Sportarena

Лисина

Робот 23 июля, 12:17
310
211
Подписаться на блог
Лисина
Тель-авізор зохаває усіх

      Оксамитовими сільськими сутінками крадуться двоє мущин. Місяць бавиться з ними, грайливо кидаючи з-за хмар жменьки промінців — мущини полохливо ховаються від них у придорожніх кущах, виглядає це доволі кумедно. Місяць можна зрозуміти — яка не яка, а таки розвага на нудному нічному чергуванні.
      Мущинам, схоже, не до розваг. Щоразу, коли місячне сяйво торкається їхніх обличч, видно, наскільки вони стурбовані. А ще схожі один на одного — вочевидь, брати, тільки один старший, а інший помоложе. Розмовляють вони пошепки і дуже нервово.
      — Ізя, стой. Кажись, єто здесь… — каже старший, зупиняючися коло похиленого паркану. Подвір’я за ним на перший погляд не відрізняється від решти сільських дворів — ну хіба що бур’яни відчутно вищі. Звичайний собі, стандартної для півдня занедбаності, будиночок, з напіввідкритих дверей якого у хащі будяків прокладений солідної товщини шланг. Чотири сотки землі навколо садиби — на цій території точиться відчайдушна боротьба миршавої редисочки і кремезного нахабного осоту. Ну от взагалі нічого такого особливого — хоча чекайте, ось же воно…
      Зліва від дверей будинку бовваніє височенна купа неохайно накиданих один на одного кінескопів. Справа від дверей — така сама купа, може, трошки акуратніше складена, а може то просто місяць так грається промінцями. Між дверима та обома купами у бур’янах ретельно витоптана стежина, котра утворює рівнобічний трикутник. В центрі трикутника розтріскана пічка, від неї різко бздить горілою ізоляцією.
      Мущини тихцем підходять до освітленого віконця й обережно зазирають всередину.
      — Гріша, он дома… Сцьікотно то как, можєт, в другой раз попробуєм?
      — Ша, Ізя, нє поднімай волньі. Он жє голову броєт раз в два мєсяца, сєгодня как раз єтот дєнь. І вообщє — тьі хочєшь сдєлать іх вмєстє ілі нє хочєшь?
      — А єслі нє сработаєт?
      — Молодой тьі єщьо, Ізя, не помнішь — когда єму кассєту с «Лєбєдіньім озєром» прінєслі, вєсь Союз єто «Озєро» нєсколько днєй смотрєл, пока какой-то ідіот кассєту не стащіл. Єх, какую страну просралі… Давай, лєзь на крьішу.
      — Гріша, а можєт нєнадо… — знову починає скиглити молодший, та зустрічає злий погляд брата й приречено змовкає. Вдвох вони закидують на дах мотузку й Ізя починає дертися по ній угору. З неоковирності рухів одразу видно, що фізична активність йому не звична. Доки молодший пнеться вгору, старший повертається до вікна і знову зазирає всередину.
      У кімнаті перед старим, ще радянських часів телевізором на зручному пуфіку сидить голомозий мущина середнього віку. Награною неквапливістю рухів він хоче продемонструвати впевненість в собі, успішність та неабиякий життєвий досвід. Виходить це в нього кепсько. Телевізор вимкнений, схоже, що він взагалі в неробочому стані — з-під виломаної кришки стирчать обірвані дроти, корпус подекуди підсмалений, кнопки або виломані, або оплавлені запальничкою, як це зазвичай робить малолітня гопота у ліфті. Проте мущина уважно дивиться на екран, над його лисиною повітря починає мерехтіти сяючим маревом, і у тому мінливому сяйві починає здаватися, що в телевізорі показують футбол, і навіть чути, як коментатор його коментує:
      — Доброго вечора вам, шановні любителі футболу! Сьогодні ми будемо спостерігати карколомний поєдинок групового етапу Ліги Чемпіонів між київським «Динамо» та ювентським «Туринтусом», і весь цей час з вами буду я, Савелій Дерепа. Зліва від вас — ворота киян, зараз вони в білих трусах. М’ячем володіють гості, динамівці вдало захищаються… Ой, якої прикрої помилки припускається динамівський захист! М’яч, здолавши останню перепону між ніг голкіпера, влітає у сітку воріт киян. Я думаю, саме зараз вам буде цікаво дізнатися, що режисер трансляції — Микола Рябов…
      Старщий з братів люто скрипить зубами й нервово смикає за мотузку. Згори долинає здушений зойк:
      — Я на мєстє, ой ой ой…
      — Давай! — сердито шепоче Гріша, йому нестерпно чути коментатора.
      Молоший на даху підповзає до чудернацької конструкції, котра водночас нагадує вітряка, обладунок Дон Кіхота, кухонний комбайн та гігерівські ранні ескізи «Чужого». Це телевізійна антена — натякає провід, котрий йде від конструкції у хату. Ізя вмощується понадійніше — і висмикує провід.
