Динамівці у матчі третього туру в рамках національної першості на своєму полі здолали Львів, провівши генеральну репетицію перед вильотом до Бельгії. Ця, на перший погляд, нічим не примітна та не показова гра подарувала нам, як пересічним шанувальникам футболу значно більше, аніж ми очікували. Попри хибні очікування в легкій, прохідній для киян зустрічі, що слугувала б лише своєрідним тренуванням з підвищеною відповідальністю перед надважливою грою кваліфікації ЛЧ, Львів вказав нам на певні нагальні проблеми, що потенційно могли б дати знати про себе в значно скрутнішому матчі.

Отже, зараз стисло, лаконічно та змістовно про все, на що варто було б звернути увагу через призму вчорашнього матчу.

Як відомо, поєдинок зі Львовом для Динамо складався дещо складніше, аніж передбачалося безпосередньо перед грою. Така невідповідність очікуванням дала про себе знати вже в ході першого тайму, коли стало зрозуміло, що малими силами декласувати гостей та спокійно забрати три залікових бали буде досить непросто. Фактор незапланованого сценарію гри вилився у відразу три заміни по перерві. І хоч Луческу, сказав, що всі вони були заздалегідь заплановані, слабко віриться, що румун замінив би на 100% експерементальний цент на потребуючу відпочинку перед Гентом основу, якщо б за підсумком першої 45-тихвилинки рахунок був на нашу користь.

Водночас, станом на зараз, ми побачили неготовність трійки «Андрієвський-Шепєлєв-Лєднєв» повноцінно замінити основних гравців в центрі поля, навіть на фоні такого суперника як Львів. Так, кожен з вищеперелічених гравців здатен локально, поодинці вклинюватись в центральний трикутник на дві тритини сформований з основних футболістів. За такої концепції, що Лєднєв, що Шепєлєв, що Андрієвський більш менш якісно увійдуть у гру і загальну картину точно не зіпсують. Проте, повторюся, повноцінно закрити увесь центр ця трійця поки що не здатна.

Інше, як на мене, головне посилання вчорашнього матчу — чинні пріоритети команди, а точніше спосіб їхньої реалізації. Дві останні гри Динамо в чемпіонаті доводять — заради потрапляння в групу ЛЧ наша команда готова йти на жертви, навіть зовсім невимушені та необов’язкові. І як правило, цими жертвами, стають якраз зустрічі в рамках вітчизняної першості. Що в грі з Десною, що у вчорашньому протистоянні зі львів’янами було чудово зрозуміло — всі думки гравців і тренерів сконцентровані на майбутніх зустрічах кваліфікації Ліги Чемпіонів. Цілком зрозуміло і прийнятно, що на даному відрізку сезону першочерговим завданням, поставленим ІМС є саме участь у команди у найпрестижнішому турнірі старого світу, але досягнення однієї мети не має бути ціною нехтування іншою, це аксіома. Адже, якби вчора ми не зуміли в останній десятихвилинці дотиснути гостей і вирвати перемогу, за підсумками стартових трьох турів чемпіонату, за втраченими, мали б чотири очки відставання від шахтаря.

Загалом, предмету для роздумів та доопрацювань у тренерського штабу вдосталь. Тому, зараз тішимося перемогою над Львовом, очікуємо на виїзд до Генту, пам’ятаємо, хто такий Луческу та як завжди — залишаємося з Динамо.