УЗНАВАЙ ПРО СВОИХ

Суперник Динамо: п’ять відомих футболістів, які виступали в Луґано

Павел Кушнерук 28 сентября, 9:01
10310
Подписаться на блог
Суперник Динамо: п’ять відомих футболістів, які виступали в Луґано
Нельсон Дида, Getty Images
Готові посперечатися – ви навряд чи розраховували побачити ці імена.

Давайте відверто – для пересічного вболівальника, особливо українського, такий клуб, як Луґано, мало що значить. Що можна сказати у даному випадку? Напевне, охарактеризувати у загальних рисах – так, це представник швейцарського чемпіонату, команда, з якою донецький Шахтар зустрічався у другому кваліфікаційному раунді Ліги чемпіонів 2001/02 (та й те про це не всі пам’ятають).

І … все? Тим не менш, Білим є чим похизуватися – виявляється, в їхній історії траплялися досить відомі та навіть знамениті виконавці.

Людовік Маньїн

  • Позиція: лівий фулбек
  • Період перебування у клубі: 2000 – 2002 рр.
  • Статистика проведених матчів/голів: 47/–

До появи в Луґано Людовік Маньїн захищав кольори Івердону – загалом, непримітного колективу, звиклого блукати нижчими дивізіонами Швейцарії. У 1999-му високорослий фулбек допоміг команді вперше за п’ять років вийти до Національної ліги, чим привернув увагу і заслужив схвальні відгуки преси.

Тож, коли Івердон за підсумками сезону 1999/00 фінішував на восьмій позиції турнірної таблиці, Маньїн мав на руках декілька привабливих варіантів продовження кар’єри – навіть із Бундесліги. Однак, будучи юним та, відверто кажучи, залежним від сім’ї, вирішив не форсувати події, а залитися у рідному чемпіонаті – все заради закріплення  досвіду та регулярної практики.

З Маньїном зв’язався Грассхоппер, але був відкинутий через фінансовий аспект – Коникам не вдалося вгамувати апетити Івердону. А ось Луґано продемонстрував наполегливість – головний тренер Роберто Морініні та президент Хуліос Жерміні ледь не переслідували гравця. Та таки добилися свого – Людовік узгодив папери і став частиною Білих.

Зауважимо, що виваженість захисника принесла дивіденди – він забронював місце в основі, значно виріс у професійному плані та здобув срібні медалі (Луґано нав’язав боротьбу, за іронією долі, Грассхопперу і під час фінального етапу відстав від опонента на п’ять залікових балів).

Добротні показники переконали Вердер у необхідності трансферу – у січні 2002-го Людовік переїхав до Бремену. Захисник не розкрився на всі 100 відсотків через пошкодження різноманітного характеру, але й не зіпсував каші – це підтверджують срібна салатниця та кубок Німеччини, завойовані у розіграші 2003/04.

У 2005-му поповнив ряди Штутгарта, де сценарій повторився – знову непогана індивідуальна статистика, серія травм і чемпіонство, забезпечене у 2007-му.

У 2010-му Маньїн приєднався до Цюріха, через два роки завершив кар’єру, а сьогодні працює у клубі на посаді головного тренера.

Діда

  • Позиція: голкіпер
  • Період перебування у клубі: сезон 1998/99
  • Статистика проведених матчів: 2

Так склалося, що перший європейський досвід Діда здобув саме на півдні Швейцарії. Причому не з власного бажання – кіпер став фігурантом серйозного скандалу, виниклого між Крузейро та Міланом. Вигравши кубок країни і Копа Лібертадорес, у січні 1999-го Нельсон публічно заявив про намір змінити прописку – випробувати сили у Європі та таким чином забезпечити лояльність тренерського штабу збірної Бразилії.

Дида, Getty Images

Інтерес, проявлений з боку Россонері, і невдалі перемовини клубів спонукали воротаря самовільно покинути розташування Лисиць – після того, як спортсмен був відсутній впродовж вісімнадцяти днів і помічений з дружиною в Італії, Крузейро подав позов до ФІФА, закликаючи розібратися у ситуації.

Фактично гравець розірвав контракт у односторонньому порядку – поки юристи оббивали пороги відповідних інстанцій, оспорюючи суму компенсації, Нельсон з дозволу ФІФА тренувався на базі Луґано, керівництво якого підтримувало хороші відносини з Міланом. Коли ж італійці у травні владнали справу, виплативши за трансфер 2,7 мільярди лір, Діда вийшов з-під дії бану та взяв участь у двох поєдинках – проти Янг Бойз і Арау.

Розвиток наступних подій ви знаєте – влітку бразилець офіційно долучився до Червоно-чорних, а після оренди в Корінтіансі довів профпридатність і став культовим.

Валон Бехрамі

  • Позиція: центральний півзахисник
  • Період перебування у клубі: сезон 2002/03
  • Статистика проведених матчів/голів: 2/ –

Валон Бехрамі є вихованцем Луґано – до академії Білих швейцарець косоварського походження потрапив у 2000-му. У сімнадцятирічному віці приєднався до основи та протягом лічених матчів зарекомендував себе у якості талановитого і перспективного центрхава.

Незважаючи на прив’язаність до регіону Тессін, куди його родина перебралася, втікаючи від вогнів югославського конфлікту, вимушено попрощався з клубом – у 2003-му Луґано сповістив про банкрутство (однією із причин стала трагічна смерть вищезгаданого Хеліоса Жерміні – функціонер був знайдений мертвим у озері) і анулював угоду із футболістом.

