Сьогодні ми ще на крок наблизили довгоочікуване повернення гімну Ліги Чемпіонів на головну арену країни. Прохід третього кваліфікаційного раунду слугує цілковитим підтвердженням, позитивних змін у побудові гри команди. Сьогоднішній матч доводить, що побачине нами в поєдинку за Суперкубок не є випадковістю, або просто щасливим збігом обставин. Тренерський штаб здатен орієнтуєнтуватися в реаліях нинішнього становища нашої команди, та витискати необхідний при цьому результат. Сьогоднішня перемога суттєво відрізняється від проходу пражської Славії двома роками раніше. Так як тепер, ми довели, що можемо покладатися на себе, витискаючи максимум із найбільш несприятливих умов, а не лише розраховувати на помилки опонента. І в чергове, варто визнати, що при всій НЕповазі до нашого головного тренера, вже на цьому етапі маємо бути йому вдячні за виконану роботу.

Отже, яким чином нам вдалося нівелювати чисельні кадрові втрати, що суттєво зменшували конкурентноспроможний потенціал команди конкретно в даному поєдинку?

Чи вдалося реанімувати переможний мікроклімат в колективі після невдач з Іспанією та Десною?

Чи зміниться наша гра, та як загалом виглядатиме Динамо після повернення усіх травмованих футболістів в розпорядження ТШ?

Безумовно, остаточні відповіді на вищеперелічені питання, дізнаємося лише в ході наступних зустрічей команди як в рамках української національної першості, так і в єврокубках. Проте, зараз спробуємо дати локальне пояснення вчорашньому успіху в контексті, безпосередньо, самої гри.

Тут, відразу варто відзначити, що неабияку роль в нашому тріумфі зіграли дії самих алкмарців, за що їм безмежна дяка. За великим рахунком, можна констатувати — долю матчу вирішила передбачуваність гостей, після допущення призвівших до голів Динамо помилок. Це було очевидно як пересічним вболівальникам так і власне, головному тренеру, який відзначив цей факт на післяматчевій прес-конференції.

Дійсно, в нашому випадку мають місце певні аналогії з грою за Суперкубок. В обох зустрічах, кияни добивали пораненого в наслідок власних помилок, або пропущених контратак звіра, не залишивши йому іншого вибору, окрім як оголивши тили, стрімголов мчати вперед. Передусім, саме перемога в тактичному плані дозволила нам витиснути бажаний результат незважаючи на практично повністю резервну лінію захисту.

Інша ніяк не менша складова нашого успіху — поява не лише тактичної, а й індивідуальної альтернативи травмованим футболістам.
Якби умовні Забарний та Шапаренко вийшли на газон завідома нездатними рівноцінно замінити Попова та Шепелева, жодна стратегія, тактика не принесла б результату без особистого внеску кожного. Прогрес залишавшихся в тіні гравців за часів Михайличенка та Хацкевича, зараз, просто не можна не відзначати.

«Команда рухається в правильному напрямку» — не уявляю, що спромігся б сказати це хоч раз протягом трьох попередніх років під керівництвом двох попередніх наставників, але в жодному разі, жодні перемоги та позитивні результати ніяким чином не здатні затьмарити минуле нинішнього головного тренера та наше його неприйняття!
Підртимуємо команду, дякуємо чинному ТШ, але #LucescuGoAway

Очікуємо на Гент, не забуваємо про Львів, та як завжди — залишаємося з Динамо!