Дебют Луческу біля керма Динамо, повернення орендованих, індивідуаліст-Жерсон і дірявий захист.

Для нашої команди сезон починається впевненою перемогою над не конкурентноспроможним суперником у матчі-відкритті чемпіонату. Що, безумовно, є важливим кроком перед початком безпосередньої підготовки до гри за Суперкубок.

Отже, зараз, про головні аспекти недавньої гри, загальні враження від неї та перспективи на майбутнє. На щастя, цей матч темами для обговорення нас не обділив.

Доволі легка та спокійна перемога, яка цілком і повністю відповідає подіям, що відбувалися на полі та статусу команд, в якому вони підходили до поєдинку.

Як і було відзначено раніше, шанси Олімпіка на очки в цьому матчі були зведені до мінімуму задовго до стартового свистка.

Реалії сьогодення не дозволяють командам накшталт нашого вчорашнього суперника бути конкурентноздатним опонентом в грі першого туру проти гранда чемпіонату.
Та попри те, що хід матчу можна було передбачити заздалегідь, цікавих та вартих уваги моментів було вдосталь.

Перш за все, необхідно відзначити спосіб, яким кияни намагались нейтралізувати фактор практично повної відсутності основних футболістів в захисті. Станом на зараз, команді не можуть допомогти троє основних центрбеків та Миколенко. Саме кадрове становище в захисній ланці клубу було нашою головною проблемою перед грою. Тож саме в рамках необхідності вирішення проблеми в обороні чудово відчувалася чітка ігрова стратегія в ході реалізації якої практично унеможливлювалось отримання Олімпіком будь-яких девідендів в зв’язку з експерементальним захистом Динамо. План з досягнення цієї цілі був надзвичайно простим та чітким — мінімалізація участі оборонців Динамо в захисних діях команди. В більшості своїй, динамівці просто не дозволяли розвивати донетчанам атаки до завершальної фази і знешкоджували їх на ранніх стадіях. Протягом першої половини першого тайму динамівці впевнено контролювали м’яч, вступали в активний, агресивний відбір в разі втрати і рішуче тисли на ворота номінальних господарів. Олімпік не те, що не мав можливості заволодіти мячем в зоні відповідальності захисників киян, донеччани в більшості випадках не спромоглися навіть на вихід з-під тиску пресинг-групи динамівців. Коли ж подібна манера гри принесла результат у вигляді двох відносно швидких забитих м’ячі, Динамо перелаштуватися в 4:4:2 і сіло на власну половину поля, дозволивши Олімпіку володіти м’ячем без просування вперед. В той же час, ледь не кожна спроба олімпійців піти в масований наступ каралася стрімкою контратакою. На радість команді Климовського, Супряга більшість гольових епізодів реалізувати не зміг.

Перший тайм був цілком і повністю виграний, єдиною чорною плямою якого став пропущений після недбалості Сидорчука гол.

Хоч забитий в наші ворота м’яч і був неприємним ляпасом в загальній картині першого тайму, він стався не з провини оборонців, а в зв’язку з банальною неуважністю та розконцентрацією капітана, тож може вважатися випадковістю, а не свідченням недосконалості обраної стратегії.

Друга половина гри очікувано пройшла під диктовку Динамо, про що свідчить чисельна кількість успішно проведених контратак після необачних наступів донеччан в першій половині другої сорокап’ятихвилинки. Кінцівка матчу ж пройшла в позиційних атаках динамівців, а на перший план вийшли індивідуальні якості вийшовших на заміну, свіжих гравців, чиїми зусиллями і був забитий фінальний-четвертий гол у ворота Олімпіка.

Звісно, дуже багато питань залишаються відкритими і надалі, накшталт позиційних помилок Тимчика та нереалізації Супряги, але при всій НЕповазі до нашого головного тренера, потрібно визнати наявність позитивних течій в нашій грі.
Авжеж, не забуваємо, що нам сьогодні протистояв один з очевидних аудсайдерів чемпіонату, відповідно, показовим цей матч ніяк не назвеш.

У вівторок буде зовсім інша гра з зовсім іншим суперником

Отже, очікуємо на одужання захисників, готуємося до Суперкубку та як завжди — залишаємося з Динамо.