисту (коли всі гравці одночасно стають захисниками чи атакувальниками). Хокей – бо схожа кількість гравців (у мотоболі, щоправда, лише 4 польових та воротар), і жорсткими контактними сутичками. Правила мають дуже багато нюансів, але головні: не можна заїжджати у зону воротаря ані своїм, ані чужим. Центр поля можна перейти тільки пасом (просто переїхати з м’ячем не дозволено). Не можна атакувати гравця не зі сторони м’яча. Не можна забирати м’яч у суперника поворотом передньої «вілки» (важко точніше сформулювати). В Україні грають 4 періоди по 15 хвилин. В Європі деякі практикують формат 4 по 20. Якось так, в основному…
— Мотобол не входить у «Реєстр визнаних видів спорту в Україні», тобто, де-факто, не визнаний в Україні як спорт узагалі, й, відповідно, не може отримувати держфінансування. Знаю, що кілька років тому збірна була вимушена збирати гроші для поїздки на чемпіонат Європи (чемпіонати світу з мотоболу не проводять, — прим.). Тож наскільки ця невизнаність з боку влади заважає мотоболу, на Ваш погляд?
— Ми входимо до Федерації мотоциклетного спорту України. Яка має розгалуження, котре займається мотоболом. Це не олімпійські види спорту, і підтримки, в тому числі і фінансової, м’яко кажучи, не дуже багато. В радянські часи мотобол був ледве не у кожній області, бо місцевих чиновників чи голів колгоспів, можна сказати, примушували мати команду. А зараз мотобол – це ентузіазм місцевих спонсорів та людей, які люблять цей вид спорту. І практика поїздок на ЧЄ теж часто буває на їхніх плечах.

