Чотирнадцята річниця легендарного «Браво, Федерація!» та трюку з шапкою!

6 листопада 2006. Київ, стадіон «Динамо» імені Валерія Васильовича Лобановського. 13-й тур чемпіонату України з футболу сезону 2006/07.

В єврокубках команда Анатолія Дем’яненка грала вкрай невдало, проте в чемпіонаті займала першу сходинку і підходила до очної зустрічі з конкурентом у якості одноосібного лідера. Дійсно легендарний матч був насичений на події. Гравці били не тільки по воротам, але й по ногам суперників, не шкодуючи опонентів та масово сходились у сутичках. Запрошений з Португалії арбітр, 9 разів показував жовте світло гравцям, чотирьох учасників матчу було видалено. Скандальний матч, високий градус напруги, просто пісня, солодка, як мед, справжній футбол, справжнє дербі, а не те казнащо, яке демонструє теперішнє покоління, особливо, як не прикро, зі сторони «Динамо».

Долю матчу вирішив один м’яч, забитий Максимом Шацьких з точної передачі Валентина Белькевича. Згадали-просльозились…

Огляд матчу особливо радимо переглянути юним шанувальникам феномену «Луческу в «Динамо» Київ», бо припускаємо, що у далекому 2006 вони ще пішки під стіл ходили та не могли сформулювати такі вирази, як «це поширена практика тренувати клуби-опоненти», «результати вимагають нехтування принципами» тощо.

А більш старше покоління має згадати, як в прохолодний листопадовий вечір 14 років тому вони засвистували знахабнілого Цигана, закидували його сніжками та не підбирали епітетів до його далеко нескромної персони. Підживіть той вогник, який у вас тліє десь там в глибині душі, поверніться до першоджерел і вигукніть у весь голос: #ДинамоБезЛуческу!

Скандалити румун продовжив навіть після матчу, розкриваючись у всій своїй мерзенній натурі, а прокротівські ресурси ще не один тиждень розганяли в маси тему столичного свавілля по відношенню до благородних шахтарів. У 2011 у своїй книзі «Моя шахтерская история» Луческу написав, що кидання шапки та легендарна фраза були його великим та спланованим задумом.

Післязавтра «Динамо» знову зустрінеться з «Шахтарем». Раніше Циган підігрівав інтерес до матчу ще задовго до події. Зараз він чомусь мовчить. Змінився? В такому віці навіть найгаласливіший марнослав воліє дотримуватись золотого правила: «Тихіше їдеш – далі будеш». Інакше, можна припустити високу ймовірність, що пам’ятник від колишніх соратників все ж таки знайде своє місце…