Sportarena

Збірна України: «Mission: Impossible»

Сєргєй Карась 18 августа, 17:29
0
Подписаться на блог
Збірна України: «Mission: Impossible»
Жахливий провал ФФУ, підніжка від Шевченка та надія на нового тренера Джерело обкладинки: УАФ (Павло Кубанов) https://uaf.ua/photos/FFU/2021/петраков1808-1.jpg

Збірна України з футболу нарешті отримала головного тренера. Щоправда лише з приставкою «в.о.» — команду очолив чемпіон світу U-20 Олександр Петраков.
Здавалося, коли в твоїй структурі працює такий відомий фахівець, питання щодо наступника Шевченка не мало б виникати взагалі. Але Петракова призначили «по дефолту» поставивши тренера у такі умови, прийняти які міг тільки той, хто беззаперечно любить футбол (й, напевно, не любить себе).
Провал Павелка
Андрій Шевченко, який провалився на Євро-2020, та й взагалі, показав себе як слабкий тренер збірної, пішов з команди переможцем (такий ось український парадокс), й зробив це, поставивши всіх у незручне становище.
Нагадаємо, наразі Україна займає другу сходинку у групі «D», після 3 матчів на 4 бали відстаючи від Франції. При цьому напряму на ЧС-2022 потрапляє лише переможець групи, другі команди мають розіграти 3 путівки у плейоф.
Зрозуміло, що хоча б одна помилка у вересневих матчах проти Казахстану та Франції позбавляє Україну надії на перше місце, й помітно ускладнює боротьбу хоча б за другу сходинку (потенційно Україна знаходиться наразі на останньому місці у групі, адже Фінляндія, Казахстан та Боснія і Герцеговина зіграли на одну гру менше і мають змогу перегнати українців). Позиція України наразі настільки не заздрісна, що навіть Шевченко зметикував, що вийти переможцем в таких умовах буде майже неможливо, й пішов з команди за кілька тижнів до матчу з Казахстаном.
Це був перший, але не основний удар по збірній. Бо далі завдання було просте — у стислі терміни призначити нового наставника. Але замість системної роботи уболівальники побачили «Санта-Барбару»: з невідомих причин пан Павелко зосередився на кандидатурі Сергія Реброва, який лише у це міжсезоння очолив «Аль-Айн», й на якого там робили ставку. Я навіть перестав рахувати — скільки разів ЗМІ називали призначення Реброва — на 99, (9)% доведеним фактом. Проте у підсумку все що вдалося керівникам українського футболу — це, схоже, розсваритися з арабськими шейхами (які, навряд чи, швидко забудуть цей атракціон).
Принагідно в УАФ розсварилися з другим кандидатом на посаду тренера — Мироном Маркевичем. Ще нещодавно Мирон Богданович здавався на 100% людиною Павелка. Але цих свистоплясок з призначенням нового тренера не витримав й він: Маркевич не погодився бути «хлопчиком на підхваті» та пішов з УАФ взагалі.
6 серпня Олександр Петраков відзначив свій 64-й день народження. Але шостого серпня, 12 днів тому, ніхто ще не і думав про призначення його головним тренером.
Більш того, третім кандидатом на посаду тренера збірної, після Реброва та Маркевича, називали Олексія Михайличенка (нагадаю, що у 2019-му, поки Петраков приводив юнацьку збірну Україну до «золота» чемпіонату світу, Михайличенко починав чемпіонат сезону 2019/20 в якості керманича «Динамо» й, у підсумку, заледве виборов «срібло» УПЛ у протиборстві з «Десною» та «Зорею»).
Для створення повного сюрреалізму, склад збірної на (нагадаю) вирішальні матчі відбору ЧС проти Казахстану та Франції формував тандем Михайличенко-Блохін (жоден з яких не збирався з цією збірною працювати).
Будемо відверті, будь Михайличенко трохи цілеспрямованішим, бажай він працювати зі збірною України, й ця посада дісталася б йому — Петракова призначили лише як тренера останнього вибору…
«L’Escadron suicide»
Отже, що ми маємо: рівно за 2 тижні до матчу з Казахстаном збірна отримає нового наставника. Склад команди вже сформований (Петраков зумів внести лише «косметичні» корективи), а завдання — не тільки переграти, власне, Казахстан (нагадаємо, збірна Шевченка у березні цього року на своєму стадіоні зіграла з казахами унічию 1-1, тож взяти три очки у Казахстані буде не так вже й легко), а й «на замовлення» здолати діючих чемпіонів світу з Франції. Якщо б я був французьким журналістом, то назвав би команду Петракова — «L’Escadron suicide» («Загін самогубців», тобто). Адже, значи українських уболівальників, які не люблять розбиратися у футболі (левова частка цих самих уболівальників вважає Андрія Шевченка успішним тренером та переможцем), але люблять успіхи, одне очко у цих матчах (а це цілком реальний варіант) Петракову не пробачать. Й, враховуючи його статус «в.о.», Павелко зможе з чистим сумлінням (наскільки тільки може бути чисте сумління в Андрія Павелка) звільнити тренера. (причому тут я ще не розглядаю важливий фактор — як Петракова приймуть гравці збірної, який збирав Андрій Шевченко)
Й все ж, я бачив що робив з українцями Петраков: з команди, з якої ніхто (на цей час, щонайменше) так й не пробився у чемпіонат ТОП-5, він зробив колектив чемпіонів. Зробив це, навіть всупереч палицям, які вставляв в його колеса все той-таки Андрій Шевченко (нагадаю, перед чвертьфінальним матчем ЧС U-20 Шевченко відкликав з команди Петракова основного воротаря — Андрія Луніна. Для чого? Для того, щоб той «погрів лавку» у матчах першої збірної).
На моє переконання, Петраков — кращий з українських тренеров збірних на цей час. Й якщо хтось й може створити диво усупереч всьому, то тільки він. Отже, я вірю у Вас, Олександр Васильович. Й буду вірити, незалежно від результату.
В добру путь, тренере! Утріть носа усім скептикам!



Рейтинг записи: 12345


Читайте также

25 сентября, 12:12
25 сентября, 12:12
21 сентября, 12:17
21 сентября, 12:17
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Или аккаунт Sportarena