Всупереч усім перешкоджаючим нормальному проведенню змагань обставинам, наша улюблена Українська Прем’єр Ліга вже незабаром повертається на екрани телевізорів будь-якого поважаючого себе українця. Можна незкінченно довго перелічувати причини, що змушують нас чекати на гру «Динамо : Олімпік» більше, аніж на фінал ЛЄ. Новий сезон обіцяє бути особливим, не схожим на жоден попередній, незабутнім та захоплюючим. В еліті вітчизняного футболу з’явилися нові симпатичні колективи, амбітні тренери та інвестори. Зроблений перший крок до повернення звичного формату проведення змагань. Можливість пробитися до єврокубків отримали клуби, для яких це є історичним досягненням, які віддадуть всі сили на полі заради того, щоб вперше в своїй історії почути гімн Ліги Європи…

І вся ця сповнена надії та оптимізму картина руйнується як картковий будиночок, коли згадуєш, що на чолі команди, за яку вболіваєш все життя стоїть людина, яка асоціюється з ворогом, відразою, огидою та пекельним почуттям злості. А довгоочікувані матчі чемпіонату проходитимуть за порожніх трибун.

Проте, нічого не вдієш, сьогоднішній заголовок актуальний як ніколи.

Тому, додамо трохи більше конкретики та візьмемо до уваги більш наближену до чинного порядку денного нашої команди тему — старт УПЛ.

В першому турі жереб підкинув нам більш ніж сприятливого суперника аби дебютний офіційний матч нового тренерського штабу біля керма Динамо видавався легкою, невимушеною та безтурботною прогулянкою перед грою за Суперкубок.
Олімпійці справді переживають не найкращі часи в своїй коротенькій історії, яка судячи з усього, невдовзі може й закінчитись. Чутки щодо об’єднання Олімпіка та Чорноморця в одне ціле, навряд чи позитивно впливають на морально-вольові якості команди, атмосферу та мікроклімат в колективі.

Сучасний Олімпік — відверто, не той суперник, що здатен нав’язувати боротьбу Динамо в стартовому турі чемпіонату.

Проте, як не дивно, чи не єдина надія команди Климовського на успіх, полягає в страшенній не укомплектованості захисної ланки динамівців, що викликана традиційними для нашої команди передсезонними хвилями мікротравм.

Реакція тренерського штабу Динамо на проблему в обороні — ледь не найцікавіший аспект даного протистояння. Звести на нівець намагання номінальних господарів скористатися пробоїнами в захисті — головне завдання.

На жаль, завдяки нахабній та егоїзтичній примсі однієї всім відомої особи, ми не мали змоги спостерігати за підготовкою команди до сезону, важливою частиною якої є товариські матчі. Отже, сказати, що уявлення про дійсний стан справ в розташуванні киян у нас, м’яко кажучи, не повне — не сказати нічого. Офіційні зустрічі покликані змінити цю неприйнятну картину.

Тож, очікуємо на гру, сподіваємося на краще, та попри все, як завжди — залишаємося з Динамо!