Українські відкривачі швейцарського футболу

Павел Кушнерук 12 декабря, 11:25
486
Подписаться на блог
Українські відкривачі швейцарського футболу
Фото: fcbalkans.com.ua/
Напередодні матчу Ліги Європи між Динамо і Луґано розповідаємо про українців, що виступали у чемпіонаті Швейцарії.

ЄВГЕН ЛУЦЕНКО

  • Клуби: Лозанна
  • Кількість матчів/голів/передач: 66/1/–
  • Досягнення: –

Євген Луценко виховувався у системі київського Динамо, але ще до настання повноліття переїхав до Європи – у п’ятнадцятирічному віці півзахисник потрапив на олівець скаутів Андерлехту. Бельгійці не стали поспішати з наданням практики, тож українець, шукаючи більш підходяще середовище, зважився випробувати себе у Лозанні, де й дебютував на професійному рівні.

Читайте також: Динамо — Лугано где смотреть прямой эфир онлайн

Вийшло напрочуд добре – Луценко поступово закріпився у старті і став не останньою опцією у використанні тренерського штабу. Команда доволі впевнено себе почувала у чемпіонаті, всерйоз сперечалася за внутрішні нагороди, брала участь у кубку УЄФА та Інтертото. Так тривало до сезону 2001/02 – Синьо-білі влізли у борги, дуже швидко перетворилися у борця за виживання та на додаток до всіх бід не отримали ліцензію на наступний рік.

Клуб розвалювався на очах, пройшов процедуру банкрутства, і Луценко, як і решта футболістів, не став затримуватися на старому місці – він ледь не працевлаштувався у Ліворно, але через бюрократичні нюанси не зміг залишитися в Італії. Вибір був зроблений на користь московського Динамо, далі – Шиннику, одеського Чорноморця, Зорі та Таврії, з якою Євген взяв Кубок України.

СЕРГІЙ СКАЧЕНКО

  • Клуби: Ксамакс, Арау
  • Кількість матчів/голів/передач:14/8/–
  • Досягнення: –

Кар’єрний шлях завів Сергія Скаченка до Кореї, Росії, Азербайджану, Франції, Японії та Швейцарії. У 1999-му Мец виклав за центрфорварда 3,5 мільйони доларів – Темно-бордових підкупили його виступи у складі московського Торпедо і збірної. Скаченко непогано дебютував, вразивши ворота Монако і Нанта, але своїм не став – через ряд об’єктивних обставин. Футболіст прибув з незалікованою травмою ноги, внаслідок чого грав на уколах, не забезпечив лояльність тренера і зіткнувся з конкуренцією, нав’язаною з боку Луї Саа, Ненада Єстровича та Жеральда Батікля.

Тож влітку 2000-го українець на правах оренди відправився до Ксамаксу, де провів шість місяців і зіграв не останню роль у збереженні невшательцями прописки у вищому дивізіоні. У 10 зустрічах Скаченко відвантажив 8 голів, причому тричі засмутив Арау – клуб, у який він перейде кількома роками пізніше. Мец, поглинутий кризою і метанням між Лігою 1 і Лігою 2, не знав, куди прилаштувати нападника – так Скаченко ненадовго заскочив до Торпедо, побував у Японії і маринувався у дублі Мессінців. Поки у 2003-му вільним агентом не перебрався до Арау, де, щоправда, затримався на якихось три місяці – замучили травми, та і швейцарці відверто не балували зарплатнею.

Читайте таккож: Что нужно Динамо для выхода в плей-офф ЛЕ: все расклады

У подальшому підтримував форму з запорізьким Металургом і намагався реанімуватися у Карпатах, але після чергової невдачі опинився у азербайджанському Турані, де й повісив бутси на цвях.

