УЗНАВАЙ ПРО СВОИХ

День, коли Шевченко змусив замовчати Лужники

Павел Кушнерук 09 октября, 8:46
4601
15
Подписаться на блог
День, коли Шевченко змусив замовчати Лужники
Сьогодні - двадцять років знаменитому матчу та голу у виконанні Андрія Шевченка.

У кар’єрі Андрія Шевченка було чимало знакових голів – чого вартий його феноменальний постріл у ворота Джанлуїджі Буффона, завданий у грудні 2001-го. Це, мабуть, найвідоміший м’яч нападника, про який знає пересічний європейський уболівальник – для нас, українців, він, без сумніву, теж важливий, та навряд чи стоїть на першому місці. Все через епізод, пов’язаний з Олександром Філімоновим.

Не секрет, що той самий матч за участю Росії та України носить культовий характер – збіглось занадто багато факторів, які у підсумку гарантували протистоянню такий статус. Спільне радянське минуле, завуальоване суперництво після розпаду СРСР, нав’язування Росією комплексу меншовартості, історія боротьби між Динамо та Спартаком, особливо актуальна завдяки подіям Ліги чемпіонів 1994/95, Севастополь, Крим, розміщення чорноморського флоту – це лише частина нюансів, які тісно сплели політику і спорт, таким чином перетворивши заключний поєдинок кваліфікації ЧЄ-2000 на щось дійсно монструозне і принципове. Тож не дивно, чому у тогочасній пресі допускалися взаємні підколи на кшталт «Бей, Хохлов ,…, спасай Россию» чи «Москаль-чарівник» – непрості відносини між країнами ретранслювалися навіть на перших шпальтах футбольних видань. Так що там поза політикою?

Звісно, зустріч несла й вагоме значення з огляду на турнірне становище – Україна, маючи в активі 19 очок, посідала лідируючу сходинку у групі 4, випереджаючи найближчих переслідувачів,– Росію та Францію,– тільки на один заліковий бал. Ситуація виявилася хиткою, адже за реалізації певного сценарію та чи інша збірна ризикувала «пролетіти» повз чемпіонат Європи – навряд чи Йожеф Сабо та Олег Романцев всерйоз розраховували на перемогу Ісландії, тим паче на «Стад де Франс».

До того ж, Росія не приховувала реваншистського настрою – у першому раунді відбіркового циклу, проведеному 5 вересня 1998-го, Жовто-сині у Києві здолали гостей з рахунком 3:2. Про що сторона опонента бажала якнайшвидше забути – взагалі команда з тріском провалила початок кампанії, у подальшому не здобувши жодного пункту проти Франції і Ісландії. Це стало приводом для звільнення Анатолія Бишовця, чия фігура муляла очі керівництву РФС, а позиція, обрана внаслідок невдалого старту, викликала відверте невдоволення – кому могла сподобатися ініціатива, суть якої полягала у остаточному заваленні кваліфікації на користь підготовки до ЧС-2002?

Прибулий Олег Романцев докорінно змінив розклад сил – зауважимо, не без допомоги спартаківців, яких тренер, прикриваючись різноманітними мотивами, раніше не делегував до національної команди через конфлікт з Бишовцем. Результат приголомшливий – виграшна шестиматчева серія дозволила Росії вирватися на друге місце (Галльські півні розмістилися нижче, поступаючись за додатковими показниками). Попереду – ми.

Україна подолала дистанцію досить рівно, показово не зазнавши жодної поразки, але примудрилася зафіксувати нічиї з Ісландією та, що найприкріше, Вірменією – чесно кажучи, прохідним суперником (чи не цих очок нам не вистачило для кінцевого утримання лідерства?). Якщо аналогічний розвиток подій з Францією допускався та вважався оптимістичним (все-таки це чемпіони світу), то дані втрати, можна сказати, фатально позначилися – без них ми б не натрапили на Словенію.

Фото: sport-express.ru

Як і у випадку з Росією, чий кістяк сформувався навколо спартаківської «діаспори», наш тренерський штаб віддав перевагу фактично одному клубу. Зрозуміло якому – нікого абсолютно не здивувало, коли на полі Лужників з’явилося одразу шість динамівців (Шовковський, Головко, Ващук, Дмитрулін, Гусін та Ребров). Олег Лужний, Андрій Шевченко, які, як кілька місяців приєдналися до лондонського Арсеналу та Мілану відповідно, Юрій Максимов (Вердер), Сергій Скаченко (Мец), Сергій Мізін (Карпати Львів) у минулому також входили до біло-синьої когорти. На лаві запасних залишилися Кернозенко, Коновалов та Кормильцев, і лише Геннадій Мороз, Сергій Ковальов (обоє – Шахтар) та Володимир Микитин (Карпати Львів), принаймні на той момент, не мали відношення до киян. Що слід охарактеризувати як перевагу – футболісти без особливих труднощів взаємодіяли, адже прекрасно знали свої можливості; ніякого мандражу перед зустріччю не було і близько.

