УЗНАВАЙ ПРО СВОИХ

Янгол з Мено

Кілгор 23 апреля, 12:00
71
2
Подписаться на блог
Янгол з Мено
Футбол і шуби

Янголи і демони

На телешоу «Швейцарія має таланти» серед членів журі сидить веселий дідусь, що час від часу викидає дотепні жарти. Публіка схвально сприймає почуття гумору діда і відзначає його добродушність. Не сміються із жартів, мабуть, лише ті, кому доводилось з ним працювати. Цей дідуган-веселун колись був янголом, Янголом з Мено.

Янгол одягнений в хутряну шубу, на ньому модні окуляри, а довге волосся спадає на плечі. Він стоїть на кромці поля і горлопанить так, що перекрикує всіх 30 000 вболівальників, що зібрались на стадіоні — іноді він дає вказівки своїм гравцям, іноді просто криє їх матом.

Янгола звати Жільбер Гресс і його обожнює більша частина Ельзасу, окрім гравців клубу “Страсбур”, яких він тренує. Ті сумніваються в небесному походженню Гресса, їм здається, що він диявол, принаймні на передсезонних і зимових зборах той чортяка влаштував для них справжнісіньке пекло. Цього Жільберу було замало і він посадив гравців на дієту, справді, диявольські фокуси — всадити француза на дієту. Але найгірше те, що він заборонив футболістам вживати алкоголь. І це у виноробному регіоні, а ельзасцям, як відомо, вино замінювало воду. Тому гравцям було зрозуміло — ніякий він не янгол, а звичайнісінький диявол. Але хіба це поясниш вболівальникам?  

Публіка обожнювала Гресса, що попри свої тридцять п’ять років, в перший же сезон здобув третє місце в Дивізіоні 1 і звання найкращого тренера року за версією FranceFootball. Це при тому, що Страсбур тільки-но повернувся в еліту. Щоправда, більш ефектно відсвяткували своє повернення монегаски — вони взагалі стали чемпіонами.

Чи є подібні аналоги в інших чемпіонатах? Дві команди з нижчого дивізіону після підвищення в класі увійшли до трійки лідерів. Якби мені було потрібно використати лише одне слово для характеристики чемпіонату Франції, я б вжив слово «рівність». Саме через цю рівність у Франції кожного десятиліття змінювався гранд, а командою-чемпіоном міг стати клуб зі скромними можливостями.

Вибір Гресса

Починаючи з середини 60-х, головним французьким грандом був “Сент-Етьєн”. Протягом п’ятнадцяти сезонів ця команда виграла 8 титулів, і була такою собі французькою “Баварією”. Варто було комусь засвітитись у Дивізіоні 1, як “зелені” переманювали його в свій склад. Піком розквіту “Сент-Етьєну” була середина сімдесятих, коли команда видала два блискучі сезони в КЄЧ. Але після успішних сезонів пішов спад — дві першості підряд “Сент-Етьєн” навіть не зміг продертись до четвірки кращих (5 і 7 місця). Зрозуміло, що така ситуація не влаштовувала найпопулярнішу в ті роки команду Франції, і вона була налаштована повернути золото.

“Зеленим” намагався створити конкуренцію “Нант”,  і це в них непогано виходило. Як доказ — 5 чемпіонств в роки панування “Сент-Етьєну”.

Страсбур не міг тягатися в майстерності і в класі з цими двома титанами. Склад  не йшов в ніякі порівняння — основа команди була сформована із ельзасців, більшість з яких були вихованцями “Страсбуру”. Після виходу до еліти клуб підсилився двома гравцями ПСЖ: плеймейкером Френсісом Пясецкі  та футболістом з досвідом гри за збірну Франції — Жаком Нові. Останній з часом став капітаном команди. Окрім них було придбано Раймона Доменека, що втратив довіру нового тренера “Ліона”. Пізніше клуб підписав ще й Роже Жуве з “Ніцци”.  От і все підсилення.

В складі не було зірок, а єдиним гравцем, що брав участь у фінальній частині ЧС-78 став Домінік Дропсі. Формально він вважався третім воротарем збірної, але в одному матчі ЧС зіграв. Для порівняння, в складі “Нанту” — четверо гравців збірної. В “Сент-Етьєні” також перебувало четверо учасників мундіалю, плюс легендарний бомбардир Бернар Лякомб, якого після ЧС забрали з “Ліону”.