ВАЛЕНТИН ПОЛТАВЕЦЬ

  • Клуби: Віль
  • Кількість матчів/голів/передач: 12/–/1
  • Досягнення: Кубок Швейцарії (2003/04)

Валентин Полтавець зарекомендував себе у запорізькому Металурзі, Дніпрі Кучеревського, Чорноморці, запрошувався Романцевим у московський Спартак та після 30-ти подався до Першої ліги, де став легендою. Однак єдина закордонна поїздка не склалася – влітку 2003-го півзахисник підписав угоду з Вілем. Перехід відбувся аж ніяк не спонтанно – власником клубу був Ігор Бєланов, який, сподіваючись відтворити «демо-версію Динамо», окреслив вектор, спрямований на українізацію складу.

Правда, так було на папері – по-перше, володар Золотого м’яча розраховував запросити Сергія Реброва, який переживав не найкращі часи на Туманному Альбіоні (натомість прибув Полтавець), по-друге, члени правління, явно не раді подібним перспективам, всіляко заважали реалізувати задуманий план. Тут потрібно наголосити, що громадськість вважала Бєланова причетним до «російської мафії», яка нібито незаконним шляхом прибрала Віль до рук, тож до Олександра Заварова, Михайла Ошемкова і, власне кажучи, Полтавця віднеслася з аналогічною упередженістю.

Ця думка закріпилася завдяки спірним результатам і непослідовним діям, прийнятим керівництвом – команда отримувала зарплатню із затримкою у кілька місяців, а за підсумками сезону 2003/04 фінішувала на дні Суперліги і понизилася у класі. З іншого боку, Віль сенсаційно взяв кубок Швейцарії, здолавши у фіналі Грассхоппер, що дозволило Бєланову покинути проект з почуттям виконаної справи – як не крути, це єдиний трофей в історії клубу.

Читайте також: Миколенко: «Для любой команды выиграть в ЛЕ и получить премиальные — хорошая мотивация»

Що стосується персонально Полтавця, то його перебування у Швейцарії (як і решти співвітчизників) виявилося короткотривалим та непродуктивним – це засвідчують 12 матчів та 1 асист, відданий у поєдинку з Серветтом.

МАРКО ДЕВІЧ

  • Клуби: Вадуц
  • Кількість матчів/голів/передач: 33/16/10
  • Досягнення: Кубок Ліхтенштейну (2017/18)

У 2017-му Вадуц покинув Суперлігу, проте не змирився зі становищем – у князівстві зуміли зберегти фундамент та запросити виконавців з досвідом гри на найвищому рівні. Так до Червоно-білих приєдналися вікові Томіслав Пульїч, Мілан Гаїч, Енріко Ширінці і … Марко Девіч – поява українця сербського походження у Челендж-лізі стала повною несподіванкою. Центрфорвард приїхав для здійснення конкретної мети,– повернення до еліти,– однак невдалий старт у чемпіонаті змусив менеджмент Вадуца різко переглянути пріоритети і, зрештою, зробити ставку на молодь (що й зумовило відхід Девіча по завершенні сезону 2017/18).

Марко Девич (слева), fcvaduz.li

Незважаючи на зміну завдань, продиктованих зверху, Марко підійшов до діла зі звичним професіоналізмом – у 30-х матчах відзначився 13 влучними пострілами і 8 асистами. Це дозволило йому увійти до п’ятірки найкращих бомбардирів першості і допомогло Вадуцу зайняти 4 сходинку турнірної таблиці. Ще 5 результативних дій було оформлено у кубку Ліхтенштейну – нападник дістався до фіналу і виграв трофей.

Також не можемо не зупинитися на персоні Олега Духнича – нападник маловідомий в Україні, але добре знаний у Чехії, де провів десять років, захищаючи кольори Баніка із Соколова, празького Богеміанса та інших друголігових команд. У 2014-му уродженець Житомира долучився до Веттсвіль-Бонштеттена – по суті, напіваматорського колективу, що снував у четвертому дивізіоні Швейцарії. Здавалося б, подія не варта уваги, втім Духнич все ж залишив свій відбиток (63 матчів, 14 голів та 5 передач) і навіть забив у національному кубку – бернському Ланггассе.






Яркие интервью и видеорепортажи на SportArenaTV. Подписывайтесь, ставьте лайки, делитесь с друзьями.

Добавить комментарий
28 декабря, 13:35
417
28 декабря, 13:35
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Или аккаунт Sportarena
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?