«Хлопці були нормальні. Ми говорили про те, що збірна Росії виграла всі матчі після звільнення Бишовця. Це був унікальний випадок. Навіть у Франції в гостях виграли. Виграй Росія у нас, і вони б стали першими. А так ми зіграли внічию, і першою стала збірна Франції»,– розповів Йожеф Сабо.

Росія перебувала у схожих умовах, втім, не обійшлося без ахіллесової п’яти – Романцев ламав голову, кому ж довірити місце в воротах. На тлі Сергія Овчинникова, який не пройшов збір, 36-річного Станіслава Черчесова, що знаходився у Тіролі і ризикував не відновитися до гри, та Руслана Нігматулліна,  для якого настільки відповідальний матч міг стати дебютним, Олександр Філімонов виглядав найбільш приорітетним варіантом. Якби не певні обставини, то навіть безальтернативним – прикметно, що у 1998-му він був визнаний найкращим на своїй позиції за версією РФС. Тим не менш, кіпер не уникнув претензій – його самовпевненість, виникла через відсутність здорової конкуренції. Тож Романцев у розмові з представниками преси не міг дати однозначної відповіді і зізнався, що занепокоєний формою підопічного. За що потім пошкодував.

Уболівальники з досвідом добре пам’ятають події того дня – незважаючи на безперервний дощ, на стадіоні аншлаг. Москва кипіла емоціями – вулиці забиті людьми, не завжди позитивно налаштованими (російські ультрас ледь не перевернули автобус з нашими фанатами, а до трибун довелося добиратися у оточенні поліцейського спецпідрозділу).

Поєдинок, як і очікувалося, розпочався без будь-яких прелюдій – Росія діяла з позиції сили та за підсумками першого тайму була об’єктивно ближчою до відкриття рахунку. За десять хвилин до перерви господарі змарнували декілька вбивчих нагод – двічі Шовковського потурбував Дмитро Хохлов, чий другий удар на себе прийняла штанга. М’яч пронісся поряд зі стійкою після спроби Титова, а Олександр Панов, пробивши головою, не влучив з двох метрів у порожній кут – сфера під напружені погляди багатотисячної публіки, на щастя, пролетіла вище.

Фото: sport-express.ru

В цілому ж, наш захист продемонстрував надійність – мобільність та організованість оборони вимкнула напад опонента. А ось півзахист дещо розчарував – Гусін, Максимов та Мізін не підвели в плані самовіддачі, але нічого не вигадали проти нав’язаного інтенсивного пресингу.

Враховуючи безпорадність Панова, відірваного від решти колективу, функція побудови атаки лягла на плечі середньої лінії на чолі з Карпіним. З огляду на це, Шевченко, Скаченко та Ребров залишилися без м’яча – ідея Сабо з трьома форвардами виявилася малоефективною. Якщо Ребров ще мав натяки на гол, то Шевченко опинився під постійною опікою Юрія Дроздова (по завершенні Андрій неохоче констатував програну дуель своєму візаві) – Романцев зробив ставку на опорника, що провів у таборі збірної лічені матчі, і той виконав завдання на «відмінно».

На 75 хвилині англійський рефері Девід Еллерей дав спірний штрафний – ні українські, ні російські журналісти так і не визначилися за що. Коментатори Віктор Гусєв та Андрій Голованов щось пробелькотіли в ефірі, а потім зійшлися на думці, що хтось «раніше притримав Панова» – телевізійники не встигли зафіксувати епізод. Українці вибудували стінку з чотирьох чоловік, але це допомогло – Карпін потужним ударом прошив сітку воріт. Уболівальники в екстазі, камери квапливо вихопили реакцію VIP-ложі, де розмістилися чиновники – прем’єр-міністр Володимир Путін аж зіскочив зі свого місця.

 13 хвилин – ось стільки часу відділяло Росію від Євро. Смертін порушив правила проти Мізіна в 40 метрах від карного майданчика  — здавалося б, комфортна відстань, і за логікою Жовто-сині обмежилися б навісною передачею. До м’яча підійшов Шевченко, перекинувся словами і вдарив… Протяжний зойк на коментаторській позиції і приречений викрик Гусєва «Боже мій… Філімонов закидує м’яч у власні ворота», а далі – мертвотна тиша. Романцев похапцем йде у підтрибунне приміщення. Пізніше ворота, у яких відзначився форвард Мілана, знищать.