Якщо інші команди переважають твою за підбором гравців і за майстерністю є два варіанти: 1) підкоритись долі і, слухняно піднявши лапки, забути про чемпіонство; 2) спробувати змінити стан речей і нівелювати перевагу в класі  іншими факторами.

Гресс обрав другий варіант і футболістам не сподобався вибір Жільбера. Вони боялись, що їх почнуть освистувати вболівальники, якщо сповідуватимуть принципи гри запропоновані Грессом. Страх гравців був не безпідставним — їх дійсно почали освистувати, а преса критикувала.

Зграя пітбулів

Чому Страсбур освистували?

В той час у Франції грали у відкритий футбол — атакувальний та щирий. Особливо виділявся, звичайно, “Сент-Етьєн”. Команда грала вишукано та витончено, підбір гравців був відповідний — технічні і швидкі, що вміли красиво й ефективно комбінувати. Тогочасні ігрові умови, що складались на полі, сприяли такій манері гри — навіть сильні команди дозволяли супернику вільно долати центр поля, а пресинг був мінімальним. Це була епоха романтичного футболу, де перемагали ті, хто краще атакує.

Гресс же, маючи не найтехнічніших виконавців, вирішив нівелювати переваги суперника, присікши їх вільні атаки. Зграя пітбулів носилась увесь матч по полю як навіжені. Вони пресингували, вигризали м’яча, вміло руйнували гру суперника, не давали тому й продихнути. Така гра вимагала неабиякої фізичної підготовки і дотримання режиму. Виснажливі тренування під час передсезонки та зимових зборів і були тим самим пеклом про яке згадували гравці “Страсбура”. Але пройшовши крізь пекло, футболісти отримували магічну властивість — вони могли елементарно перебігати сильнішого суперника.

Як мені здалось, одним із факторів успіху клубу було ще й те, що на «Стад де ля Мено» був важкий газон. І технічні, але менш фізично підготовлені суперники швидше виснажувались. Через це “Страсбур” був непереможний на своєму полі, натомість їх розбирали на запчастини на виїзді і “Нант” (3-0), і “Сент-Етьєн” (2-0), і “Дуйсбург” в Кубку УЄФА (4-0).

Іншим фактором, що зіграв на користь “Страсбуру” була тактична підготовка. Гресс впровадив принципи тотального футболу, його футболісти  повинні були відпрацьовувати як на захист, так і на атаку. Вони створювали каруселі на полі, мінялись позиціями, захисники підключались в атаку, нападники активно пресингували суперника. Було багато браку, ельзасці могли грубити, але подібна тактика вирівнювала гру.

Коли проглядав тогочасний склад команди, відомими для мене виявились лише прізвища Доменека і Венгера. Арсен грів лаву для запасних, а от Доменек був одним із лідерів команди, тому підсвідомо й звертав увагу на його дії на полі. Гра Доменека, насправді, добре ілюструє принципи тогочасного “Страсбуру”. Номінально лівий захисник, Раймон протягом матчу міг опинитись і в атаці з протилежного флангу, і в центрі захисту або півзахисту. Чесно кажучи, мені складно поєднати образ Доменека-тренера з образом того брутального мужика з густими вусами і розкудланим волоссям на голові, що агресивно, а іноді й грубо йшов у відбір і сміливо діяв в атаці. Хоча, хто знає, можливо й тоді він дивився на зірки перш ніж піти в підкат?

Ну й третій важливий фактор — Гресс виявився хорошим стратегом. В той час в Дивізіоні 1 за перемогу давали два очки, а за нічию одне. Тому Гресс не особливо переймаючись красою гри, міг просто її вбити і зіграти  на нічию.

Так і вийшло, що “Страсбур” грав у футбол, який не дуже подобався Франції, окрім Ельзасу, звичайно. Власні прихильники створили потужну підтримку команді. В сезоні 1978/1979 домашня арена “Страсбура” — «Стад де ля Мено» — була найбільш відвідуваною у Франції, середня відвідуваність становила близько 22 000 глядачів (цей показник міг би бути більшим, якби не ремонт однієї із трибун наприкінці сезону). Підтримка була дійсно шаленою, вболівальники вітали кожну успішну дію гравців, кожен підкат чи вдалий фінт.

