Епоха Hopecore: як українським спортсменам створювати партнерства на тисячі доларів і здобувати всесвітню відомість

2025-й — це епоха hopecore, тренду на світлі новини. А хто, як не спортсмени, стають провідниками цієї ідеї? Вони приносять нам історії про перемогу навіть у найтемніші часи. Саме зараз — ідеальне “вікно Овертона” для того, щоб будувати особисті бренди, запускати сильні медіакампанії та створювати партнерства, які працюють за принципом win-win.

$15 000 на експедицію на Манаслу, $72 000 на рекорд Еверест-Лходзе, ще $5000 на підтримку фрідайверки на глубинному чемпіонаті і $15 000 на басейновому — це угоди, які ми закрили у pr-агенції Proector для наших клієнтів- спортсменів за останній час.

За кожною з цих цифр — ретельно вибудувана стратегія. Щоб отримати контракт мрії, потрібно «зіграти» партію в довгу, продумати кожен тактичний крок і врешті довести: саме ця співпраця дасть максимум цінності. Далі — про те, як це зробити.

Чому без правильної стратегії досягнення залишаються в тіні?

Чи знали ви, що у світі є людина, яка здійснила найдовше занурення в історії, досягнувши 10 928 метрів у Маріанській западині? Чи що американський мандрівник самотужки подолав понад 1500 км через Антарктиду? Або що непальська альпіністка першою у світі піднялася взимку на найнебезпечнішу вершину К2?

Вражає, чи не так? Проте про ці досягнення знає не так багато людей. Чому? Бо за ними не стояла потужна інформаційна кампанія. Навіть найбільший рекорд може залишитися у тіні, якщо про нього не написати переконливий прес-реліз й не створити сильний візуальний контент, не донести історію до потрібних медіа.

Закон Парето у спортивному піарі

Світ спортивного піару живе за правилом 80/20: більшість резонансу створюється невеликою кількістю правильно спрямованих дій.
20% ваших контактів серед журналістів забезпечують 80% публікацій.
Ключові медіа можуть дати такий ефект, що новина «злетить» по всьому інфопростору. Публікація в «Укрінформі», «Українській правді» чи на «Суспільному» має значно більший потенціал, ніж 10 згадок у малих регіональних медіа. Тож замість розпорошення ресурсів варто сфокусуватися на стратегічно важливих майданчиках.

Чому без прес-релізу — ризиковано?

Якщо ви не розкажете свою історію самі, хтось зробить це за вас. І немає жодної гарантії, що вона прозвучить правдиво.
Журналісти можуть переплутати факти, спотворити деталі або упустити головне. А помилка, потрапивши в медіапростір, розповсюджується некерованою хвилею.

Для потенційних партнерів інформаційний хаос — “червоний прапорець”. Якщо в публікаціях суперечливі дані, довіра під загрозою.
Як «хакнути» мозок прес-релізом, щоб його взяли всі топові медіа?
Люди сприймають інформацію через емоції, а не факти. Саме тому потужний спортивний піар будується на сторітелінгу.

Доведено: історія, розказана правильно, змінює навіть хімію в нашому тілі. Нейроекономіст Пол Зак говорить про те, що сторітелінг запускає вироблення окситоцину — гормону довіри, що змушує нас співпереживати героям фільмів, вболівати за персонажів книг і підсвідомо відчувати зв’язок із брендами, які вміють зачепити за живе.

Сухий прес-реліз ризикує залишитися непоміченим. Але якщо він побудований як історія, доповнений фото, відео чи інфографікою — шанси на публікацію зростають у рази.

Рекорди на глибині, медіамарафон на поверхні: як ми це реалізували у висвітленні рекордів української фрідайверки — Катерини Садурської?

Усього за кілька місяців Катерина встановила низку рекордів, і кожен із них — окрема історія, гідна документалки на Netflix. У жовтні вона пірнула на 80 метрів на Чемпіонаті світу. Минув лише місяць — і на міжнародних змаганнях у Домініці Катерина додала ще два метри до власного досягнення, а потім ще.

