П’ять знакових матчів, які бачив Ештадіу Да Луж

Павел Кушнерук 27 февраля, 18:03
0
Подписаться на блог
П’ять знакових матчів, які бачив Ештадіу Да Луж
Ештадіу да Луш, фото - flickr.com/photos/bertlive/
Шахтар відвідає арену, де писалися важливі сторінки історії.

У жовтні 1999 року Португалія здобула право проведення ЧЄ-2004 – федерація витримала конкуренцію з боку Іспанії і спільної заявки Австрії та Угорщини. Організація континентальної першості вимагала кардинальних змін – насамперед, будівництва відповідної інфраструктури. Так домашній стадіон Бенфіки, свого часу один із найбільших у Європі (120 тисяч місць), потрапив під ніж – було вирішено закласти новий Ештадіу Да Луж.

Читайте також: Красные Орлы с желто-синим прошлым

Арені менше сімнадцяти років, що аж ніяк не дозволяє назвати її культовою – навіть у порівнянні зі зруйнованим попередником, який бачив епоху Бели Гуттманна, гру великого Еусебіу, приймав фінали Кубка УЄФА і Кубка володарів кубків.

Проте Да Луж – особливий. Вашій увазі п’ять матчів, які зробили його знаменитим.

24 червня 2004 року, Португалія – Англія – 2:2 (серія пенальті – 6:5). Фатальна травма Руні та зламана доля Васселла

У чвертьфіналі чемпіонату Європи зіткнулися суперники, навколо яких вирував особливий ажіотаж – Португалія, керована Луїсом Феліпе Сколарі, та Англія Свена-Йорана Ерікссона. Ідеальна афіша – господарка турніру проти золотого покоління Трьох левів. Імен, які змушували затамувати подих – Бекхем, Лемпард, Террі, Джеррард, Оуен, Скоулз та у якості родзинки юний Вейн Руні. Не дивно, чому британська преса буквально вимагала перемогу – невже настільки зірковий склад не впорається з Фігу чи Роналду?

Зрештою, все завершилося за сценарію, який з Англією траплявся не вперше – збірна, на чиїй шиї каменем висіла неймовірна відповідальність, не впоралася з тиском та була роздавлена очікуваннями громадськості.

Уейн Руні, Getty Images

Команда швидко відкрила рахунок та притисла португальців до карного майданчику, але, як тільки втратила важливий гвинтик, то ледь не посипалася. На 27 хвилині Руні травмував стопу, чим значно сплутав карти Свену-Йорану Ерікссону – сподіваючись хоч якось виправити ситуацію, швед задіяв Даріуса Васселла. І краще б цього не робив – нападник не увійшов у гру, а по її закінченні перетворився на антигероя нації.

Читайте також:  Шахтер грамотно разобрал Бенфику. Готовность и функционал — на приличном уровне

Португалія скористалася запамороченням опонента і змусила його рятуватися – на 115 хвилині екстра-тайму Френк Лемпард відновив рівновагу (2:2), відповівши на гол Руя Кошти, та перевів зустріч у серію пенальті. Де Англія наступила на знайомі граблі – спочатку Бекхем вдарив вище воріт, а потім голкіпер Європейських бразильців Рікарду Перейра впорався з незграбною спробою Васселла.

Шукаючи винуватців, ЗМІ знищили репутацію Даріуса – ставши цапом-відбувайлом (Бекхем з його авторитетом не годився у жертви), 24-річний форвард більше ніколи не залучався під національні знамена.

5 липня 2004 року, Португалія – Греція – 0:1. Верховенство прагматизму над красою

Мало хто міг уявити Грецію чемпіоном Європи, але це сталося – Елліни лише раз поступилися під час групового етапу та не пропустили жодного м’яча на стадії плей-оф. Це сьогодні звідусіль чути про «автобус», а от шістнадцять років тому тактика, обрана Отто Рехагелем, ламала мозок – як можна перемагати, застосовуючи антифутбол? Невже це манери, гідні тріумфаторів ЧЄ?

Читайте також: Вожак Орлов: как Бруну Лаже изменил Бенфику

Втім, німецький спеціаліст так не вважав – його націленість на досягнення підсумкового результату дала феноменальні плоди. Зокрема, проти Португалії – вишколена оборона греків спокійно стримала лінію нападу господарів та максимально бережно віднеслася до власних потенційно небезпечних моментів. На 57 хвилині Ангелос Харістеас здійняв на ноги синьо-білі трибуни Да Луж – нападник зреагував на кутовий стандарт, виграв верхову дуель та внаслідок першого ж удару, нанесеного в площину воріт, забив гол.

Фото — uefa.com

Як з’ясувалося, вирішальний – роздратовані Селесао атакували суперника з подвоєною силою, однак кожна наступна невдала дія свідчила про їхню безпорадність. Невблаганність Рехагеля викликала паніку і сльози, якими португальці залилися після фінального свистка – це саме той випадок, коли Давид здолав Голіафа.

7 грудня 2005 року, Бенфіка – Манчестер Юнайтед – 2:1. Смачний ляпас у обличчя Ферґюсону

У грудні 2005-го трапилася одна із головних сенсацій Ліги чемпіонів 2005/06 – Манчестер Юнайтед фінішував на четвертій сходинці квартету D. Хоча на старті кампанії мало що віщувало біду – Червоні дияволи не надто добре розпочали сезон, проте виглядали очевидними фаворитами на тлі Вільярреала, Лілля і Бенфіки. За іронією долі, всі три претенденти гарантували євровесну (французи кваліфікувалися в Кубок УЄФА), а сер Алекс Ферґюсон залишився ні з чим.

