Останній матч Джорджа Беста

Подписаться на блог
Останній матч Джорджа Беста
Джордж Бест, weareraw.co.uk
22 травня одному з навідоміших футболістів світу виповнилося б 74. Sport Arena розповідає фінальний акорд в біографії легендарного північноірландця.

Навряд чи ви коли-небудь здогадувалися про існування Тобермору – майже нічим непримітного села у Північній Ірландії. Тамтешні жителі за кухлем пива, звісно, розкажуть чимало байок (дехто більш обізнаний навіть похизується масонським орденом, що функціонував у місцині з 1747-го по 1838-й роки), але загалом Тобермор – звичайнісінька периферія, про яку ніколи не напишуть в україномовних підручниках географії. Втім, є одне «але», гідне нашої уваги – саме там великий Джордж Бест провів останній матч у кар’єрі.

Якщо замислитися, то цей факт буквально увіковічив забуту Богом провінцію, адже прихильники знаменитого півзахисника рано чи пізно, але неодмінно натраплять на Тобермор Юнайтед. Клуб, заснований у 1965 році, наразі перебуває у третьому дивізіоні країни, проте має вагомий привід для гордості – Джордж знаходився в їхній команді і більше жодній із північноірладндських. Що неймовірна честь – незважаючи на статус пияки і ловеласа, в очах публіки Бест залишався генієм, людиною, яка так чи інакше популяризувала Батьківщину, десятиліттями затиснуту в політичні лещата.

Джордж Бест, footballpink.net

Гадаємо, що мало хто заперечить культовість «П’ятого Бітла». Джорджа можна не любити і ненавидіти, але ті ж хейтери визнають його природній талант – футболіст вмів усе і за допомоги Метта Басбі досяг неймовірних вершин. Низка встановлених рекордів, Кубок європейських чемпіонів 1967/68 та Золотий м’яч перетворили північноірландця на шалено популярну медійну особу – умовно кажучи, «прабатька» Девіда Бекхема і Кріштіану Роналду. Інша річ, що останні пішли вірною стежиною, а Бест обрав чарку.

Якщо вимкнути моралізм, то Джордж був людиною свого часу – його пік припав на розквіт сексуальної революції, культури хіпі та рок-н-ролу. Як би це не звучало, але поведінка гравця стала квінтесенцією вседозволеності епохи – певною мірою, він не міг бути інакшим, бо жив у відповідному середовищі.

До того ж, давайте чесно – більшості подобаються погані, суперечливі хлопці. Вінні Джонс, Пол Гаскойн, Біллі Бремнер чи Норман Хантер зламали не одну долю, однак досі викликають найрізноманітніший спектр емоцій: від відвертої зневаги до ностальгічних ноток «а раніше було дійсно краще». Бест видався нешаблонним і фактурним персонажем: рішення покинути Манчестер Юнайтед у 27-річному віці – це, однозначно, в його стилі.

Своїм відходом із МЮ виконавець фактично підсумував закінчення виступів на серйозному рівні. Після Червоних дияволів він побував в ПАР, Ірландії, США, Шотландії, чемпіонаті Гонконгу та Австралії – грав у власне задоволення, але в умовах, нижчих, ніж міг запропонувати Перший дивізіон. Впродовж наступних десяти сезонів Джордж змінив більше десятка клубів і в 1984-му неочікувано опинився в рідних краях.

Виникає резонне питання: навіщо Бесту здався Тобермор? Невже в 37 років прокинувся патріотизм? Якщо й так, то чому футболіст не поїхав до Белфасту, де народився? Мотив банальний – гроші. Джордж не вперше брав участь у виставкових матчах і не гребував пропозиціями – одне із джерел вказує, що Тобермор Юнайтед заплатив за його послуги 2 тисячі фунтів стерлінгів.

Ініціаторами запрошення стали президент Моріс Керрі, його радник Іван Лінтон і менеджер Біллі Паттерсон. Причина – Червоні, що станом на зиму 1984-го змагалися у другій лізі, готувалися до першого раунду національного кубку проти Баллімени Юнайтед.

Джордж Бест, 3tags.org

Презентуючи Беста, Керрі сказав: «Я маю велике задоволення від того, що висловлюю особливе привітання Джорджу, дякую йому за те, що він сьогодні прийшов сюди. Це чудова нагода для всіх нас побачити його великі таланти».

11 лютого 1984-го глядачі вщент заповнили невеличкий стадіон Фортвільям Парк – в передчутті дійства зібралося більше 4 тисяч людей. Як написала місцева преса, «Фортвільям став «маленьким Уемблі» –  настільки високим був ажіотаж.

Чи допоміг Бест? Він показав проблиск минулої техніки, однак Тобермор Юнайтед … поступився із рахунком 0:7. Кілька хороших пасів, непоганий удар по воротах і фірмовий дриблінг на тлі тотального фіаско – до середини другого тайму Баллімена відзначилася п’ятьма влучними пострілами (у подальшому команда взяла кубок). Формально героями стали Майкл Гай та Джонатан Спік, але їхні зусилля були мало кому потрібні – вся слава все одно дісталася Джорджу.

«Мені пощастило подивитися гру. Не будемо зупинятися на тому, що сталося, настільки важку поразку переніс Тобермор. Всі фанати були раді бачити Джорджа, він погодився грати і зробив те, що від нього очікувалося – зібрав багатотисячний натовп», – поділився спогадами колишній голова Тобермору Реймонд Бітті.

Як стверджували очевидці, Бест не відмовляв у автографах і люб’язно відгукувався на кожне прохання – ще ніколи роздягальня Тобермору не була оточена такою кількістю людей. Попри солідний вік і змучений вигляд, півзахисник вбирав увагу, наче губка – склалося враження, що він щойно підняв над головою другий Кубок чемпіонів, а не поступився супернику із непристойним рахунком. Хоча, хіба це мало його хвилювати? Вже за дві години по завершенні матчу Джордж їхав до Лондону, щоб звідти гайнути прямісінько до Лос-Анджелесу – у місті ангелів на нього чекала чарівна Марі Стевін, Міс світу 1977 року.

Бест статуя

«Це дійсно нанесло назву клубу на футбольну карту. Тобермор пережив великий момент. Джордж давав автографи і фотографувався, всі фанати просто шаленіли. Він підходив до кінця своєї кар’єри, але все ще був героєм для всіх. Кожний раз, коли люди говорять про Тобермор, то згадують про зв’язок із Джорджем Бестом, для нас це велика честь. Ви не можете собі уявити, щоб сьогодні відбулося щось подібне. Неможливо уявити, що Стівен Джеррард покидає Ліверпуль і приїжджає грати за нас», – додав містер Бітті.

Складно сказати, чи розумів Бест, що зіграв останній офіційний поєдинок. Сумнівно, що він надав велике значення поїздці у Тобермор і саме там дійшов чіткого висновку, що пора зав’язувати. Для виконавця з настільки непередбачуваним характером, звиклого до цілодобових вечірок і пишногрудих панянок, планування – нетипова, давно приспана риса. Показово, що його прощальна гра відбулася лише через чотири роки – у серпні 1988-го. На той момент 42-річний вихованець МЮ страждав від постійних запоїв та просаджував гроші в казино – якби не оточення і підтримка клубу, то невідомо, чи взагалі б він пішов з почестями, на які заслуговував.

А от Тобермор надовго запам’ятав візит зірки – про це писали в газетах та переповідали з неприхованим захопленням. І байдуже, що команда зганьбилася – одного прекрасного дня люди побачили того, хто запалював серця мільйонів. А це дорогого коштує.






Добавить комментарий
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Или аккаунт Sportarena
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?