Наше завдання було просте за формулюванням, але складне у виконанні — жодна медаль, жоден рекорд не мав пройти повз увагу журналістів.
Ніяких сухих звітів — лише тексти з характером, емоціями та неочікуваними деталями, які чіпляють з першого абзацу.

Як ми це зробили:

Грали на яскравих метафорах та порівняннях. “78 метрів — це більше, ніж Пізанська вежа. Це три чверті Статуї Свободи. Це висота 25-поверхового будинку. Коли цифри перетворюються на образи, їх неможливо забути”.

Додавали «нерви» та справжні емоції. У прес-релізах розповідали не лише про рекорди, а й про холодне Середземне море з водою +24°C — значно холоднішою, ніж під час тренувань. Кожен рекорд давався не просто так, за ним стояла боротьба — з водою, тілом, страхом.

Працювали зі сенсами. Катерина Садурська не просто пірнала — вона створювала історію світового фрідайвінгу, вписуючи ім’я України у список найсильніших спортсменів планети.

Результат: 900 публікацій у медіа по всьому світу — від BBC та Vogue до «Української правди», The Village, 1+1 та Суспільного.

Не зупиняємось на досягнутому, або Ефект «Кільця Декдере»

Принцип «Кільця Декдере» можна сформулювати так: будь-яке досягнення не є кінцевою точкою, а лише новою відправною.

Будь-який рекорд — це не фінал історії, а її новий сезон. Цей принцип у спортивному піарі працює саме так: медійний вибух довкола досягнень — це лише трамплін до наступної хвилі інтересу.

Як це виглядає у житті:

Ми не поставили крапку після сотень згадок рекордів фрідайверки у топових медіа. Навпаки — використали цей момент, щоб домовитись про участь у подкастах, інтерв’ю, та публічних виступах.
Чому це важливо? Бо новина у класичних медіа живе не більше трьох днів — її буквально змиває потік наступних подій, інфопростір не любить пауз.

А ось Ютуб та подкасти — зовсім інша гра. Там контент живе місяцями, а глядачі повертаються до нього знову і знову.

Як перетворити безкоштовне екіпірування на контракт із всесвітньо відомим брендом?

Уявіть: альпіністка планує сходження на вершину та звертається до бренду екіпірування. У відповідь — лише куртка та рукавиці без фінансових зобов’язань. Здавалося б, дрібниця, але саме так починаються великі партнерства.

Перше випробування — суворі умови гір. Альпіністка документує кожен момент: як куртка витримує вітер 100 км/ч, а рукавиці рятують від обмороження у -30 градусів,
Але головне — вона повертається з експедиції та виходить у прямий ефір національного медіа просто в цій екіпіровці. Фото зі сходження потрапляють у спортивні видання, її історію підхоплюють блоги.

Публікує контент, фіксує охоплення, збирає живі відгуки. Потім готує звіт кейс і надсилає компанії: фото, відео, статистику залученості.
Наступного разу бренд вже сам пропонує співпрацю. Бо бачить не просто альпіністку, а реальний кейс із доведеною цінністю.

Чому це важливо? Бо саме такі маленькі кроки закладають фундамент для майбутніх багатотисячних контрактів.

Знай локальні реалії<

Одного разу ми почали працювати з першою азербайджанкою, яка підкорила Еверест. І тут українська перевірена стратегія дала тріщину. Звичні канали комунікації – Instagram й Telegram – не приносили результатів. Жодної відповіді на корпоративні пошти. Нам довелося шукати альтернативні шляхи для комунікації з брендами та компаніями. Виявилося, що в Азербайджані значно ефективніше працює WhatsApp, а класичний email-зв’язок спрацьовує лише через особисті рекомендації.

Але й це було лише верхівкою айсберга. Офіційні запити залишалися без відповіді, доки нас не представила потрібна людина. Тут рішення ухвалюють не на основі маркетингових презентацій, а на основі довіри.

Ще одна несподіванка – мовний бар’єр. Навіть якщо партнери вільно володіли англійською, вони більше довіряли контенту рідною мовою. Довелося не просто перекладати, а адаптувати матеріали під місцеву аудиторію.

Цей кейс дав нам безцінний урок: виходячи на новий ринок, важливо не просто знати його особливості, а глибоко зануритися в локальний контекст.