Читайте також: Бенфика — Шахтер: не повторить Айнтрахт

Причому у найвідповідальніший момент – напередодні заключного туру проти Орлів підопічні шотландця мали у активі 6 очок. Аналогічну кількість набрав Лілль, Вільярреал же очолював квартет з 7 балами; Бенфіка натомість пасла задніх, зафіксувавши лише 5 залікових пунктів. Тим не менш, було зрозуміло, що кожна команда має приблизно рівні шанси на потрапляння в плей-оф – шальки терезів розташувалися у надзвичайно хиткому положенні.

Враховуючи паралельну перемогу Жовтої субмарини над Ліллем, МЮ вистачило б нічиї, однак Бенфіка зробила все, щоб вибити ґрунт з-під ніг Манкуніанців. І слід визнати, що заслужено пройшла далі – в шести матчах британці відзначилися 3 (!) жалюгідними голами і не дивно, чому поступилися Ліллю за додатковими показниками.

Читайте також: Made in Seixal: почему академия Бенфики — лучшая в мире

Доля Червоних дияволів вирішилася ще у першому таймі – господарі оперативно відповіли на м’яч, забитий Полом Скоулзом на 6 хвилині, заплутавши англійців комбінаційним футболом. На 16 хвилині Джеованні зрівняв цифри на табло, а за десять хвилин до перерви Бету вивів Орлів уперед – дальній постріл захисника застав зненацька Едвіна ван дер Сара. Як підсумок, МЮ вперше за одинадцять років не подолав груповий бар’єр найпрестижнішого клубного турніру – Бенфіка ж дісталася до чвертьфіналу, де програла Барселоні, майбутньому володареві трофею.

 24 квітня 2014 року, Бенфіка – Ювентус – 2:1. Браві Орли проти Антоніо Конте

Попри статус визнаного гранду, Ювентус повністю провалився в ЛЧ 2013/14 – туринці неочікувано сконфузилися у групі з мадридським Реалом, Галатасараєм та Копенгагеном. Антоніо Конте вибув до Ліги Європи, де справи були кращі – італійці почергово здолали Трабзонспор, Фіорентину і Ліон, після чого наткнулися на Бенфіку. Орли також опинилися в ЛЄ завдяки третій сходинці Ліги чемпіонів – щоправда, Жорже Жезуш на відміну від італійського колеги наблизився до плей-оф (Олімпіакос теж забезпечив 10 очок, але випередив португальців за рахунок різниці забитих та пропущених м’ячів).

Загалом, перший півфінальний поєдинок пройшов під диктовку Бенфіки – Червоні організували швидкий гол (Джанлуїджі Буффон підкоригував траєкторію м’яча,але виявився безсилим проти Есек’єля Ґарая) та запропонували креативніший футбол. На 73 хвилині Стара синьйора таки встановила паритет, – постарався Карлос Тевес, красиво розібравшись з захистом та воротарем Артуром, – але Жезуш вгадав з заміною.

Бенфика, Getty Images

Родріґо Ліма з’явився на полі у середині другого тайму та став героєм зустрічі – на 84 хвилині нападник завдав потужного удару та прошив сітку воріт. Бідолашний Буффон не встиг здійняти руки – сфера пролетіла під перекладиною.

Читайте також: От Порту до Бенфики: как Шахтер весной в еврокубках играл

Подальший сюжет відомий усім – через тиждень Бенфіка з’їздила у гості до Турину, де зберегла власні володіння у недоторканності (0:0). А от у фіналі проти Севільї не пощастило – Орли змарнували кілька хороших нагод, а під час післяматчевої лотереї підвели Кардосо та Родріґо.

29 травня 2014 року, Реал – Атлетіко – 4:2. День, коли кувалася Десіма

Мадридський Реал роками мріяв про завоювання десятого кубка Ліги чемпіонів. У сезоні 2013/14 зорі зійшлися – Бланкос, очолювані Карло Анчелотті, легко та невимушено подолали груповий етап і вихором пронеслися по сітці плей-оф. Найбільші неприємності створив Дієґо Сімеоне – аргентинський фахівець з боями продерся до фіналу, запланованого на Да Луж, і ледь не поставив підніжку.

Фото — realmadrid.com

В середині першого тайму Матрацники вийшли вперед – дезорієнтований Ікер Касільяс не впорався з ударом Дієґо Годіна. Атлетіко виглядав злагоджено та самовіддано, раз по раз гальмуючи атаки принципового конкурента – здавалося, лінія захисту витримає будь-які спроби Вершкових та не дасть розпечатати власні ворота.

Поки на 93 хвилині своє слово не сказав Серхіо Рамос – Ґарет Бейл, виконуючи кутовий, здійснив навісну передачу і направив м’яч на голову центрбека. За рахунку 1:1 Атлетіко психологічно надламався і тріснув по швах – окрилений Реал добив опонента зусиллями Бейла, Марсело і Роналду. На очах мільйонів відбувся фантастичний камбек – Галактикос взяли жадану Десіму і переписали історію ЛЧ.






Яркие интервью и видеорепортажи на SportArenaTV. Подписывайтесь, ставьте лайки, делитесь с друзьями.

Добавить комментарий
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Или аккаунт Sportarena
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?