«Коли він пішов бити штрафний, я підійшов прямо до бічної лінії і сказав: «Андрію, йди туди! Ти добре граєш головою!». А він каже мені: «Йожефович, я зараз заб’ю!». Звідки він знав це? Може, відчував? Звичайно, Романцев розбирав нашу команду. Андрій весь час подавав на передню штангу, куди йшли центральні захисники і головою перекидали м’яч на дальню штангу. Мабуть, воротаря «затуркали» до такої міри, що Шевченко ще не вдарив, а він вже пішов вперед! Він був упевнений, що м’яч піде на ближню штангу. А Андрій його підрізав якось, і м’яч пішов у ворота. Воротар задкував-задкував, і в підсумку сам собі закинув. Напевно, таке буває один або два рази в житті»,– пригадав Сабо.

Згодом Філімонов, прокручуючи ситуацію в голові, скаже, що хотів упіймати м’яч. І додасть: «Треба було перевести кулаком на кутовий».

 «Ще не було інтерв’ю, щоб мене не запитали про гол Шевченка. Я давно змирився. Якщо не задають цього питання, щиро радію за журналіста, який не потрапив на гачок розхожих штампів. П’ятірка йому. У 1998 році мене визнали найкращим воротарем Росії, але професійним піком я вважаю наступний сезон. Навіть з урахуванням голу Шевченка. У всіх в житті бувають помилки. Це лише епізод»,– розказав воротар.

Фото: sport-express.ru

Думки різнилися – а чи бив Шевченко? Сам герой зустрічі наголосив – ніякої випадковості немає. «Я бив по воротах, а не робив передачу. Керувався тим, що будь-який удар може поставити воротаря в складне становище. Звичайно, коли м’яч летить з такої відстані, та ще й від бічної лінії, шанс на те, що у голкіпера виникнуть великі проблеми, невеликий. Але я розраховував на його помилку. І він її зробив».

«Такі помилки класний голкіпер допускати не має права. Мені шкода, що з ним таке сталося. Однак я гравець своєї команди, і, може бути, це буде не зовсім коректно з мого боку – мені радісно, що так сталося. Цей промах дав нам шанс продовжити боротьбу за вихід у фінальну частину чемпіонату Європи», – додав Олександр Шовковський, оточений репортерами.

На післяматчевій прес-конференції Романцев був небагатослівним – тренер попросив не завантажувати його питаннями: «Напевно, сьогодні був не наш день, адже ми давно не мали стільки моментів, скільки сьогодні. А збірна України так не ризикувала протягом усього турніру. Я думаю, що виставив правильний склад, атакуючий, про який думав впродовж декількох днів. Я вдячний усім футболістам і зараз не хочу нікого осуджувати, тим більше, що досі відчуваю стрес. Для мене це страшна катастрофа».

Сабо ж переконував у тому, що йому не пощастило: «Я якраз невдачливий тренер. У Єревані ми мали шість стовідсоткових моментів, і, реалізуй хоч один з них, зараз би не стояло питання про перше місце. Або взяти домашній матч з Ісландією. Ведемо 1:0, удар, три рикошети – і м’яч в наших воротах. Гол Шевченка – це не везіння, а помилка вашого воротаря. І разом з тим – це майстерність Шевченка, тому що він вже забив не один такий м’яч. Я можу показати вам касету, де Шевченко на тренуваннях по 30-40 хвилин виконує і зліва, і справа такі штрафні. Це майстерність, і в гастрономі його не продають».

Шукаючи винуватців, громадськість, насамперед, накинулася на Філімонова. Романцев, як і партнери по збірній та Спартаку, не стали привселюдно таврувати голкіпера, але поступово Олександр втратив вагу у стані Червоно-білих – спочатку був відправлений на лаву запасних внаслідок програної конкуренції Максиму Левицькому, а потім з легкістю відпущений в … київське Динамо.

Знаючи Романцева, який відчайдушно боровся і тримався за провідних виконавців (про що засвідчує історія з Єгором Титовим, непроданим мюнхенській Баварії), закралася небезпідставна думка – спеціаліст не пробачив нічию, рівноцінну поразці.

… 12 жовтня 1999-го на титульній сторінці газети Команда красувався напис: «Прорвались! Пока, правда, в плей-офф». Шкода, що він виявився пророчим – у листопаді нас зупинила Словенія.

Рейтинг новости: 12345



Sport Arena запустила блоги. Общайтесь, обсуждайте, спорьте.

Добавить комментарий
11 октября, 10:01
811
11 октября, 10:01
03 октября, 18:59
446
03 октября, 18:59
29 сентября, 13:43
806
29 сентября, 13:43
Сейчас обсуждают
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Или аккаунт Sportarena
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?