Вадим Грушковський

— До речі, щодо збірної України. У мотоболі лідерами є Росія, Німеччина та Франція. Україна ж має у своєму активі «бронзу» Євро-2001 та «срібло» Євро-2002. Що зараз зі збірною, чи існує вона, та чи викликалися до неї Ви?
— Я, нажаль, не викликався (їздив мій напарник по команді, воротар (їздив мій напарник по команді, воротар Ярослав Кравчук). В останні роки Україна не їздить на ЧЄ. Останній раз ми були там років зо 3 чи 4 тому. І то не найсильнішим складом: не всі наші лідери змогли поїхати. І в результаті: останнє місце, з жахливою різницею м’ячів. Один з матчів здається закінчився з результатом: 2-22 (з таким рахунком збірна України програла Франції на чемпіонаті Європи 2017-го року, — прим.). Якщо ще років 10-12 тому ми стабільно вигравали у Нідерландів та Литви (і програвали, але «з боєм», лідерам – Росії, Білорусі, Франції та Німеччини) то на останніх ЧЄ Литва та голландці нас перегравали. Тут багато причин: і техніка в нас не найбільш сучасна: «Malon» та старенькі «GasGas», хоч майже вся Європа ганяє на ТМ. І велике провалля в поколінні гравців. Так склалось, що у нас досить багато ветеранів яким по 50-60 років і мало молоді, котра буде прогресувати. «Поділля» – єдина команда, яка відмовилась від легіонерів та ветеранів і, набравши 16 річних хлопців, почала ростити нове покоління.
«Недоторканний» майданчик та купання на мотоболі
— До речі, щодо легіонерів: у чемпіонаті України грає багато мотоболістів з-за кордону?
— Наразі – жодного. Але кілька років тому було багато легіонерів зі збірних Росії та Білорусі. І це були реально ТОП-гравці. Такі імена як Іван Криштопа та Сєрґєй Гусєв – у мотоболі це майже як Кріштіану Роналдо та Мессі. Розумієте, у мотоболі не надто насичений календар і в цих гравців була можливість, виступаючи за свої рідні команди у своїх чемпіонатах Росії та Білорусі, паралельно виступати в чемпіонаті України за команди які їх «зафрахтували». Саме вони, фактично, і забезпечували результат чемпіонату. Це одна з причин відсутності української талановитої молоді. Але це все, в основному, було ще до Євромайдану. З Донецької області в ті часи було дві потужних команди – «Антрацит» та «Союз-3» (Єнакієве). Проте наразі вони знаходяться на окупованій території…
— Відомо, що «трус не грає у хокей», але коли я дивився мотобол, склалося враження, що автор цього висловлювання не бачив Ваш спорт. Я б сказав, що «трус не грає воротарем у мотоболі». Наскільки треба бути «божевільним», щоб встати у ворота в мотоболі (не варто забувати, що воротар – єдиний гравець без мотоциклу)?
— Ще здається в 70-х роках воротар теж був на мотоциклі. І всі свої карколомні стрибки він мусів робити, тримаючись при цьому за мотоцикл. Виглядало це часом комічно і правила змінили. Коли я перший раз став у ворота, мій тренер, дуже досвідчений воротар, спитав: «Мотоцикла не боїшся?» Адже, дійсно, спочатку трохи моторошно було, коли на тебе на всій швидкості мчить ревуча машина, і лише в останню мить до «зіткнення», після удару (по воротах, — прим.), робить маневр у бік. Але з часом звикаєш, і не чуєш ані того ревіння, ані вихлопів, які мусиш нюхати (адже дуже часто перед воротарською зоною буває така куча-мала з мотоциклів, й всі так газують, що не видно навіть м’яча). Концентруєшся тільки на м’ячі та на ударній нозі кожного мотоцикліста. Не чуєш навіть трибуни, які тобі влаштовують овації після сейву, чи навпаки свистять, після голу. Лише коли переглядаєш матч у запису, звертаєш на це увагу.
— Перед воротами у мотоболі є штрафний, куди не можуть заїжджати польові гравці, й все ж, коли двоє захисників на мотоциклах несуться до воріт, затискаючи у «лещатах» нападника, чи стає лячно? Чи бувало, що гравці, у порушення правил, все ж заїжджали у межі штрафного?
— Так, бувало і не раз. Мені не доводилось отримувати якісь важкі травми (так, пару разів колесом руки зачіпали), але взагалі у мотоболі усіляке траплялось. Але воротарі досить спритні люди і часто просто перестрибують через мотоцикл чи відходять убік (якщо встигають). Адже гравці теж розуміють, що можуть нанести воротарю травму (бо, на відміну від польових гравців, у воротарів немає ніяких захисних обладунків). Коли я починав грати, то вдягав на ноги щитки (такі, для велосипедистів), але дуже скоро відмовився, і намагаються просто за будь-що уникнути зіткнень. Адже таке карається пенальті у ворота тієї команди, гравець якої в’їхав у воротарську зону.
— Тобто, якщо власний захисник в’їхав у свій же штрафний та зіткнувся зі своїм воротарем, то пенальті назначать у ваші ворота?
— Так, і не важливо: зіткнувся ти з воротарем, чи ні. Достатньо просто на пару сантиметрів перетнути воротарську лінію – це вже фол. І це, як мінімум, штрафний 16 метровий удар (коли ставиться стінка з гравців захисту), а якщо в’їхав двома колесами, то це вже пенальті. Який відбити дуже складно, адже навіть якщо ти вгадаєш напрямок, то м’яч просто, як кажуть, «прошиває» руки. До речі, і якщо воротар заступить за лінію, це карається аналогічно. Однією ногою – 16 метровий, двома ногами – «пєналь».
— Захист мотоболіста виглядає «хардово». Наразі майже на всій території України більше 30 градусів спеки (й це у тіні), так що навіть просто вийти на вулицю буває проблематично. Наскільки комфортно та реально у цих умовах грати у мотобол?
— Реально буває «жесть». Адже граєш в основному на асфальтованій площадці, яка нагрівається як пательня. В нас мало стадіонів з освітленням і ігри майже завжди відбуваються вдень. А це спека. Додайте сюди і загазованість, і шолом, без якого ми не маємо права грати, і пісок, який у воротарські зоні та яким посипають поле для кращого зчеплення. Він, пісок, в очах на зубах… Пам’ятаю грали якось ми у Буковелі виставкову гру, тоді там була так вертолітна площадка, яку ми підлаштували під майданчик. Червень, саме обідній час. І коли м’яч вилітав за межі, він просто… потрапляв у річку Прут. І мені доводилось стрибати у крижану воду за ним. Але, насправді, я тільки і мріяв, щоб м’яч потрапив у ріку (посміхається, — прим.).
— А що по техніці: на чому грають мотоболісти «Поділля-Мотора», чи українська це техніка, чи роблять її спеціально для мотоболу, чи доводиться перероблювати? Ну й наскільки, взагалі, мотоцикл та його якість надає перевагу у мотоболі?
— Можна сказати, що техніка відіграє ключову роль. Адже яким би талановитим ти б не був гравцем, тобі важко щось протиставити супернику, коли ти просто за ним не встигаєш. Ми граємо на «Malon» – це не найгірші мотоцикли, але лідери на цьому ринку «GasGas» та ТМ. Кожен мотоцикл підлаштовується його власником під свої індивідуальні потреби. Я воротар і не можу знати всіх тонкощів, але бачу, як хлопці щось зварюють, крутять, «чаклують» біля своїх «коней», і, повірте, щоб довести до ідеалу мотоцикл, потрібна клопітка і довга робота. В Україні не виробляють техніку для мотоболу. В СРСР колись робили «Ковровці», і у нас у боксах є навіть один такий екземпляр, але то вже «музейний» експонат
— Цьогоріч у Чемпіонаті України з мотоболу грають 5 команд, з яких 3 з Полтавської області, одна – з Миколаївської та одна (Ваша) – з Хмельницької. Не дуже близькі виїзди. Тож як, взагалі, відбувається виїзд на матч, чи ви їдете одразу на ігрових мотоциклах, чи якось везете техніку?
— В цілях економії ми проводимо одним махом всі виїзні матчі за 5 днів. А це 4 гри за 5 днів. Звичайно що це складно, але такі реалії. Їдемо ми, зазвичай, автобусом «Volkswagen Crafter» (такий, з подовженою базою): там і мотоцикли поміщаються, і ми – гравці.
«Не заздримо футболістам»
— Всі знають, що футболісти, навіть в Українській Прем’єр-Лізі, заробляють, за українськими мірками, багато. А що у мотоболі? Мотобол – це про гроші? Чи є у вас зарплата, чи, навпаки, доводиться вкладати свої гроші у це захоплення?
— Мотоболі – це точно не про гроші. Я, наприклад, приватний підприємець і мотобол мені приносить тільки збитки, адже я часто жертвую своїм бізнесом заради матчів. Левова частка, щодо фінансування «Поділля-Мотора» — це наші опікуни з БФ «Міст» імені Михайла Савенка. Решта — благодійні внески наших глядачів та місцевих любителів мотоболу (інколи щось співфінансує місцева влада). Харчування та готелі на виїзді оплачує клуб, а ось призові зазвичай бувають просто символічні. Знаю, що в деяких клубах ситуація трішки інша. І як я вже казав, раніше навіть деякі купували легіонерів, але повірте, мотобол – то не про гроші, а така собі «хвороба»
— Наразі «Поділля-Мотор» має у своєму активі 1 перемогу, 1 нічию та 2 поразки після 4 матчів й займає третю сходинку у таблиці чемпіонату (лідирує «Дружба» (Мачухи), — прим.). На що розраховуєте цього сезону?
— Думаю, що «бронзові» медалі нам по силам. Адже відверто складно боротись за найвищі місця при потужних «Дружбі» та «Восході». Думаю, саме «Восход» має найбільші шанси на чемпіонство. Але знаю точно: ми будемо битись у кожному матчі, а там, хто зна… мабуть і доб’ємося чогось вищого…
— Чи грає молодь у мотобол, наскільки багато глядачів збирають матчі на трибунах та чи є у цього виду спорту майбутнє в Україні, на Ваш погляд?
— «Поділля» – це наймолодша команда України, Лише я вже «ветеран» у свої 40. А решта – це хлопці, яким ледь за 20. Так склалось, що мотобол популяризувався не у великих мегаполісах, а в невеличких населених пунктах. Й вболівальники у цих містах були не вельми «балувані» великим вибором спортивних подій, тож на мотобол, маже у будь-якому місті чи селі, збирається досить багато глядачів. А щодо майбутнього… мотобол – це драйвова та видовищна гра, і при вірному підході, з нього можна зробити «лялю». Зробити рекламу, якісний промоушн і т д. Але потрібно, щоб хтось з «сильних світу цього» звернув на нього увагу

