Очень странные вещи. Как адвокат из США превращает Венецию в суперклуб
Летом 2015-го, когда Такопина пришел в Венецию, в составе не было ни одного футболиста, а в клубе – ни одного работника. Первым его назначением стал Джорджо Перинетти — бывший спортивный директор Наполи, Ромы и Ювентуса. Перинетти отошел от дел после смерти жены, но, оплакав свою потерю, был готов вернуться в игру. «Джо излучает энтузиазм. Я узнал, что начинать придется с Серии D, любительского уровня, и был очень заинтригован. Я выиграл все возможные лиги: на молодежном и профессиональном уровне. Но я никогда не побеждал с аматорами».
Джо Инглс: лучшая мужская роль второго плана
В случае Инглса, понять, что же вот это самое «что-то», очень непросто как обывателям, так и специалистам. «Смотреть на Джо — это то же самое, что смотреть за игроком в американский футбол, который не может выбежать из пяти секунд на 40 ярдах (крайне посредственный показатель даже для среднего игрока NFL. — прим. SA), — говорит Док Риверс. — Но в игре Инглс всегда первый на мяче. Он двигается чуть-чуть быстрее других, чуть-чуть резче». Соглашается с наставником Клипперс и многолетний агент игрока Брэд Эймс, с которым у австралийца сложились более чем дружеские отношения: «Даже с помощью продвинутой статистики я не могу найти хотя бы одной цифры, ярко показывающей, что же может привнести в игру команды баскетболист типажа Джо».
Оставаясь за кулисами. Питер Тейлор
Пока Тейлор докуривал сигарету, Клаф старался привести себя в порядок. С Питером он еще созвонится и предложит встречу в одной из гостиниц, где уже более подробно введет в курс дела. Но ему нужно было что-то сделать со своим внешним видом. 30-летний Брайан, закончивший карьеру, похоже, даже не на ее пике, еще и оставшийся без работы после краткосрочного тренерского опыта в молодежке Сандерленда – печальное зрелище, что только подтверждало зеркало в ванной комнате. Хартлипулс являл собой ужасную платформу для начинающего менеджера, но это была последняя соломинка для Клафа, за которую он мог зацепиться.
Брайану нужна была помощь. Ему нужен был друг, а также великолепный специалист, способный буквально найти иголку в стоге сена, если речь заходила о футбольных талантах. Ему нужен был Питер Тейлор.
Под знаменем трех корон: Джордж Рейнор и его сборная Швеции
Когда заговорил Рейнор, репортеры мигом притихли, поглощая каждое слово, слетевшее с его уст: «Я предпочел бы сделать эти же вещи для страны, где я родился. Я хочу работать в Англии. Меня хотят видеть в Гане, в Израиле, в Мексике и в Швеции. Я являюсь рыцарем Швеции и имею огромную золотую медаль благодарности от короля Густава. У меня есть письмо с благодарностью и признательностью от премьер-министра Ирака. Мой рекорд в качестве тренера является лучшим в мире. Я не курю. Я не пью. Я живу для футбола. Девять человек английского футбольного комитета должны уволить себя».
Більше ніж футбол. Як Естерсунд підкорив Швецію, а згодом і Європу
Коли в грудні 2010 року на Поттера вийшов Кіндберг і запропонував йому очолити Естерсунд, Грем був, м’яко кажучи, здивований. Ще більше він здивувався під час першого приїзду в північне шведське місто – сніг, мінусова температура, фактична відсутність людей на вулиці. Суворі умови, які здивували навіть англійця.
«Якби не досвід у виші, я б не зміг виконати цю роботу, – розповідав Поттер в інтерв’ю The Guardian, згадуючи ту зиму 2010 року. – Він підготовував мене до роботи за кордоном, де твої культурні переконання можуть бути оскаржені, а іноді навіть перекручуються з ніг на голову». Але від пропозиції Кіндберга Поттер таки не відмовився.
Країна Басків та свобода. Як Атлетик живиться за рахунок націоналізму та капіталізму
Відмову Атлетика від підписання гравців з-за меж однієї національності помилково називають трансферною політикою. За ідеального розвитку подій Атлетик взагалі нікого не хоче підписувати, усі гравці повинні вирощуватись у власній футбольній школі Лемасі. Трансфер Андера Еррери говорить швидше про погану роботу скаутів, ніж про їх успіх. Його потрібно було запросити ще в дитинстві, а не чекати, поки він десь в Арагоні виросте, щоб потім купити баска для головної команди Країни Басків.
Челсі та дефіцит лиходіїв
Прокинувшись вранці у філософсько-поетичному настрої, я підвів підсумок проведеним когнітивним операціям, і дійшов до висновку, що та дівчина не знала про що говорила. Челсі, на жаль, не «гидота». Принаймні у підібраному нею уявленні – уже не «гидота». Ті, хто не застав Синіх десять-п’ятнадцять років тому, гадки не мають про те, якою видатною «гидотою» був Челсі колись.
В чому американський спорт кращий за європейський, але його не варто копіювати
Історія Лестера – сон, який перетворився на реальність. Успіх Астрос – просто ще одна така історія з американського спорту. Голден Стейт Ворріорз виграли два з останніх трьох титулів чемпіона, ще одного разу програли в фінальній серії 3:4, хоча вели за ходом 3:1 у сезоні з рекордною кількістю перемог.
Ворріорз не люблять за монополію на успіх та перехід Кевіна Дюранта. Проте у кожного, хто хоч трохи розбирається, історія успіху цієї команди викликає повагу. Голден Стейт можна не любити, а особливо після усіх цих перемог, але ніхто не повинен його зневажати. Окрім Дюранта, три інших великих зірки команди – Стеф Каррі, Дреймонд Грін та Клей Томпсон – були вибрані на драфті та вже у складі Ворріорз переросли у зірок такої величини.
Естетична догма і її месії
Стираючи знак рівності в тотожності поразка = невдача, така позиція робить твоє існування нелегким в будь-якому аспекті життя, а тим більше в футболі, де результат визначає успішність твого існування і твоє місце в ієрархії. Але окрім того така позиція є елітаристською в тій мірі, в якій Платон визначає красу як підставу моральної вищості. Барселона, як один із символів каталонського руху за незалежність, протиставляла цю догму центру, Мадриду, чия футбольна репрезентація завжди ставила в пріоритет перемогу. Було би безглуздо відмовляти комусь у праві вибору життєвого орієнтиру, еге ж?
Андрій Ярмоленко як процес перетворення в футболіста
Ярмоленко грав всупереч своїм можливостям. Він був далеко на найкращим гравцем того Динамо-2 Юрія Калитвинцева, через яке пройшли багато гравців 1986-1990 рр. Хто хоче красивих показових метафор, може використовувати «Гидке каченя» Ганса-Крістіана Андерсена. І хоча це порівняння прямо зривається з язика, проте варто обійтись без нього. Воно буде несправедливим щодо Ярмоленка. Гидке каченя відразу було лебедем.
Газзаєв виявися правим, коли почав ставити Ярмоленка, незважаючи ні на що. Він не помилився перш за все в оцінюванні особисті характеристик молодого хлопця. Ярмоленко витримав те, що цілком можна називати знущанням, та виріс у сильного футболіста. Але це був не природній процес. Точно.
Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)
Источник: Sportarena.com