Цікаво, що Валон міг залишитися у Швейцарії, але Базель та Грассхоппер забарилися із запрошенням – першим на хлопця вийшов Дженоа. Про що Бехрамі навряд чи жалкує, адже став визнаною зіркою – погодьтеся, не кожному пощастить пограти у Лаціо чи Наполі.

Оттмар Хітцфельд

  • Позиція: центрфорвард
  • Період перебування у клубі: 1978 – 1980 рр.
  • Статистика проведених матчів/голів: 55/35

Справжньою окрасою є Оттмар Хітцфельд – без сумніву, великий тренер, відомий насамперед продуктивною співпрацею з дортмундською Боруссією і мюнхенською Баварією. Якщо ж говорити про кар’єру у якості гравця, то прославлений німець найбільше запам’ятався виступами у сусідній Швейцарії. Для уродженця міста Леррах, розташованого на кордоні з цією країною, вибір був очевидним – за якихось півгодини їзди автівкою можна дістатися до Базеля. Тож не дивно, чому у 1971-му Оттмар підписав контракт з однойменною командою.

У складі Червоно-синіх став володарем національного кубку та дворазовим чемпіоном; відзначимо й особисті досягнення нападника – у дебютному для себе сезоні Хітцфельд забив 18 голів та очолив рейтинг найкращих бомбардирів першості.

Влітку 1975-го форвард зацікавив Штутгарт, який по завершенні кампанії 1974/75 понизився у класі, відправившись до Другої Бундесліги. Опинившись на новому місці, Оттмар проявив себе не одразу, проте вже у наступному році вважався лідером швабів – його 22 м’ячі допомогли Ротен повернутися до елітного дивізіону. Де Хітцфельд виявився не настільки значимим – по-перше, даний рівень вимагав підвищеної конкурентоздатності, по-друге, на перший план вийшли більш ефективні Вальтер Кельш та Дітер Хенесс.

У зв’язку з виниклими обставинами німець радо відгукнувся на пропозицію Луґано – дарма, що на той момент клуб знаходився у другій за престижністю лізі. Переїзд зумовлений психологічною формою гравця – Хітцфельду імпонувала затишна Швейцарія, й він хотів відпочити від набутого стресу.

Втім, як і належить, продовжив сумлінно виконувати поставлені завдання – завдяки його результативності Луґано зайняв третю сходинку та, як наслідок, отримав право на стиковий матч, переможець якого гарантував вихід до Національної ліги. Поєдинок проти Вінтертура, проведений 27 червня 1979-го, став непростим випробуванням – доля путівки вирішилася тільки у ендшпілі другого екстра-тайму. На 119 хвилині Хітцфельд реалізував пенальті, чим остаточно вбив інтригу.

Луґано не затримався серед провідних команд – у розіграші 1979/80 колектив переміг лише раз, з огляду на що набрав 7 залікових балів. Єдиною світлою плямою слід визнати Оттмара – його 8 точних ударів не врятували жалюгідне становище, але хоча б дозволили виконавцеві зійти з потопаючого судна з чистою совістю. У подальшому представляв інтереси Люцерна, доки у 1983-му не повісив бутси на цвях.

П’єтро Анастазі

  • Позиція: центрфорвард
  • Період перебування у клубі: сезон 1981/82
  • Статистика проведених матчів/голів: 14/10

Легенда – ось який епітет личить П’єтро Анастазі. Прославлений нападник закарбував власне ім’я у історію завдяки грі за туринський Ювентус та національну збірну Італії (підкреслимо, що саме він зняв питання щодо переможця Євро-1968, подвоївши рахунок проти Югославії). Триразовий володар Скудетто, тріумфатор кубка Італії, добутого у складі Інтера – звання, які зробили Анастазі знаменитим.

У 1981-му 34-річний П’єтро зважився покинути Апенніни, ставши одним із перших італійців, що виступали за кордоном. На перший погляд, його вибір здивував – навіщо віковій зірці знадобилася Швейцарія та якийсь Луґано? Переїзд стався за допомоги колишнього одноклубника Джачінто Факкетті, який порадив розглянути дану можливість: «Послухай, П’єтро, ти не хочеш поїхати? В мене там є деякі друзі».

Тож у жовтні швейцарські газети вибухнули – Луґано вдалося отримати самого чемпіона Європи, нехай і тринадцятирічної давнини. Найцікавіше те, що клуб, попрощавшись з Хітцфельдом, досі перебував у другій лізі, і передумов для його підвищення не було – сезоном раніше Білі зайняли десятий рядок і виглядали приречено.

Забіжимо наперед – красивий сюжет, у якому Анастазі став героєм та вмить вирішив усі проблеми, не вийшов. Так, позитивні зрушення були, враховуючи те, що команда піднялася на три позиції у порівнянні з минулим роком, але в глобальному сенсі різкі зміни не відбулися – Луґано вийшов до Національної ліги тільки у 1988-му. Що стосується П’єтро, то йому не було на що нарікати – він зробив все що міг, показово відзначившись 10 голами у 14 поєдинках. І оголосив про відхід з професійного спорту.






Sport Arena запустила блоги. Общайтесь, обсуждайте, спорьте.

Добавить комментарий
09 декабря, 13:35
571
09 декабря, 13:35
18 ноября, 14:49
364
18 ноября, 14:49
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Или аккаунт Sportarena
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?