— У вівторок збірна України з футболу зіграє в 1/8 фіналу чемпіонату Європи проти Швеції. Чи заздрять мотоболісти футболістам, до яких завжди, й незалежно від результатів, прикута увага ледь не всієї країни? Та чого очікуєте від матчу Україна-Швеція?
— Ну, заздрощів, як таких, немає, хоча часом хотілось би більшої уваги. Проте, дійсно, напевно багато хто з представників інших, не футбольних видів спорту (волейболісти, скажімо, чи ватерполісти) можуть на це нарікати. А щодо матчу 1/8 Євро-2020 то я є завзятим футбольним вболівальником львівських «Карпат» (які, нажаль, зараз невідомо чи існують взагалі), а також італійського «Ювентуса», іспанського «Атлетіко» (Мадрид) та шотландського «Кілмарнока», тож футбол для мене – це не пусте місце. Вважаю, що нам до снаги подолати наших рятівників – шведів. Ставлю на нічию в основний час, а там вже як вийде…
— Власне, інтерв’ю вийде у День Конституції України. Наскільки для Вас це свято важливе та щоб побажали читачам «Спортарени» та усім українцям?
— Я пам’ятаю ту ніч, коли приймали Конституцію і, звісно, як кожний українець поважаю той день, коли прийняли найголовніший документ країни. Але, нажаль, маю і такі спостереження, що часом до Конституції ставляться без належної поваги, особливо останнім часом. А щодо побажань: вболіваймо за наших будь де: чи то у спорті, чи в політиці, чи в мистецтві. Адже ми того варті. Ну а порталу «Sportarena» бажаю якісного контенту.
Фото з особистого архиву В. Грушковського



Рейтинг записи: 12345


Читайте также

15 сентября, 17:23
15 сентября, 17:23
10 сентября, 13:57
10 сентября, 13:57
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Или аккаунт Sportarena