      Сяйво у хаті миттю згасає, одразу чутно брутальну лайку, через якийсь час вона змінюється більш інформативним текстом:
      — Опять, гля, кінєскоп сгорєл. Ну і куда єтот Стьіць снова засунул молоток?
      З вікна доноситься гуркіт ретельного пошуку, потім лунають гучні удари, а тоді з хати під супровід матюків вибігає голомозий мущина. У нього в руках кінескоп, він з люттю кидає його у ліву купу, а тоді біжить до правої, хапає з неї верхній кінескоп і бігцем несе його в хату.
      — Втьікай! — пошепки кричить брату Гріша, той слухняно втикає провід в належне місце. З хати знову чути звуки ударів молотком, а тоді клацає вимикач і кімната наповнюється чарівним сяйвом та еротичним жіночим голосом:
      — С вамі Анфіса Чєхова і мьі смотрім матч мєжду донєцкім «Шахтьором» і мюнхєнской «Баварієй». Нєдолго длілісь прєдварітєльньіє ласкі — вєдь нємцьі, єті шалунішкі, ізвєстньі свєй любовью к грубому, нєобузданному, дажє жьівотному сєксу. Сєгодня горнякам нє повєзло попасть ім по горячую, хм, руку.
      — Нє то, вьірубай. Нєт, стой, подожді нємного… єщьо нємного… єщьо чуть-чуть… хух, всьо, давай!
      Молодший знову висмикує провід.
      — Что, гля, опять? — з хати знову лунають матюки, удари молотка, й на поріг викакує той же мущина з кінескопом у руках. Забіг магічним трикутником між купами кінескопів повторюється, і з новою трубкою в руках господар обійстя повертається до телевізора. Старший дає відмашку, молодший слухняно втикає провода в антену.
      — Добрий вечір вам, малята, любі хлопчики й дівчатка. Сьогодні я розповім вам казочку… — по обличчю Гріши зрозуміло, що нічого хорошого він і цього разу не почує. — …Рінкон бив-бив, не забив, Чернат бив-бив, не забив, навіть Шацкіх бив-бив, не забив, а Бернардіні біг, хвостиком махнув — і забив. Отака хуйня, малята.
      Гріша скаженіє від люті, хоче махнути молодшому, але втрачає рівновагу і наступає на шланга.
      — Айяйяйяй! — кричить з хати господар, — Айяйяйяй! Кто єто там топчєтся под двєрью?
      — Кукарєку! — з переляку репетує молодший, і сам обсирається з несподіванки.
      Гріша дивиться на Ізю, в його погляді читається великий сумнів у розумових здібностях брата. Ізя дивиться на Грішу, в його погляді читається згода.
      — Йобана пітухза, оно тєбє надо, шарітца ночью по двору? Так напугал мєня, што я чуть нє усрался — думал, фіфьі пріпьорлісь!
      Брати з полегшенням видихають, молодший звичним рухом висмикує провід, хазяїн хати звично матюкається і пиздить телевізора молотком, кінескопи звично повторюють цикл обороту між купами, провід звично повертається в антену. Клацає вимикач, і по вухах б’є пронизливий вереск Циганика:
      — ГОООООООООООООЛ!!!!! ГОЛ!!! П’ятий сухий м’яч влітає у ворота «Барселони»!!! Це неймовірно, це історичний подвиг «Динамо»! Подивіться, як ридає Ліонель Мессі — він розчавлений і збезчещений!
      Ізя як роззявив рота, слухаючи цей чарівний дискант, так і гепнувся з даху, і схоже, навіть того і не помічає. Брати зачудовано входять до будинку, вирячившись в екран телевізора, повільно вмощуються на пуфуку обабіч мущини — справа старший, зліва помоложе, а той не звертає на них жодної уваги. Так сидять вони втрьох, окутані мерехтливим сяйвом з лисини голомозого господаря, втупившись разом в одну точку і нічого не розуміють. Це якийсь дуже сильний гіпноз.
      — І ось фінальний свисток! — розривається в телевізорі Циганик. Він давно зірвав собі голос, і вже не верещить, а пискляво булькає. — «Динамо» виграє у іспанської «Барселони» фінальний матч Ліги Чемпіонів з рахунком п’ять-нуль!
      Заціпенілі фігури на пуфіку потроху набувають примарної прозорості, сивий димок з лисини господаря неквапливо підхоплює кожного з них і несе до екрану телевізора — кількома хвилинами по тому на пуфіку вже нікого немає, лише три силуета всередині кінескопа дивляться пустими очицями у кімнату…

===ріжте тут===cut here===лінія отрєза===шплик тоту===ріжте тут===cut here===



Рейтинг записи: 12345


Читайте также

01 июля, 12:56
01 июля, 12:56
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Или аккаунт Sportarena