Та повернемось на початок сезону 1978/1979 року, коли Гресс в одному із інтерв’ю розповідає, що ніяких серйозних завдань не ставить перед командою, для нього головне перемога в найближчому матчі.

“Страсбур” виконав завдання тренера і переміг в найближчому матчі, а вже в п’ятому турі захопив лідерство і не відпускав його до кінця чемпіонату, першу поразку отримавши лише в 19 турі. Так Гресс став Янголом.

Коли вулиці в огні

Ельзас гуляв, Гресса боготворили, але кінець прийшов швидко. В наступному сезоні “Страсбур” не зміг відстояти чемпіонство і скотився на п’яте місце. В КЄЧ вони добрались до чвертьфіналу, чого після 1977 року не вдавалось французьким командам, але “Аякс” просто розніс ельзасців — 4:0.

Та не результати стали причиною уходу Гресса. Справа в іншому, в Янгола був далеко не янгольський характер. Ще гравцем від відрізнявся своєрідними норовом і пішов на конфлікт з тренером збірної через зачіску. Жільбер просто не хотів підстригтись.

Ставши тренером, Гресс впровадив диктаторські методи, він шпигував за своїми гравцями, з цією метою співпрацював з таксистами. Перед матчами він закривав гравців в готелі, щоб проконтролювати їх харчування та сон. Жільбер міг привселюдно критикувати гравців і конфліктувати з керівництвом. Доменек в своїй книзі, згадуючи Гресса, дав не найкращу характеристику колишньому наставнику. Він назвав Жільбера плаксієм і боягузом, що приховував свою псевдоінтелектуальність за окулярами з товстою оправою.

Саме через конфлікт із керівництвом Гресс і покинув команду. В 1979 році новим президентом “Страсбуру” став Андре Борд, що відразу вирішив знайти заміну провідному нападнику Альберу Геммрішу, який покинув команду. Вибір впав на зіркового форварда — Карлоса Бьянкі. За шість сезонів у Франції цей аргентинець п’ять разів був найкращим бомбардиром Дивізіону 1. Але вибір не сподобався Грессу, він вважав, що такі гравці ніколи не відпрацьовують в захисті і тільки чекають на передачі. До того ж, Бьянкі вже було тридцять років і його було пізно переучувати тактично. Та президент все одно придбав аргентинця, як наслідок: Бьянкі не заграв у Страсбурзі, а Гресс, вкрай розсварившись із керівництвом, покинув команду.

Коли вболівальники дізнались, що Гресса звільнено, розпочались масові заворушення. Прихильники вимагали відставки президента клубу і повернення Янгола. Було влаштовано пожежу на стадіоні і розпочались сутички з поліцією.  Нічого не скажеш — Гресс ефектно пішов, а разом з ним пішла і короткочасна слава “Страсбуру”.

Післямова

Гресс транзитом через Бельгію потрапив до Швейцарії, і став ще й легендою “Невшатель Ксамакс”, двічі перемігши в чемпіонаті Швейцарії. Жільбер навіть приїжджав до Києва у 1996 році і вибив динамівців із 1/32 фіналу Кубку УЄФА. Тоді він не наважився одягнути шубу, бо було достатньо тепло та й Суркіс міг би не зрозуміти гумору.

Страсбур без свого янгола посипався. Клод Без тоді зайнявся створенням нового французького гранду — Бордо, чим прискорив падіння ельзасців, переманивши лідерів команди до клубу із Аквітанії. За декілька років представники Ельзасу вилетіли до Дивізіону 2.

Гресс, забувши про зправило — ніколи не повертатись туди, де тобі було добре, — ще двічі очолював ельзасців. Та великі перемоги лишились позаду, а третій прихід взагалі був невдалим, Гресс провів тільки два матчі на чолі команди і посварившись із керівництвом покинув клуб.



Sport Arena запустила блоги. Общайтесь, обсуждайте, спорьте.

Добавить комментарий
Сейчас обсуждают
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?